ПраціГ.Л.П’ятакова
ПятаковГеоргийЛеонидович(автобиография)//ДеятелиСССРиреволюционногодвиженияРоссии.Энциклопедиче-скийсловарь.—Гранат.—М.,1989.
ПятаковЛеонидЛеонидович//Тамже.
ЛітературапроГ.Л.П’ятакова
БошЕ.Б.Годборьбы.2-еизд.Сприлож.биогр.писемав-тора.—К.,1990.
ВаргатюкП.Л.,КурасИ.Ф.,СолдатенкоВ.Ф.В.И.ЛенинибольшевистскиеорганизацииУкраинывОктябрьскойрево-люции.—К.,1980.
ВаргатюкП.Л.,СолдатенкоВ.Ф.,ШморгунП.Н.Вогнетрехреволюций.ИзисторииборьбыбольшевиковУкраинызаосуществлениеленинскойстратегии и тактикив трехроссий-скихреволюциях.—К.,1986.
ВеликаяОктябрьскаясоциалистическаяреволюцияипо-бедаСоветскойвластинаУкраине.Хроникаважнейшихис-торико-партийныхиреволюционныхсобытий.—В2-хч.—Ч.І—ІІ.—К.,1977,1982.
ВторойсъездКоммунистическойпартии(большевиков)Украины.17—22октября1918года.Протоколы.—К.,1991.
ГосударственнаявластьСССР.Высшиеорганыуправленияиихруководители.1913—1991.Историко-биографическийсправочник.—М.,1999.
Квопросуороли«правых»и«левых»всозданииКП(б)У//КоммунистУкраины.—2001.—№4.
КолодежныйВ.ПятаковГеоргий(Юрий)Леонидович//По-литическиепартииРоссии.КонецXIX—перваятретьXXвека.Энциклопедия.— М., 1996.
МельниченкоВ.Ю.Бойовийзагінєдиноїленінськоїпар-тії.—К.,1978.
ПервыйсъездКоммунистическойпартии(большевиков)Украины.5—12июля1918года.Протоколы.—К.,1988.
П’ятаковГеоргійЛеонідович//ВеликийЖовтеньігромадян-ськавійнанаУкраїні.Енциклопедичнийдовідник.—К.,1987.
П’ятаковГеоргійЛеонідович//КомуністичнапартіяУкраї-ни:з’їздиіконференції.—К.,1991.
СапунМ.М.,СолдатенкоВ.Ф.СекретарпершогоЦККП(б)У//Проминулезарадимайбутнього.—1989.
СапунМ. М.Завждивопозиції.ПолітичніпоглядиГ.Л.П’я-такова//Маршрутамиісторії.—К.,1990.
СолдатенкоВ.Ф.Г.Л.П’ятаков:епізодижиттяідіяльностінаУкраїні//Українськийісторичнийжурнал.—1989.—№4.
СолдатенкоВ.Наповоротіісторії//РадянськаУкраїна.
1989р.—4,5,6і11травня.
СолдатенкоВ.Ф.ГеоргійП’ятаков:миттєвостінеспокійноїдолі.—К.,2004.
Третійз’їздКомуністичноїпартії(більшовиків)України.
1—6березня1919р.:Протоколи.—К.,2002.
«Людинавеликоїсиливолі»
(СергійМиколайовичГербель)
Великийхерсонськийзем-левласникідержавнийдіячнародився1856р.вПетер-бурзькійгуберніївродинікупця.ПіслязакінченняКременчуцькогореальногоучилищав1877р.вступивнавійськовуслужбу,наякійпе-ребувавдо1883
р.Переїхав-шидоХерсонськоїгубернії,працювавнарізнихпосадахуземськійповітовійтагуберн-ськійуправах.З1886р.вінгубернськийгласний,по-чесниймировийсуддя,член
Херсонськоїучилищноїради.В1901р.—головаХерсонськоїгубернськоїземськоїуправи.УцарськійРосіїобіймаввисо-кідержавніпосади:харківськоговіце-губернатора(1902—1903рр.),харківськогогубернатора(1903—1904рр.),началь-никаГоловногоуправлінняусправахмісцевогогосподарстваМВС(1904—1912рр.),членаДержавноїради.Бувгофмейсте-ромімператорськогодвору.
ПідчасПершоїсвітовоївійнипрацювавголовноуповнова-женимзпостачанняпродовольствомДіючоїарміїінабувсобірепутаціївизначногоорганізаторапродовольчоїсправи.
Післядержавногоперевороту29квітня1918р.призначе-нийпредставникомРадиМіністрівУкраїнськоїДержавиприГоловнійквартирікомандуванняавстро-угорськихвійськвОдесі.
Улипні1918р.відкликанийдоКиєва,дейогопризначеноміністромпродовольчихсправ.Наційпосадівиявиввеликіорганізаторськітаадміністративніздібності,діявенергійно,вівефективнуборотьбузкорупціонерами,спекулянтами,марнотратами.Разомзрядоміншихпроросійськиорієнто-ванихміністрівдомагавсявідП.СкоропадськоговиразнішоїорієнтаціїнаРосію.
листопада1918 р.,післявідставкиурядуФ.Лизогуба,ставголовоюРадиМіністрів—останньогокабінетуУкраїн-ськоїДержави.Одночасноотримавпортфельміністразе-мельнихсправ.Характерно,що, доручаючийомукерівництвоурядомвнайнапруженішиймомент,П.СкоропадськийразомзтимдававС.Гербелюсуперечливуоцінку.«Ярозраховувавнанього,—писавгетьман,—якналюдинувеликоїсиливолі,однаквінзастарів,дополітикимоєїставивсяспівчутливо,дужедобредививсяназемельнепитання,алеостаннімчасомпопавпідвпливПротофісу,особливоДемченка,щоробилойогодіїякимисьрозпливчатими,половинчастими.Доречі,янеможусказати,щобвінпідтримувавмоювладу,настільки,щоякількаразівнагадувавйому,щояглаваурядуіпрошузімноюрахуватися».
Вконкретнихобставинахпізньоїосені1918р.якпози-тивнарисасприймалисяантантофільськіпозиціїС.Гербе-ля.Ідійсно,першіжсвоїкрокиновийпрем’єрспрямувавнавстановленняконтактівзпереможнимидержавамиАнтантитапорозуміннязросійськимконсервативнимрухом.Алевумовахрозгортаннявсенародногоповстанняпротигетьма-напідпроводомДиректоріївсявладавУкраїнськійДержавісконцентруваласяврукахвійськовихгенералів(Ф.Келлера,потімО.Долгорукова),іуряднемавсуттєвоївагитаполітич-ноговпливу.Дотогож,з23листопадаС.Гербельфактичноневиконувавсвоїхобов’язківчерезхворобу,зазгодоюгетьма-надоручившивиконуватифункціїголовиурядумініструфі-нансівА.Ржепецькому.
ПідчасзахопленняповстанцямиКиєва14грудня1918р.гетьманП.Скоропадськийпідписавзреченнявідвладинако-ристьголовиРадиМіністрівС.Гербеля,який,усвоючергу,на
вимогуДиректоріїофіційнопередавїйвладу.СамС.Гербельбувзаарештований,більшетрьохмісяцівпровівув’язниціспочаткувКиєві,потімуВінниці,зрештоюбуввивезенийдоОдесиітамнібитозвільненийнавимогупредставниківдер-жавАнтанти.У1919р.А.Денікінпризначивйогоголовно-уповноваженимвхарчовихсправахприармії.ЗгодомвиїхавдоНімеччини.Ріксмертіневідомий.