ЛітературапроВ.М.Чехівського

ВерстюкВ.,ОсташкоТ.ДіячіУкраїнськоїЦентральноїРа-ди:Бібліографічнийдовідник.—К.,1998.

ВинниченкоВ.Відродженнянації.—Ч.ІІІ.—Київ—Відень,1920(репринтневідтворення—К.,1990).

ГунчакТ.Україна:ПершаполовинаХХст.:Нарисиполітич-ноїісторії.—К.,1993.

Директорія,РадаНароднихМіністрівУкраїнськоїНародноїРеспубліки.1918—1920.Документиіматеріали.—У2-хт.—Т.1—2.—К.,2006.

ДорошенкоД.ІсторіяУкраїни.1917—1923—Т.І—ІІ.—Ужгород,1930,1932.

МазепаІ.Українавогнійбуріреволюції1917—1921.—Т.І—ІІ.—Прага,1942.

МлиновецькийР.Нарисизісторіївизвольнихзмагань1917—1918.—Львів,1994.

НаріжнийС.Українськаеміграція.—Прага,1942.РеволюциянаУкраинепомемуарамбелых//Сост. Алексе-

евС.А.—М.—Л.,1930.

СолдатенкоВ.Ф.Українавреволюційнудобу.Історичніесе-хроніки:В4-хт.—Т.І—ІV.—Харків—Київ,2008—2010.

СпілкавизволенняУкраїни:Стенографічнийзвітсудовогопроцесу.—ДВОУ,1931.

Українськазагальнаенциклопедія:Книгазнання.Львів—Станіслав.—Т.3.—Коломия,1931.

УкраїнськаЦентральнаРада.Документиіматеріалиу2-хт.—Т.1—2.—К.,1996.

УрядиУкраїнивXXст.Науково-документальневидання.—К.,2001.

Фещенко-ЧопівськийІ.Хронікамогожиття.—Житомир,1992.

ХристюкП.ЗаміткиіматеріалидоісторіїУкраїнськоїре-волюції.—Т.IV.—Прага,1921,1922.

ШаповалМ.Великареволюціяіукраїнськавизвольнапро-грама.—Прага,1928.

«Виглянцьованийєвропеєць»

(ХристиянГеоргійовичРаковський)

Майбутнійпрофесіональ-нийреволюціонер,відомийдіячКомуністичноїпартіїіРадянськоїдержави,міжна-родногореволюційногосо-ціалістичногоруху,дипломат,публіцистнародився1(13)серпня1873р.ум.Котел,Болгарія.Походиввінізсім’їзаможногоболгарськогопід-приємцяікупця.Поматерин-ськійлініїХ.Раковський(СтанчевКристюГеоргієв)належавдонащадківвідомихболгарськихдіячівХІХст.

ГеоргіяМамарчеваіСаввиРаковського.ПрізвищеостанньогоКристюзазгодоюбатькаперебравщевучнівськіроки.

Колихлопчикувиповнилося5років,вумовахросійсько-турецькоївійнисім’яемігруваладоРумуніїврайонДобруджі.Початковуосвітувінздобувпідкерівництвомматеріівпо-чатковійшколіуВарні.НавчавсяугімназіяхВарниіГаброво,однакчерезпричетністьдоучнівськихзаворушеньзаарешто-вувавсяівиключавсязіскладуучнів.

В1890 р.Х.Раковськийвиїхавзакордонідо1897 р.вивчавмедицинунафакультетахувузахШвейцарії(Цюрих,Женева),Німеччини(Берлін),Франції(Нансі,Монпельє).ВМонпельєзахистивдокторськудисертаціюнатему«Причинизлочин-ностіівиродження».ВнаступнірокипевнийчаснавчавсянаюридичномуфакультетівПарижі.

ФормуваннюполітичноїсвідомостіХ.Раковськогоспри-ялонавчаннявгімназії.Зайогословами,в1888р.він«офор-мивсвоїполітичніпоглядиіставмарксистом».Зпочатку90-хроківХІХст.вінпрофесіональнийреволюціонер.ПідпавпідвпливГ.Плеханова,В.Засулич,П.Аксельрода,іншихросій-ськихемігрантів-революціонерів,разомзР.Люксембургке-рувавмарксистськимигурткамисамоосвіти,товаришувавзК.Лібкнехтом,деякийчаслистувавсязФ.Енгельсом,вклю-чивсявміжнароднийстудентськийрух,долучивсядовиданнярізнихперіодичнихорганів.

Х.Раковськийбравактивнуучастьудіяльностісоціал-демократівШвейцарії,Франції,Німеччини,Болгарії,Румунії.В1905—1917рр.бувчленомЦКРумунськоїсоціал-демо-кратичноїпартії.Завждиособливотягнувсядоросійськихреволюціонерів,одруживсязросіянкою-марксисткоюО.Ря-бовою.

ВрокиПершоїсвітовоївійниХ.Раковськийстоявнапо-зиціяхтакзваногосоціал-шовінізму,тобтозахистувітчизни,защов1915р.зазнавкритикизбокуВ.Леніна.Останнійви-словивдумку,щозтакимилюдьми,якХ.Раковський,більшо-викамнеподорозі.ЗаучастьвреволюційномурусіХ.Раков-ськийкількаразівзаарештовувавсярумунськоювладою,висилавсязкраїни.Останнійразарештставсявлітку1916р.Однакутравні1917р.революціонербувзвільненийзтюрмиросійськимисолдатамиврумунськомумістіЯсси.ЧерезУк-раїнувиїхавдоПетрограда.

ПочаласяеволюціяполітичнихпоглядівХ.Раковськоговідзахідноєвропейськогосоціал-демократизмудобільшовизму.Щевсерединіліта1917 р.вінподілявнедовір’язахіднихсо-ціалістівщодоможливостісоціалістичногоустроювРосії,непогоджувавсязпозицієюбільшовиківуставленнідоІІІнтер-націоналу,вчерговийразпорядзіншимизахіднимисоціал-демократамиставоб’єктомленінськоїкритики.

Разом зтимбільшовикицінувалиділовіякості іширокізв’язкиХ.Раковськоговміжнародномусоціалістичномурусі.Восени1917р.віннаправивсядоСтокгольмадляучастівМіжнароднійконференціїціммервальдців.Повернувсядо

Петроградавгрудні,авсічні1918р.поїхавяккомісар-агі-таторРНКРСФРРвКрим,сприяворганізаціївідсічірумун-ськійагресіївБессарабії.ВОдесіочоливколегіюпоборотьбізконтрреволюцієювРумуніїтаУкраїні.РазомзрадянськимивійськамивідступавчерезУкраїнупіднатискомавстро-ні-мецькихокупантів,бравучастьвДругомуВсеукраїнськомуз’їздіРадіврештіприїхавдоМоскви,деневдовзібувпризна-ченийголовоюделегаціїдляпереговорівзпредставникамиЦентральноїРади.ОднаквУкраїні,врезультатідержавногоперевороту,буловстановленогетьманськийрежим,іХ.Раков-ськийвівпротягомбільшеякпіврокупереговоризпред-ставникамивладиП.Скоропадського.Переговорнийпроцесрозвивавсядужескладно,обидвісторонивесьчасвисуваливзаємніпретензії.Українськасторонадоситьгостроставилапитанняпрокордони,аросійська—зволікалазвизначени-мивідповідями,свідомозатягувалапідготовкурішень,споді-ваючисьназмінуситуаціївУкраїні,наміжнароднійарені.Х.Раковський,Д.Мануїльський,інші члениделегаціївступа-ливконтактизпредставникамиопозиції—В.Винниченком,С.Мазуренкомтаін.,обіцялидопомогууповаленнірежимуП.Скоропадського.

Цевикликалоприроднероздратуванняорганівгетьман-ськоївлади,звинуваченняХ.Раковськоговантиурядовійдіяльності,несуміснійздипломатичнимстатусом.Тавре-зультаті розпочатогоантигетьманськогоповстання,очоле-ногоДиректорією,режимП.СкоропадськогобулоповаленоівідновленоУкраїнськуНароднуРеспубліку.

ПаралельнорозпочавсяпроцесвідродженнявУкраїніРа-дянськоївлади,складовоючастиноюякогосталостворенняТимчасовогоробітничо-селянськогоуряду.Однаквпартійно-муірадянськомукерівництвідоситьшвидковиниклачвара,якатриваладо зміщення 16 січня 1919р.зпостаголовиурядуГ.П’ятакова.

ОбранийнайогомісцеФ.Сергєєв(Артем)розумів,щоневзмозіподолатисуперечності,яківиникливрезультатіпатовоїрозстановкисил,ітомуставоднимізініціаторівзверненнядоВ.ЛеніназпроханнямпронаправленнявУкраїнуХ.Раков-

ського.Останнійбувсправдінейтральноюособистістювсу-перечкахміж«лівими»іправимивКП(б)Уі,водночас,діячем,щовпродовжостанньогорокутакчиінакшебувпричетнимдорозвиткуподійвУкраїні,вусякомуразі,кращезаіншихзнавситуаціюіпроблеми,щоїхпоставиложиття,користувавсясередмісцевихпрацівниківдедалізростаючимавторитетом.ЗновоюсилоюцезасвідчилаучастьХ.РаковськоговроботіІІз’їздуКП(б)У(17—22жовтня1918р.).

22січня1919р.Х.Раковськийз’явивсяуХаркові,наступ-ногоднябувупершеприсутнімназасіданніТимчасовогоро-бітничо-селянськогоурядуУкраїни,а24січня,заучастіобохпопередників-суперників—Г.П’ятаковаіФ.Сергєєва—одно-голоснообраниййогоголовою.Хоча,засловамивідомогобіль-шовицькогодіячаВ.Затонського,«цейвиглянцьованийєвро-пеєцьдивноюплямоювиділявсянанашомудикомутлі»,віндужешвидкодомігсястабілізаціїуряду,активізаціїйогодіяль-ності.Вже25січняз’явиласьдеклараціяТимчасовогоробітни-чо-селянськогоурядуУкраїнизпрограмнимизавданнямипов-сюдноговідновленнявлади Рад,зміцненняінтернаціональногосоюзурадянськихреспублік,підняттязруїннародногогоспо-дарства,розвиткуосвітиікультури,забезпеченнясправжньогонародовладдя.Віншомудокументі—«ЗверненніТимчасовогоробітничо-селянськогоурядуУкраїнидонародівіурядіввсіхкраїнпорядзінформацієюпровідновленняРадянськоївладивУкраїнііскладуряду —містиласьконкретнапрограмаміж-державнихвідносин,зовнішньоїполітикиУСРР.

29січняурядухваливрішенняпрореорганізаціюструкту-риіназвиуряду.Членикабінетусталиіменуватисьнароднимикомісарами,аорганвцілому—РадоюНароднихКомісарів.ПорядзпосадоюголовиурядуХ.Раковськийставщейнарко-момзакордоннихсправ.НацихпосадахвінбувзатвердженийIIIВсеукраїнськимз’їздомРад(1—6березня1919р.).

Вберезні1919р.РНКУкраїнипереїхавдоКиєва,депе-ребувавдосерпня.ЧереззагрозузбокуденікінцівурядтодіперебазувавсядоЧернігова,аневдовзітимчасовоприпинивіснування.ГоловаРНКХ.РаковськийставначальникомПолі-тичногоуправлінняРеввійськрадиРСФРР,ачлениурядуна-

правилисьнафронтінароботувтилуворога.ЗрозгромомвійськА.ДенікінаізвільненнямукраїнськоїземлівідновивдіяльністьіРНКУСРРначолізХ.Раковським.Наційпосадівінвціломупрацювавблизько4,5року.ВодночасХ.Раков-ськийбувтакожнаркомомзакордоннихсправУкраїни,го-ловоюствореноївквітні1919р.РадиробітничоїіселянськоїоборониУСРР,членомРеввійськрадиПівденно-ЗахідногоіПівденногофронтів,керівникомПолітичноїнарадипобо-ротьбізбандитизмом,Надзвичайноїсанітарноїкомісії,Особ-ливоїкомісіїзпаливаіпродовольства,Українськоїекономіч-ноїради,заступникомголовиУкраїнськоїтрудовоїармії.

Внадзвичайноскладнихумовахгромадянськоївійнитаіноземнихвоєннихінтервенцій,відбудовинародногогоспо-дарства,пошукуновихшляхівгосподарювання,налагоджен-нядіяльностірізнихекономічних,політичних,військових,просвітніхтаіншихструктурХ.Раковськийдіявкомпетен-тно,ініціативно,енергійно,ефективно.

Вплощинінаціонально-державногобудівництвапозиціяХ.Раковськогобуладопевноїмірисуперечливою.Якреволю-ціонер-інтернаціоналіствінбувворогомбудь-якихпроявівнаціоналізму.НацьомуґрунтіуголовиРаднаркомуУСРРв1920р.виниксерйознийконфліктзВ.Винниченком,котрийповернувсяземіграціївУкраїнуіпрагнуввзятиучастьурадянськомубудівництві.Х.РаковськийвважавВ.Винничен-ка«однимзпредставниківукраїнськогонаціоналізму»інебажавзциммиритися.Всвоючергу,В.Винниченкорозгля-давможливістьсвоєїроботиуРаднаркоміУкраїнизаумоввідкликаннязУкраїниХ.Раковського.

НаIIIВсеукраїнськомуз’їздіРадвберезні1919р.,колиприймаласяпершаконституціяУСРРівиниклопитанняпродержавнумову,Х.Раковськийрішучевідкинувйогоякбез-підставне,бовважав,щовсімовиєрівними.Найогодумку,наданняукраїнськіймовістатусудержавноїмоглоначебтопризвестидопередачівладивУкраїнінаціоналістичнимси-ламвособахП.СкоропадськогоабоС.Петлюри.Зіншогобоку,Х.Раковськийвиступивпротибудь-якогодекретуван-нятієїчиіншоїмови,бувпротивникомнасадженняросій-

ськоїмовивустановахпоштиітелеграфів,закликаввчитиукраїнськумову,відстоювавнаціональнушколу,хочвимагавїї«радянизації».

Вставленнідорелігіїіантирелігійноїпропагандивін,хочістоявнаатеїстичнихпозиціях,алебувпротитого,щобпере-борюватирелігійнийсвітоглядшляхомзакриттяхрамів, влаш-туваннягучнихантирелігійнихдемонстрацій.

Х.РаковськийподілявпоглядиЛ.Троцькогонамілітари-заціюкраїни,навведення16-годинногоробочогодня.Разомзтим,зйогоініціативив1920—1921рр.сталивводитисьпочес-незванняГерояПраці,занесеннянаДошкупошани,врученнячервонихпрапорівпідприємстваміорганізаціямзауспіхинатрудовомуфронті.Вумовахреалізаціїновоїекономічноїполі-тикиХ.Раковськийвиступавзарозширеннягосподарськоїініціативи,забільшугосподарськусвободуокремимпідпри-ємствам,зараціоналізаціюпраці.

ВгалузіаграрноїполітикиХ.Раковськийбувприхильни-комдержавноївласностіназемлю,колективнихформгоспода-рювання.ВчасивоєнногокомунізмувінпідтримувавкурснаствореннявУкраїнікомітетівбідноти,апотім—комітетівнеза-можнихселян.Вгрудні1919р.наVIIIВсеросійськійконферен-ціїРКП(б)головаРаднаркомуУкраїнинаполягавназбереженнірадянськихгосподарствуземлезабезпеченихрайонахУкраїниілишевнаслідоккритикизбокуВ.Ленінапогодивсянате,щоббільшачастинаколишніхземельбулапереданауволодіннясе-лянам.Причининедосіву1920р.вУкраїніХ.Раковськийвба-чавневповедінцідрібноготоваровиробника,взаборонівіль-ноїторгівлі,авприхованомусаботажікуркульства.Вінактивнопідтримуваврозвитоквсіхформкооперативногоруху.

ГоловаРаднаркомуУкраїни,якіпереважнабільшістьви-сокопосадовихдіячівбільшовицькоїпартії,вважав,щодлязахистузавоюваньсоціалістичноїреволюціїмаютьзастосо-вуватисьнайжорстокішірепресії,червонийтерор.Уборотьбізселянсько-повстанськимрухом,якийчастонабуваванти-комуністичноїспрямованості,Х.Раковськийвиступавпри-хильникомвведенняколективноївідповідальностінаселізавсіантирадянськіпрояви,запровадженнясистемизаручни-

ківзчислазаможнихверствнаселення.Вінстоявнапозиціяхповноїліквідаціїмахновськогоруху,разомзФ.ДзержинськимзакликавдофізичногоусуненняН.Махна,алейприцьомуЛ.ТроцькийзвинувачувавХ.Раковськогоу«слабкостіхарак-теру».

Х.Раковськийкористувавсявеликимавторитетомупар-тійно-радянськихвладнихструктурахвУкраїні,мавпідтрим-кувсвоїйдіяльностізбокуВ.ЛенінатаЛ.Троцького.

ЯкголоваРаднаркомуХ.Раковськийнебувпрацівникомкабінетноготипу,вінпрагнувдоособистогоспілкуваннязкерівникамивсіхрівніввлади,постійноїздивпоУкраїні,частовиступавнанарадах,мітингах,зборах.

ЩеврокигромадянськоївійниХ.Раковськийвиступиводнимзініціаторівоб’єднаннявійськовихсиліматеріальнихресурсіврадянськихреспублікнавколоРСФСРР.Вінбувак-тивнимучасникомподій,пов’язанихзутвореннямСРСР.Роз-ширенняйзміцненнягосподарськихзв’язківувідбудовчийперіод,проблемиоборони,утворенняєдиногодипломатич-ногофронтунаГенуезькійконференції(квітень-травень1922р.),іншімасштабніпитанняобумовлювализгуртуваннярадянськихреспублік.Взаємопов’язанийтавзаємозалежнийгосподарськиймеханізмвсіхреспублік,розвитокекономіч-нихтаторговихзв’язківміжнимивимагаливведенняєди-ноїгрошовоїодиниці,відмінимитнихперепон,уніфікаціїзаконодавчихтаюридичнихактів.Зіншогобоку,необхіднобулочіткорозмежуватиівизначитикомпетенціїцентруйреспублік.ІніціаторомувирішенніцьоговажливогопитаннявиступилаУкраїна.11березня1922р.ПолітбюроЦККП(б)УприйнялопостановупровзаємовідносиниміжРСФСРРтаУСРР.Упостановіговорилосяпронеобхідністьконкретизаціївзаємовідносинцентральнихімісцевихорганівуправління,уточненняїхправтаобов’язків.М.Фрунзе(командуючомуЗбройнимисиламиУкраїниіКриму)таД.Мануїльському(першомусекретаревіЦККП(б)У)доручалосядомогтисявМосквістворенняспеціальноїкомісіїізчленівЦКРКП(б)таЦККП(б)У,якабвиробилапропозиціїщодорегулюваннявзаємовідносинміжреспубліками.

11травня1922р.ПолітбюроЦКРКП(б)обговорилоіпід-трималопропозиціїЦККП(б)У,ачерезтримісяціОргбюроЦКРКП(б)створилокомісію,якійдоручалосядонаступ-ногоПленумуЦКпідготуватипитанняпро взаємовідноси-ниРСФРРтанезалежнихреспублік.Доїїскладуувійшли:Й.Сталін,В.Куйбишев,Г.Орджонікідзе,Г.Сокольников, атакожпредставникиусіхреспублік.Українувнійпредстав-лялиГ.ПетровськийтаХ.Раковський.Розробкапроектуцьо-говажливогодокументабулапокладенабезпосередньонанаркомазміжнаціональнихсправРСФРРЙ.Сталіна,якийнатойчасобійнявщейпосадуГенеральногосекретаряЦКРКП(б).Зцимзавданнямвінвпоравсядоситьшвидкоівженаприкінцісерпня1922р.подав«планавтономізації»,згіднозякимпередбачалосявходженняусіхреспублікдоскладуРосійськоїФедерації,обмеженняїхсуверенітету,встанов-леннядиктатуцентрутощо.Сприйнятийвінбуввідразунеоднозначно,утомучислійсередкерівниківреспублікан-ськоїпарторганізації.Наприклад,Д.Мануїльськийнелишеактивнопідтримувавпроект,алейнамагавсяаргументуватиправильністьтасвоєчасністьсталінськоїпостановкипитан-ня.Оскільки«українськиймужик“національнимпитаннямнецікавиться”»,резюмуваввін,аукраїнськаінтелігенціяпід-тримкиусуспільствінеотримає,томуідіятитребау«на-пряміліквідаціїсамостійнихреспублікізаміниїхширокоюреальноюавтономією».

Навпаки,головаРаднаркомуУСРРХ.Раковськийбувак-тивнимпротивникомсталінськогопідходу.СвоюсистемуаргументаціївінвиклавудоповіднійзаписцідоЦКРКП(б)28вересня1922р., наголошуючинанеобхідностістворитисправжнюфедерацію,яказабезпечувалабдлявсіходнаковіумовиреволюційногобудівництва,об’єднувалабробітничийкласусіхнаціональностейРосіїназасадахрівноправ’я.

ВкінцевомурезультатізавдякиенергійномувтручаннюВ.Леніна,якийвідкинувсталінськийпроект«автономізації»,жовтневий(1922р.)ПленумЦКРКП(б)рекомендувавутво-ритиСоюзРСРяк«новийповерх,федераціюрівноправнихреспублік».

Ідеядобровільногосоюзурівноправнихреспублікбулапідтриманакомуністичнимипартіямиреспублік,втомучис-лійКомпартієюУкраїни.ПленумЦККП(б)У,щовідбувся16—17жовтня1922р.,схваливрішенняПленумуЦКРКП(б)прошляхиутворенняфедеративногосоюзурадянськихрес-публік.Пленумзобов’язавПолітбюроЦККП(б)У«приконк-ретномурозробленніцієїсхемизважатинареальнезабезпе-ченняінтересівУкраїниврізнихсоюзнихорганах».

СамецюпозиціюХ.Раковськийпринциповойпослідов-новідстоювавнасесіяхВУЦВК,наVІІВсеукраїнськомуз’їздіРад(10—14грудня1922р.),наІВсесоюзномуз’їздіРад(30—31грудня1921 р.),назасіданняхуряду,учисленнихвиступахвпресітарізнихколективах.

Особливоїгостротиборотьбазавідстоюванняінтересівнаціональнихрадянськихреспубліквідвеликодержавнихтенденційнабралавпроцесіконституційногооформленнясоюзноїдержави.ВзявшинаХІІз’їздіРКП(б)участьвобгово-реннідоповідіЙ.Сталіна«Національнімоментиупартійномуйдержавномубудівництві»,Х.Раковськийвідвертозаявив,

«щосоюзнебудівництвопішлонеправильнимшляхом.Яквамвідомо,ценетількимоядумка,—цеєдумкаВолодими-раІлліча...Потрібновіднятиусоюзнихкомісаріатів9/10їхправіпередатинаціональнимреспублікам».Цебуввідвер-тийвикликгенсеку,щонабиравсили,ісистемі,щодедалізміцнювалася.

Упродовжусього1923р.точиласязапеклаборотьбаміжХ.Раковськимтаіншимипартійнимиідержавнимикерівни-ками,якійогопідтримували,іЙ.СталінимзаформиіметодивтіленнявжиттяосновнихположеньСоюзногодоговору.

Утравні1923р.вУкраїніпочалосяобговоренняпроектусоюзноїКонституції,підготовленоїкомісієюЦВКСРСР.Очо-люванаХ.РаковськимКонституційнакомісіяРНКУРСРвнес-ладоньогорядзмін,зокремадоповнилайогорозділомпрогарантіїправсоюзнихреспублік,іпізнішевінперетворив-сявофіційніпропозиціївідУкраїнидлявнесеннядоцьоговажливогосоюзногодокумента.Й.СталінрозпочавмасовануатакунаголовуурядуУкраїниХ.Раковськоготайогоодно-

думців,звинувачуючиїхуконфедералізмі.УЙ.Сталінабулодужебагатоприхильниківякуцентрі,таківреспубліках.Пояснюєтьсяцетим,щобудучиз1917по1922рікнаркомомусправахнаціональностей,віннелишедобрезнавстанукожнійзреспублік,алеймавзначнупідтримку середїх керів-ників,увійшовурольвождя.Томунедивно,щосвоєріднийдвобійзХ.Раковськимгенсеквиграв.

21червня1923р.ПленумЦККП(б)Уобговоривпитаннясоюзногобудівництва,якепройшлоугострійполеміці.До-повідізробилиХ.Раковський,М.Фрунзе,М.Скрипник.Піс-лятривалоїтагостроїдискусіїпроектрезолюціївніспершийсекретарЦККП(б)УЕ.Квірінг,якогобулообранонацюпо-садунаквітневому(1923р.)ПленуміЦККП(б)У.ОднакпіслязаявийогопопередникаД.Мануїльськогопронеможливістьприйняттядокументавцілому,йогозатвердженняпішлопопунктахінадзвичайношвидко,посуті—формально.

Врешті-рештПленумЦККП(б)Увсвоїйрезолюціївизнавфедерацію,якєдинопридатнунатойчасформуоб’єднаннярадянськихреспублік.Булозасудженоухилиякубіквелико-державногоцентралізму,такіконфедералізму.Пленумвизнав,щоПолітбюроЦККП(б)Унерозглядалоінезатверджувало

«український»проектКонституціїСРСР,якийдавбипривід

«звинуватитинасуконфедеративномуухилі».

ДоляголовиРаднаркомуУкраїниХ.Раковського,якийнедобивсяпідтримкисвоєїпозиціїнівМоскві,нівХаркові,фактичнобулавирішена.Прямонапленумі він написавза-явупросвоювідставку.Незважаючинате,щоПленумЦККП(б)Увідмовивсявідразуїїприйняти,черезмісяцьХ.Раков-ськийбуввідкликанийзУкраїни,апосадуголовиРНКобій-нявВ.Чубар.

Х.Раковськийзарекомендувавсебеякдіячзвидатнимидипломатичнимиздібностями.Віннамагавсядобитисяміж-народноговизнанняУкраїнидержавамиЗаходу,демонструвавдоброзичливеставленнядодипломатичнихпредставниківВір-менії,ГрузіїтаІрану,якінавесні1919 р.перебуваливКиєві.В1921—1922рр.вінвідігравпровіднурольвпідготовціпід-писаннямирнихдоговорівУСРРзАвстрією,Латвією,Литвою,

Естонією,Туреччиною,виконувавдипломатичнідорученняурядуРСФРРвНімеччинііЧехословаччині,бувучасникомконференційвГенуїтаЛозанні,вважався«батькомРаппа-ло»—німецько-російськогомирногодоговору1922р.

Колинавесні1923р.Радапосліввеликихдержавприй-няларішеннявіддатиПольщітимчасовоокупованунеющев1919р.територіюСхідноїГаличини,то12березня1923р.урядУСРРзаявиврішучийпротестпротитакихдій.СамХ.Раков-ськийводномузісвоїхвиступівуХарковізаявив,щодолюцієїтериторіїмаютьвирішуватилюди,якінанійпроживають.ВінназвавприєднанняСхідноїГаличинидоПольщіактомна-сильства.

Разомзтимв1919р.Х.Раковський,вважаючи,щоУкраїнанезможеприступитидомирноїпраці,коливкраїнах,щознеюмежують,небудевстановленаРадянськавлада,бувпал-кимприхильникомнаданнявійськовоїдопомогиУгорськійРадянськійРеспубліці(1919р.),мріяворганізуватинаступнаРумунію,щобдомогтисяповаленняіснуючоготамладу.

ДипломатичніталантиХ.Раковського,недивлячисьнайогорозбіжностізЙ.Сталінимвплощинірадянськогона-ціонально-державногобудівництва,сталиоднієюзосновнихпричинпризначенняйоговлипні1923р.повноважнимітор-говельнимпредставникомСРСРвЛондоні.Вжовтні1925р.віночоливрадянськедипломатичнепредставництвоуФран-ції.ПеребуваючинавідповідальнихпосадахповноважногопредставникаСРСРуВеликійБританіїтаФранції,Х.Раков-ськийвідігравважливурольуміжнародномувизнанніцимипровіднимиєвропейськимидержавамиСоюзуРСР.

В1927р.Х.Раковськоговідкликализдипломатичноїробо-ти,щовзначній міріпояснювалосяйогоособистимизв’язкамизЛ.ТроцькимтаіншимидіячамиопозиціїпротиЙ.Сталіна.СпробиХ.РаковськогознайтипідтримкудіямопозиціївУк-раїнізавершилисяневдачею.НаХІVз’їздіВКП(б)в1927р.вінвчисліінших75активнихдіячівопозиціїбуввиключенийзпартії.

Усічні1928р.Х.РаковськоговисилаютьдоАстрахані,потім—СаратоваіБарнаула.Алевіннезалишаєборотьби

проти«сталінськоїфракції»уВКП(б),пишекількаполум’я-нихзверненьдоЦКпартії.Вцихдокументахдоводиласьнеможливістьпобудовисоціалізмуводнійкраїні,крити-куваласьпрактикаколективізаціїсільськогогосподарствавСРСРтаін.

ХочвтічасиХ.Раковськийвважавсяоднимзнайвпер-тішихопозиціонерів,аленапочатку1930-хрр.івінзмирив-сязрежимом.В1934—1935рр.працювавначальникомУп-равління навчальнихзакладівНаркоматуохорониздоров’яРСФРР,головоюВсесоюзноготоваристваЧервоногоХреста,взявучастьуроботіХVміжнародногоконгресуЧервоногоХреставТокіо(Японія).В1935р.Х.Раковськогобулопонов-леновчленахВКП(б).Усерпні1936р.вінвиступивугазеті

«Правда»зприводусудовогопроцесувсправітроцькістсько-зінов’євськоготерористичногоцентруіззаявою,вякійзасу-дивсвоїхколишніхтоваришівпоопозиції.

АледоляХ.Раковськоговжебулавирішена.Наприкін-цісічня1937р.йогозаарештовують,івберезні1938р.вінставоднимзобвинуваченихнапроцесі«антирадянськогоправотроцькістськогоблоку».Лишезверненняз-закордонунаім’яЙ.Сталінаврятувалийомужиття.Х.Раковськогоза-судилидо20роківтюремногоув’язнення.

Займаючивідповідальніпартійно-державніпосади,Х.Ра-ковський в 1919—1927 рр.бувчленомЦК ВКП(б),делега-томVIII—ХІVз’їздівВКП(б).У1919—1924рр.вінчленЦККП(б)У,в1919—1923рр.—членПолітбюроЦККП(б)У,деле-гатIIIз’їзду,ІV—VIIконференційКП(б)У.ОбиравсячленомЦВКСРСР,ЦВКРСФРР,ВУЦВК,Всеукрревкому.

КоливпершімісяціВеликоїВітчизняноївійнивиник-лазагрозапроривунімецькихвійськвцентральнірайониСРСР,Державнийкомітетоборониприйняврішенняпроне-гайнуліквідацію170політичнихв’язнівОрловськоїв’язниці.11вересня1941р.Х.Раковськоговчислііншихв’язнівбулорозстріляновМедведівськомулісівдесятикілометрахвідм.Орел.

4лютого1988р. ПленумВерховногоСуду СРСР відміниввирокпопроцесу«антирадянськогоправотроцькістського

блоку»(1938р.),аКомітетпартійногоконтролюприЦККПРС21червня1988р.поновивХ.Раковськогопосмертновчленахпартії.

ТворчаспадщинаХ.Раковськоговивченанедостатньо.Ві-домопровеличезнукількістьпублікаційвперіодичнійпресі,кількакнигіброшурросійською,болгарською,румунською,німецькоюіфранцузькоюмовами,якимиавторвільново-лодів.