ПраціС.В.Петлюри

Статті.Листи,документи[т.І]—Нью-Йорк,1956;Т.ІІ.—Нью-Йорк,1979;Т.ІІІ.—К.,1999;Т.ІV.—К.,2006.

Народеукраїнський:вибраністатті,листи,документи.—Харків,1992.

Статті.—К.,1993.

Вибранітворитадокументи.—К., 1994.

СимонПетлюратайогородина.До70-річчяйоготрагічноїзагибелі.Документиіматеріали.—К.,1996.

НевідомілистизПарижаякполітичнийзаповітборцямзасамостійнуУкраїну.—К.,2001.

Главныйатаман.Впленунесбыточныхнадежд.—М.—Спб.,2008.

ЛітературапроС.В.Петлюру

Вінзкогортивождів.—К.,1994.

ВинниченкоВ.Відродженнянації.—Ч.І—ІІІ.—К.—Ві-день,1920.

ГрушевськийМ.ІлюстрованаісторіяУкраїни.—К.—Ві-день,1919.

ДорошенкоД.ІсторіяУкраїни.1917—1923рр.—Т.І,ІІ.—Ужгород,1930,1932.

Дорошенко-ТовмацькийБ.Симон Петлюра:Життяі діяль-ність.—К.,2005.

Збірникпам’ятіСимонаПетлюри(1879—1926).—К.,1992.

ЛитвинС.Х.Петлюрау1917—1926роках.Історіографіятаджерела.—К.,2000.

ЛитвинС.Х.Судісторії:СимонПетлюраіпетлюріана.—К.,2001.

МазепаІ.Українавогнійбуріреволюції.—Т.І—ІІІ.—Прага,1942.

ПолтавськаПетлюріана.МатеріалиІ—VІПетлюрівськихчитань.—Полтава,1992—2008.

СавченкоВ.СимонПетлюра.—Харьков,2004.

СергійчукВ.СимонПетлюраієврейство.—К.,2006.СимонПетлюратаукраїнськанаціональнареволюція.—

К.,1995.

СимонПетлюрауконтекстіукраїнськихнаціонально-виз-вольнихзмагань.Збірникнауковихпраць.—Фастів,1999.

СолдатенкоВ.Ф.ВинниченкоіПетлюра:політичніпорт-

ретиреволюційноїдоби.—К.,2007.

СолдатенкоВ.Ф.Українавреволюційнудобу.Історичніесе-хроніки:В4-хт.—Т.І.—Харків,2008.Т.ІІ—ІV.—К.,2009—2010.

ГунчакТ.СимонПетлюратаєвреї.—К.,1993.

У70-річчяпартизанськоїтрагедії1926—1996.Збірникпам’я-тіСимонаПетлюри.—К.,1997.

ХристюкП.ЗаміткиіматеріалидоісторіїУкраїнськоїре-

волюції.—Прага.Т.І—ІІІ.—1921;Т.ІV.—1922.

ШаповалМ.Великареволюціяіукраїнськавизвольнапро-грама.—Прага,1928.

«Передтобою,українськийнароде,відчиняєтьсясонячнийшлях досвітлоїнародноїбудучини»

(КостянтинАнтоновичЛевицький)

ОдинзнайвизначнішихполітичнихдіячівГаличиникінцяХІХ—першоїполо-виниХХстоліття,публіцист,засновникіпровіднийдіячбагатьохполітичних,еконо-мічнихікультурнихустановнародився18(30)листопа-да1859р.вс.ТисменицянаСтаніславщині.Походивізродинигреко-католицькогосвященика.

НавчавсявСтаніславськійгімназії(закінчиву1878р.),апотімуВіденськомуіЛьвів-

ськомууніверситетах.ПісляодержанняосвітиК.Левицькийздобувступіньдоктораправа(1884р.),займавсяадвокат-ськоюпрактикою,першимуЛьвовіпочаввестисудоведі-ловодствоукраїнськоюмовою.ЩевстудентськірокиК.Ле-вицькийдолучивсядодіяльностімолодіжнихоб’єднань,швидкоставоднимізавторитетнихдіячівнародовськоготабору.НаприкінціХІХстоліттяставініціаторомізаснов-никомрядукооперативних,фінансових,кредитових,реміс-ничихоб’єднань,зокрема«Краєвогосоюзукредитового»(пізніше—Центробанку)і«Краєвогосоюзуревізійного».Активноспівробітничавугалицькійгазеті«Діло»,у1885р.бувобранийсекретаремполітичноготовариства«НароднаРада»,входивдоТоваристваукраїнськихправниківуЛьвові,редагував«ЧасописПравнича»(1889—1907рр.).

Зістворенняму1899р.найвпливовішоївкраїполітичноїсилиукраїнства—ліберальноїУкраїнськоїнаціонально-де-мократичноїпартіїК.Левицькийввійшовдопрезидіїнарод-ногокомітету(проводу),азгодомставйогоголовоюіперебу-вавнаційпосадідо1919р.

У1907р.К.ЛевицькогообралипосломдоАвстрійськогопарламенту,в1910—1916рр.вінбувголовоюУкраїнськогопарламентськогоклубу.В1908р.одинзнайвпливовішихга-лицькихукраїнцівобираєтьсячленомГалицькогосейму,стаєпровідникомсеймовогоклубу.

1серпня1914р.К.Левицькийочоливорганізовануполі-тичнимипартіямиГаличиниГоловнуУкраїнськуРаду,бойовауправаякоїсформувалалегіонУкраїнськихсічовихстрільців.У1915р.ГоловнаУкраїнськаРадапоповниласяпосламивідБуковиниіпредставникамиСоюзувизволенняУкраїни,при-бравшиназвуЗагальноїУкраїнськоїРади,щоврокивійнивід-стоювала ідеюкоронногокраюдляукраїнцівАвстро-Угорщи-ниігаслосамостійноїУкраїнидляНаддніпрянщини.Оскількиполітикаконсервативноголоялізмущодо Віднязазналапораз-ки,ЗагальнаУкраїнськаРадасаморозпустилася,аїїголованадеякийчасвідійшовзперших ролейунаціональному політич-номурусі.Однакреволюційнадоба,всвоючергу,привеладопослабленняпозиційУкраїнськоїпарламентарноїрепрезента-ціїначолізЄ.Петрушевичем,якапродовжувалапроавстрій-ськийкурс,аУкраїнськанаціонально-демократичнапартія,очолюванаК.Левицьким,набулановогорівняавторитетура-дикальнішоюпозицієювукраїнськомупитанні.Напередоднівирішальнихподій,пов’язанихізрозпадомАвстро-Угорщиниісамовизначеннямнацій,щовходилидоїїскладу,К.Левиць-кийзаявивназасіданніВіденськогопарламенту:«Галицькіук-раїнцізаявляютьбезумовно,щоїхшляхведенедоВаршави,адоКиєва».Асвоєрідне«двоцентря»внаціонально-визвольно-мурусізбереглосядожовтня-листопада1918р.

18жовтня1918р.уЛьвовібулосформованоКонституан-ту—УкраїнськуНаціональнуРадуначолізЄ.Петрушевичем.ОсідкомРадибулообраноВідень.Авдвадцятихчислахжовт-няоформиласьГалицькаделегаціяУкраїнськоїНаціональ-

ноїРадипідкерівництвомК.Левицького.МісцемдіяльностіостанньоїставЛьвів.ЗаумовпомітноїпасивностіпровіднихукраїнськихсилуВідні,невизначеностітазволіканнязвирі-шеннямпитанняпроукраїнськудержавність рольфактичногокерманичаукраїнськоїполітикиперейшладоГалицькоїделега-ції,щоперебраланасебефункціївсієїУНРадиісталаорганіза-ційнимцентромнаціонально-політичногоруху.К.ЛевицькийвівпереговоризцісарськимнамісникомграфомК.ГуйномпропередачувладивСхіднійГаличиніукраїнськійадміністрації,апіслявідмовивіддавнаказпрозайняттявнічна1листопада1918р.українськимивоякамидержавнихустановуЛьвові.ВідіменіУНРадивийшлавідозвазпроголошеннямдержавностіназахідноукраїнськихземлях.ВищиморганомвладибулавизнанаУкраїнськаНаціональнаРаданачолізЄ.Петрушеви-чем.Останнійпротягомтривалогочасубувнепримиреннимопонентом,політичнимсуперникомК.Левицького,щозновувідсувавсянадругийплан.Однак,перебуваючивепіцентрітогочаснихподійуЛьвові,К.Левицькийзосереджувавусвоїхрукахважелікерівництваполітичнимжиттям,процесомста-новленняукраїнськоїдержавності.ЙогоперуналежатьголовнідокументиУНРади,зокремапрограмнийМаніфествід5лис-топада1918р.,якимпроголошуваласьстратегічнаметафор-муванняназахіднихтеренахУкраїнидержавності,заснованоїнадемократичнихпринципах,національномурівноправ’ї,вер-ховенствіправхліборобівіробітників.

«Поп’ятьсотсімдесятьіосьмилітахневолі,упокоренняінаруги,ставТи,Українськийнароде,зновсамсобігосподаремнасвоїйземлі,самсобісувереном.Пірванікількосотрічнікай-дани,розваленадовговічнатюрма,іпередТобою,Українськийнароде,відчиняєтьсясонячнийшляхдосвітлоїнародноїбу-дучини.

Подвигтвій—цепобідаправдинадкривдою,волінадне-волею,світланадтьмою,цепобідадемократії,народоправстванадолігархією,надпоневоленнямбільшостиупревилейова-ноюменшістю!

...ВстворенійТобоюдержавінебудепоневоленнянаціїнацієюінесмієбутипануваннябагатшихіекономічносиль-

нішихнадбіднимийекономічнослабшими»,—говорилосьудокументі.

УсігромадяниУкраїнськоїДержави,«безріжницімови,віри,роду,станучипола,будутьсправдірівнимипередпра-вом,анаскрізьдемократичнийлад,опертийназагальнім,рівнім,безпосереднімтайніміпропорціональнімвиборчімправі,відгромадипочинаючиінадержавікінчаючи,забез-печитьверховнийголосудержавідемосові,масамробочогонароду.Хліборобіробітникбудутьосновоюікерманичамидержави».

9листопада1918р.КостянтинАнтоновичЛевицькийсформувавпершийуряддержавиназахідноукраїнськихзем-лях—ДержавнийСекретаріат(згодом—РадаДержавнихСекретарів),ставйогопершимпрезидентом(головою).

Фаховатеоретичнапідготовка,науковаерудиція,бага-тийполітичнийдосвіддозволилиК.Левицькомунадійноскеровуватиформуваннязаконодавчоїбазиновонародже-ногодержавногоутворення,докладатидовизначальноїланкифункціонуванняскладногоорганізмувласнихзусиль.Головаурядуперсональнопідготуваврядзаконівтазаконопроек-тів,нормативнихактів,зокремапродержавнусамостійністьукраїнськихземель,тимчасовуадміністраціюдержави,ор-ганізаціюсудів,прогромадянство,виборчуординаціюдоСеймутаін.13листопада1918р.булоухвалено«ТимчасовийОсновнийЗакон»,якимзакріплюваласьназвадержави—За-хідно-УкраїнськаНароднаРеспубліка(ЗУНР).К.Левицькийвиступавприбічникомоб’єднанняобохгілокукраїнськогонародуводнеціле,зробиввнесокузапочаткуваннясобор-ницькогопроцесу,щозавершився22січня1919р.проголо-шеннямАктазлукиУкраїни.

НародженняЗУНРбуловкрайворожезустрінутеполяка-ми,яківважалиСхіднуГаличинувласноютериторією,навітьчутинехотілипробудь-якуформуукраїнськоїдержавностінацихтеренахівідразу жрозв’язаливійськовуагресіюпротиновонародженоїреспубліки.22листопадаукраїнськавладапіднатискомпереважаючихпольськихсилзалишилаЛьвівіпе-реїхаладоТернополя.Втім,сюдидісталасьлишечастинакабі-

нету.Виниклапотребауформуванніновогоскладууряду.НеостаннюрольгралиідавнінеприязністосункиК.ЛевицькогозЄ.Петрушевичем,щонабралиновоїгостроти.Зацихобста-винК.Левицькийвирішивпітиувідставку.Політичнуроботув1919—1920рр.обмежувавзаконотворчістювУНРаді.

ПеребуваючиуВідні,бравучастьустворенніКомітетуполітичноїеміграції,в1920—1921рр.входивдоеміграційно-гоурядуЗУНРЄ.Петрушевича,відстоювавуміжнароднихорганізаціяхінаконференціях,конгресахінтересигалицькихукраїнців.ПісляостаточногорішенняРадипослівАнтантипропередачуСхідноїГаличиниПольщіекзильнийурядЗУНРсаморозпустився.

Повернувшисьу1924р.доЛьвова,К.Левицькийвходивдорізнихкультурних,господарських,професійнихустанов,займавсяадвокатськоюпрактикою,довгірокиочолювавСоюзукраїнськихадвокатів,у1928—1939рр.редагувавжурнал

«Життяіправо».БувчленомЦентральногокомітетуУкраїн-ськогонаціонально-демократичногооб’єднання.

ЗприходомуЗахіднуУкраїнурадянськихвійськК.Леви-цькийбувзаарештованийорганамиНКВСіпровівутюрмах20місяців.ПовернувсядоЛьвованапередоднінападуНімеч-чининаРадянськийСоюз.Післяпроголошення30червня1941р.АктавідновленняУкраїнськоїДержавиК.Левицького6липня1941р.булообраноголовоюРадиСеньйорів,вякійвбачавсямайбутнійзагальнонаціональнийпарламент.ОднакневдовзіРадаСеньйорівбулареформованавУкраїнськуНа-ціональнуРаду,обмежившисферусвоєїдіяльностірегіономГаличини.НапостуголовиРади12листопада1941р.К.Леви-цькийізавершивсвійжиттєвийшлях.

Єавторомнизкипрацьнаісторико-політичнііправничітеми.