ПраціМ.П.Василенка

ГенеральноеследствиеомаетностяхКиевскогополка:1729—1730/Подред.Н.П.Василенко.—К.,1892.

ГенеральноеследствиеомаетностяхКиевскогополка:1729—1730/Подред.испредисл.Н.П.Василенко//ЧтениявИст.о-веНестора-Летописца.—1893.—Кн.7.—Отд.3.

Материалыдляисторииэкономического,юридическогоиобщественногобытастаройМалороссии/Подред.Н.П.Ва-силенко.Вып.1:ГенеральноеследствиеомаетностяхНежин-скогополка,1729—1730.—Чернигов,1901.—ІХ.

Материалыдляисторииэкономического,юридическогоиобщественногобытастаройМалороссии(Подред.Н.П.Ва-силенко).Вып.2:Экстрактизуказов,инструкцийиучрежде-ний.—Чернигов,1902.

М.С.Грушевскийкакисторик//Украинскаяжизнь.—М.,1916.—Кн.12.

ОчеркипоисторииЗападнойРусииУкраины.—Киев,1916.

ДоРадиМіністрівУкраїнськоїДержавивідміністранарод-ноїосвітитамистецтвпояснюючазапискапозаконопроектупрозаснуванняУкраїнськоїакадеміїнаукуКиєві.—К.,1918.

Промовап.міністранародноїосвітиімистецтвН.П.Ва-силенкапривідкриттідіяльностікомісії,9-голипня1918р.//ЗбірникпрацьКомісіїдлявиробленнязаконопроектупроза-снуванняУкраїнськоїакадеміїнаукуКиєві.—К.,1919.

КонституцияФилиппаОрлика//УченыезапискиИнсти-тутаисторииРоссийскойАссоциациинаучно-исследователь-скихинститутовобщественныхнаук.—М.,1929.—Т.3.

Матеріалидоісторіїукраїнськогоправа/ВУАН.Зб.со-ціал.-екон.відділу;№11.—К.,1929.Т.І.

ЛітературапроМ.П.Василенка

ВасиленкоМиколаПрокопович.РадянськаенциклопедіяісторіїУкраїни.—Т.І.—К.,1969.

ВороненкоВ.В.,КістерськаЛ.Д.,МатвєєваЛ.В.,Усен-коІ.Б.Другийпрезидент.Історико-бібліографічнийнариспроМ.П.Василенка/Вісн.АНУРСР.—1990.—№2.

ВороненкоВ.В.,КістерськаЛ.Д.,МатвєєваЛ.В.,Усен-коІ.Б.МиколаПрокоповичВасиленко.—К.,1991.

ДоленгаС.Скоропадщина.—Варшава,1934.

ДорошенкоД.Моїспоминипронедавнє-минуле.—Ч. ІІІ.Добагетьманщини(1918).—Львів,1923.

ДорошенкоД.ІсторіяУкраїни.1917—1923рр.—Т.2.—Українськагетьманськадержава1918р.—Ужгород,1930.

МиколаВасиленко:«МосковськівченізаздрятьУкраїн-ськійакадеміїнаук.—Документидо125-річчязднянарод-ження//Вісн.АНУРСР.—1991.—№2.

МиколаПрокоповичВасиленко.(БіобібліографіявченихУкраїнськоїРСР).—К.,1990.

НаріжнийС.М.П.Василенкоійогонауковадіяльність.

Відбитказ«Нашоїкультури»за1936р.—Львів,1936.

ОглоблінО.МиколаВасиленкойВадимМодзалевський//Українськийісторик.—1966.—№3—4.

ПавленкоЮ.,ХрамовЮ.Українськадержавністьу1917—1919рр.(історико-генетичнийаналіз).—К.,1995.

Полонська-ВасиленкоН. Д.МиколаПрокоповичВасилен-ко—йогожиттятанауковадіяльність//Українськийісто-рик.—1966.—№3—4.

РеволюциянаУкраинепомемуарамбелых.—М.—Л.,1930.

СкоропадськийП.Спогади.—Київ—Філадельфія,1995.

СоловейД.Василенко,МілюковісамостійністьУкраїнив1918р.—Вінніпег,1965.

УрядиУкраїниуХХст.Науково-документальневидан-ня.—К.,2001.

ХристюкП.ЗаміткиіматеріалидоісторіїУкраїнськоїре-волюції.—Т.ІІІ.—Прага,1921.

ЮрчукВ.І.ОдинзфундаторівУкраїнськоїакадеміїнаук(МиколаВасиленко)//Українськаідея.Постатінатлі револю-ції.—К.,1994.

«Вінбувнадзвичайносумлінним, алеізсправаминезавждимігвпоратися»

(ФедірАндрійовичЛизогуб)

Крупнийземлевласник,громадськийтадержавнийдіяч,меценатнародився6(18)жовтня1862р.вро-динномумаєткувСедневінаПолтавщині.Походивзістаровинногокозацькогороду.Йогобатько,АндрійІванович,бувблизькимдру-гомТ.Шевченка,якийнеод-норазовогостювавунього.Брат—ДмитроАндрійович,відомийдіячреволюційноїпартії«Народнаволя»,бувстрачений 1879 р. вОдесі.

У1888—1897рр.Ф.Лизогубпрацювавповітовимміськимгласним,потім—гласнимземськоїуправивПолтаві.Наційпосаді багато зробивдляперетворення містанацентр україн-ськоїкультури:виступиводнимзініціаторівспорудженнявПолтавіпам’ятникаІ.Котляревському,виданняйоготворів,будівництвановогоприміщенняземствавукраїнськомустилі,відкриттяміськогомузею.Власнимкоштомутримувавшколухудожньогопромислуім.М.ГоголявМиргороді,якоюкеру-ваввідомийхудожникО.Сластьон.Ф.Лизогубмайженезай-мавсяполітичноюдіяльністюйофіційноненалежавдоколаукраїнськихнаціональнихдіячів.

Певнийчасвходивдоросійськоїпартіїоктябристів(«Союз17октября»).У1915р.якзнавецьземськоїсправибувзапро-шенийнапосадучленаРадиприросійськомунамісникові

КавказуВеликомукнязіМиколіМиколайовичу.ПісляЛют-невоїреволюції1917р.працювавуМіністерствізакордоннихсправРосії,керуваввідділоміноземнихпідданих.ВідставкаП.Мілюковазпостаміністразакордоннихсправутравні1917р.спричинилаповерненняФ.ЛизогубавУкраїну.

Післядержавногоперевороту29квітня1918р.гетьманП.СкоропадськийзапросивФ.Лизогубанапосадупрем’єр-міністра.ОдночаснопротягомдвохмісяціввіночолювавіМіністерствовнутрішніхсправ(5травня—8липня1918р.).ФедірАндрійовичзавершивформуванняпершогокабінетуУкраїнськоїДержави,розпочатеМ.Василенком.Прицьомунамагавсязалучитидо співпрацівурядіпредставниківрізнихпартій(відросійськихкадетівдоукраїнськихсоціалістів-фе-дералістів).НамагавсязнайтипорозумінняізопозиційнимУкраїнськимнаціонально-державнимсоюзом,включивдосвогоостанньогоурядукількохйогокандидатів.

Своюдіяльністьнапосадіпрем’єраУкраїнськоїДержависпрямовувавнастабілізаціюекономічного,політичногожит-тя,проведенняактивноїзовнішньоїполітикитакультурноїрозбудови.Уцейперіодбулодосягнутопевногопіднесенняекономічноїтаділовоїактивності,наповненнядержавногобюджету,твердогокурсунаціональноївалюти.Великезначен-нямавофіційнийвізитукраїнськогопрем’єраначоліделегаціїпромисловцівдоНімеччиниусерпні1918р.,уходіякоговирі-шувалисяпитанняорганізаціїекономічногоспівробітництваобохдержав.

ПротеурядФ.Лизогубатасампрем’єрзазнавалипостій-ноїкритикизбокуукраїнськихсоціалістичнихпартій,якізви-нувачувалийоговантинароднійдіяльностітапроросійськійорієнтації.Незавждизадоволенимйогодіямибувігетьман,якийписавуспогадах:«УЛизогубарозмаху,вільноїтворчості,сміливостінебуло,івцьомувідношеннівін,привсьомусвоємубажаннібутименікорисним,небувнанеобхіднійвисоті.(...)Вінусехотівзробитисам.Справжебуламаса,вінневстигав.Важливихрішеньнеприймаввінсвоєчасно,часспливавмар-но.Яйомупроцеказав,вінображався.Вінбувнадзвичайносумлінним,дужебагатопрацював,алеізсправаминезавжди

мігвпоратися,оскількинемаввластивостівиділятинайсут-тєвіше,великогодержавногозначеннявіддругорядного,щомоглобізачекати.Особистояйогоповажавілюбив,протемизнимнеспрацювалися».Донайголовнішихпитань,якихневстигвирішитиФ.Лизогуб,належалопередусімаграрне,проведенняземельної,атакожадміністративноїреформ.

Післяпроголошення14листопада1918р.федеративноїграмотигетьманаП.СкоропадськогоФ.Лизогубсклавсвоїповноваженняіневдовзівиїхавзакордон.

Помер1928 р.наеміграції,уЮгославії.ПохованийуБєл-граді.