ЛітературапроМ.М.Устимовича
ВоронінаО.Гілкастарогодерева//Спеціальніісторичнідисципліни:питаннятеоріїтаметодики.Збірканауковихпрацьтаспогадів.—Ч.3.—К.,1999.
ДорошенкоД.ІсторіяУкраїни.1917—1923рр.—Т.2.—Українськагетьманськадержава1918р.—Ужгород,1930.
СкоропадськийП.Спогади.Кінець1917—грудень1918.—Київ.—Філадельфія,1995.
РеволюциянаУкраинепомемуарамбелых.—М.—Л.,1930.
ХристюкП.ЗаміткиіматеріалидоісторіїУкраїнськоїре-
волюції.—Т.ІІІ.—Прага,1921.
«Матитакогоміністранародноїосвітивсежбулазнахідка»
(МиколаПрокоповичВасиленко)
Українськийгромадсько-політичнийідержавнийдіяч,історикдержавиіправа,ака-демікВсеукраїнськоїакаде-міїнаукУкраїнинародився2(14)лютого1866р.вс.ЄсманьГлухівськогоповітуЧернігів-ськоїгубернії,всім’їдрібногослужбовця.1883
р.закінчивГлухівськушестикласнупро-гімназію.Сьомий-восьмийкласипроходивуПолтавськійгімназії.Післязакінченнягім-назії1885р.вступивдоДерпт-ськогоуніверситетунамедич-
нийфакультет,азгодомперейшовнаісторико-філологічнийфакультет,якийзакінчиву1890р.ізахистивдисертаціюнаступінькандидатаросійськоїісторії.ПісляцьогоМ.ВасиленкопереїхавжитидоКиєва;восени1890р.тапротягом1891р.вдо-сконалювавсвоїзнаннянабазіУніверситетуСв.Володимира,відвідуючилекціїВ.Антоновича,М.Владимирського-Буданова,В.Іконнікова,І.Лучицького,О.Лазаревськоготаіншихвідомихпрофесорів,ставчленомредакційноїколегіїжурналу«Киевскаястарина».Протягом1893—1903рр.МиколаПрокоповичвикла-давужіночійгімназії,ФундуклеївськійгімназіїтаВолодимир-ськомуКиївськомукадетськомукорпусі.З1903р.перейшовнадержавнуслужбу:бувнеодміннимчленомгубернськогопіклу-ванняпронароднутверезість(посадавштатахМіністерствафінансів)іодночасносекретаремгубернськогостатистичного
комітету(Міністерствовнутрішніхсправ).1905р.подавувід-ставкуіпочавзайматисяредакторськоюпрацею.
Впродовж1905—1906рр.М.Василенкобувфактичнимре-дакторомгазети«Киевскиеотклики»,якасталаоднимзнай-важливішихосередківгромадсько-політичногожиттяКиєва;писавпередовіпубліцистичнітанауково-популярністат-ті,рецензії,бібліографічніогляди.Запублікаціюматеріалів
«антидержавногозмісту»(іззакликамизапровадженняреспубліканськоголадувРосіїтазахиступолітичнихв’язнів)бувзасудженийнаодинрікув’язненнявпетербурзькійтюр-мі«Кресты».Вивчившиправознавство,1907р.успішнови-тримавіспитивДержавнійюридичнійкомісіїприНоворосій-ськомууніверситетівОдесійотримавдипломІступеня,щодававйомуправонаадвокатськудіяльність.
1910 р.М.ВасиленковступивдоКонституційно-демо-кратичноїпартії.Водночасвінналежавідоміжпартійногооб’єднання—Товаристваукраїнськихпоступовців,якемалобагаторисполітичноїпартіїіврешті-рештучервні1917р.пе-ретворилосянаУкраїнськупартіюсоціалістів-федералістів.
1910р.склавіспитинамагістраросійськоїісторіїприКиїв-ськомууніверситеті;1911р.йомуприсвоєнозванняприват-доцента.ПротягомкількохроківМ.Василенкочитавлекціїв університеті,але усічні1913 р.йогозвинуватилив «україн-ськомусепаратизмі»,прихильностідоідейМ.Грушевського,івінбувзмушенийвідмовитисьвідвикладацькоїдіяльності.Засобидоіснуванняйомудалаадвокатськапрактика.1914р.М.ВасиленкоставприсяжнимповіренимприОдеськійсудо-війпалаті,депровівмайже150справ.1916р.бувпризначенийзахисникомприканцелярії12-гокримінальноговідділенняКиївськогоокружногосуду.
ЗпочаткомреволюціїстановищеМ.Василенказмінилося.24березня1917р.ТимчасовийурядпризначивйогокураторомКиївськоїшкільноїокруги(донеївходилиКиївська,Чернігів-ська,Полтавська,ВінницькаіПодільськагубернії),а19серпня1917р.—товаришем(заступником)міністраосвітиповідділувищоїшколиТимчасовогоуряду.Вінбувприхильникомево-люційногошляхуформуванняукраїнськоїсистеминародної
освіти,щорозходилосязполітикоюукраїнізаціїосвіти,ви-робленоюІтаІІВсеукраїнськимиучительськимиз’їздамитаздійснюваноюгенеральнимсекретарствомосвіти.
ПісляЖовтневогопереворотуМ.ВасиленкоповернувсязПетроградавУкраїну.Цілкомвіддавсянауково-педагогічнійдіяльності,бувобранийпрофесоромвкількохвищихшколахКиєва,читавісторіюУкраїнитаісторіюукраїнськогоправанаВищихжіночихкурсах,вУкраїнськомународномууніверси-тетітаіншихнавчальнихзакладах.ВіннебравактивноїучастівполітичномужиттіпідчасправлінняЦентральноїРади,хочаусічні1918р.бувобранийякюристзафахомдоГенеральногоСудуУкраїнськоїНародноїРеспубліки.
ЗагетьманаП.СкоропадськогоМ.Василенкоповернувсядополітичногожиття.Уденьпереворотувінбувзапроше-нийдоскладууряду,а30квітняП.Скоропадськийдоручивйомуформуваннякабінету.ГетьманцінувавМ.Василенказаширокуерудицію,інтелігентність,високупрацездатність,особливож—ґрунтовнезнанняукраїнськоїпроблеми,по-міркованеставленнядоросіян,їхньоїкультури.Правда,главаУкраїнськоїДержавизазначав,щоМиколіПрокоповичу«булипритаманнівсіякостійнедолікинашихпрофесорів».Івсежгетьманвважав,що«матитакогоміністранародноїосвітивсежбулазнахідка».Використавшисвоїзв’язки,М.Василен-ковівдалосязалучитивуряддоситьавторитетнихнатойчасдіячів,сформуватипершугетьманськуРадуМіністрів.Про-головувавшинадвохпершихзасіданняхуряду2і3травня1918р.,М.Василенкопередавпрем’єрськіобов’язкиФ.Ли-зогубу,азасобоюзалишивпосадуміністраосвіти(здругоїполовиничервня—міністраосвітитамистецтв)тазасуміс-ництвом(до21травня)міністразакордоннихсправ.
Приступаючидовиконанняобов’язківміністраосвіти,М.Василенконапочаткутравня1918р.подавгетьманові
«доповіднузаписку»,дезазначивумови,наякихвінпогод-жувавсяприйнятицейпост.Узаписцівисувалисьвимоги:заснувати4українськіуніверситети,українізувативсітипишкіл,заснуватиАкадеміюнаук,національнібібліотеки, архів,музейтатеатр.ЗначнучастинуцьогоплануМиколіПрокопо-
вичувдалосявтілитивжиття.БулизапочаткованіУкраїнськанаціональнабібліотекатадвадержавнихуніверситетивКиєвііКам’янці-Подільському,відкрито50новихукраїнськихза-гальноосвітніхшкіл,вжитозаходівдоорганізаціївнижчихшколахнавчанняукраїнськоюмовоютощо.АленаособливуувагузаслуговуєучастьМ.ВасиленкаузаснуванніУкраїнськоїакадеміїнаук(УАН).Тутвінпродовживпідготовчуроботу,проведенуНауковимтовариствомім.Т.ШевченкауЛьвові(НТШ)іУкраїнськимнауковимтовариствомуКиєві(УНТ),якіочолювавМ.Грушевський.ЗініціативиМ.ВасиленкадоКиєвабулозапрошеноВ.Вернадського.Задвамісяці(зтравняпо червень)вони зібрали трикомісії:поствореннюнаціональ-ноїукраїнськоїбібліотекисвітовогозразка,повченихустано-вахтавищійшколі,порозробцізаконопроектупрозаснуванняУкраїнськоїакадеміїнаук.
30липня1918р.М.Василенкабулопризначенозаступни-комголовиРадиМіністрівУкраїнськоїДержави,а9серпня1918р.—президентомДержавногоСенату—вищогосудо-вогооргануУкраїни,щобувстворенийзамістьколишньогоГенеральногоСуду.
Невдовзіпередтим,якбулорозв’язанопитанняпрозасну-ванняУкраїнськоїакадеміїнаук(14листопада1918р.булоухваленовідповіднийзакон,а27листопадавідбулисяустанов-чізбори),М.Василенковийшовзіскладугетьманськогоуряду,залишаючись президентомДержавногоСенату.Зполітичногобокуцерішеннябулозумовленотим,щовцейчасП.Скоропад-ськийпрагнувдосягтиугодизкерівництвомукраїнськихсо-ціалістичнихпартій,обіцяючивключитиїхпредставниківдоскладууряду,якийврезультатімавстатибільш«україн-сько-національним».Цевикликалорішучийпротестугрупиміністрів-кадетів,лідеромякоїбувМ.Василенко.
ВдобуДиректоріїМ.Василенковженебравактивноїучастіуполітичномужитті,хочайогопрізвищеібулоназваноускладівідновленогоГенеральногоСуду.Вінбільшезосере-дивсянанауково-викладацькійдіяльності.Улютому1919р.бувобранийпрезидентомКиївськогоуніверситету,такожчи-тавкурсилекційукількохіншихвузах.
липня1920р.М.ВасиленкаобралиакадемікомУкраїн-ськоїакадеміїнаук.18липня1921р.спільнимзібраннямУАНйогобулообранопрезидентомАкадеміїнаук.ТодіжУкраїн-ськаакадеміянаукбулаперейменовананаВсеукраїнськуака-деміюнаук(ВУАН).
лютого1922р.М.Василенконавимогубільшовицько-гоурядусклавповноваженняпрезидента,асамзаглибивсявсутонауковупрацю.
Увересні1923р.академікабулозаарештованозаучастьуконтрреволюційнійорганізації«Київськийобласнийцентрдій»ізасудженодо10роківув’язнення,алезавдякинеодно-разовимклопотаннямакадемічноїгромадськості,зарубіжнихвченихіполітиків24листопада1924р.М.Василенкапомилу-ванойзвільненоз-підарешту.
ПротягомвсієїнауковоїдіяльностіМ.Василенковходивдоскладубагатьохнауковихтовариств,комісійтакомітетів.1891р.вступивдоІсторичноготоваристваНестора-Літопис-ця,членомякого,апевнийчас іголовою,бувпротягоммайжесорокароків.Буводнимізчленів-фундаторівУкраїнськогонауковоготовариства(УНТ),заснованого1906р.;1910р.ставголовоюісторичноїсекціїУНТ.1911р.обранийдійснимчле-номНауковоготоваристваім.Т.Шевченка(НТШ)уЛьвові;входивдоскладуісторико-філософськоїсекціїцьоготоварис-тваійогоАрхеографічноїкомісії.ЯкадвокатбувчленомКиїв-ськогоюридичноготоваристваприКиївськомууніверситеті.Протягом1922—1926рр.очолювавТовариствоправниківприВУАН.З1925до1933рокупліднопрацювавнапосадахго-ловисоціально-економічноговідділуВУАНтаголовиКомісіїповивченнюісторіїзахідноруськоготаукраїнськогоправа,віншихакадемічнихкомісіяхтакомітетах.З1934р.припинивактивнунауковупрацю.
Визначнийвченийзалишивпособівеликунауковуспад-щину,зокремафундаментальнідослідженняукраїнськоїіс-торії,історіографії,суспільногоустроютаправа,прополітич-ніпоглядиукраїнськихдіячів,мислителів.Покажчиклишеосновнихдрукованихпрацьскладаєблизько300творів.По-мерМ.Василенко3жовтня1935р.вКиєві.