ПраціЄ.Б.Бош

НациональноеправительствоиСоветскаявластьнаУкра-ине.—М.,1919.

ОктябрьскиеднивКиевскойобласти//Пролетарскаяре-волюция.—1923.—№11.

ВстречиибеседысВладимиромИльичем//Пролетарскаяреволюция.—1924.—№3.

Областнойпартийныйкомитетс-д(б-ков)Юго-Западно-гокрая(1917г.)//Пролетарскаяреволюция.—1924.—№5.

Годборьбы.БорьбазавластьнаУкраинесапреля1917г.донемецкойоккупации.—М.,1925.

Годборьбы./2-еизд.сприл.биогр.писемавтора.—К.,1990.

ЛітературапроЄ.Б.Бош

АуссемВ.ЕвгенияБош//Летопись революции.—1925.—

№2.

БошЕвгенияБогдановна(Готлибовна)//ДеятелиСССРиреволюционногодвиженияРоссии.Энциклопедическийсло-варь.—Гранат.—М.,1989.

БошЕвгенияБогдановна(Готлибовна)//ГражданскаявойнаивоеннаяинтервенциявСССР.Энцеклопедия.—М.,1983.

БошЕвгенияБогдановна(Готлибовна)//ВеликаяОктябрьскаясоциалистическаяреволюция.Энциклопедия.—М.,1987.

БошЄвгеніяБогданівна//ВеликийЖовтеньігромадянськавійнанаУкраїні.Енциклопедичнийдовідник.—К.,1987.

ВаргатюкП.Л.ГероїчнеітрагічневдоліЄ.Б.Бош//Україн-ськийісторичнийжурнал.—1989.—№8.

ВаргатюкП.Л.Подвигреволюціонерки//БошЕ.Б.Годборьбы.2-еизд.сприл.биогр.писемавт.—К.,1990.

ВаргатюкП.Л.,КурасИ.Ф.,СолдатенкоВ.Ф.В.И.ЛенинибольшевистскиеорганизацииУкраинывОктябрьскойрево-люции.—К.,1980.

ВаргатюкП.Л.,СолдатенкоВ.Ф.,ШморгунП.М.Вогнетрехреволюций.ИзисторииборьбыбольшевиковУкраинызаосуществлениеленинскойстратегии и тактикив трехроссий-скихреволюциях.—К.,1986.

ВеликаяОктябрьскаясоциалистическаяреволюцияипо-бедаСоветскойвластинаУкраине.Февраль1917г.—февраль1918г.Хроникаважнейшихисторико-партийныхиреволюци-онныхсобытий.В2-хч.—Ч.І—ІІ.—1977,1982.

ГриценкоА.П.,ТимченкоЖ.П.ЄвгеніяБогданівнаБош(1879—1925).—К.,1964.

«Щобнаукраїнінаставдобрийладіспокійнапраця»

(ВсеволодОлександровичГолубович)

Відомийукраїнськийгромадсько-політичнийідержавнийдіячнародився1885р.вс.МолдавкаБалт-ськогоповітуПодільськоїгуберніївсім’їсвященика.ОсвітуздобувудуховнійсемінаріїтаКиївськомуполітехнічномуінституті,якийзакінчиву1915р.Зафахом—інженер.Післяза-кінченняінститутупрацю-вавнаПівденнійзалізниціінженером,з1916-гопосерпень1917р.—началь-

никомвідділенняводних,шосейнихтаґрунтовихшляхівРумунськогофронту.

ПолітичнудіяльністьВ.Голубовичрозпочаву1903р.чле-номРУП,у1912р.приєднавсядоКиївськоїгрупиукраїнськихесерів.Уберезні1917р.В.ГолубовичабулообраноголовоюОдеськогокомітетуУПСР.ВодночасвінналежавдоОдеськоїукраїнськоїгромади,відіменіякоївквітні1917р.звернувсядоТимчасовогоурядузвимогоютериторіальноїавтономіїУкраїни.НаІІВсеукраїнськомуз’їздіУПСР(15—19липня1917р.)бувобранийдоскладуЦКпартіїтакооптованийдоЦентральноїіМалоїРад.НазасіданніМалоїРади15липня1917р.В.Голубовичабулозатвердженонапосадігенераль-ногосекретаряшляхів,а30жовтняцьогожрокувіночоливГенеральнесекретарствоторгівлітапромисловостіУкраїни.

ВідХерсонськоїгуберніївінбувобранийделегатомВсеросій-ськихіУкраїнськихУстановчихЗборів.Угрудні1917р.—січні1918р.В.ГолубовичочолювавукраїнськуделегаціюнамирнихпереговорахзпредставникамидержавПочвірногосоюзуум.Бресті.ПідчаспереговорівВ.ГолубовичпередавпредставникамНімеччини,Австро-Угорщини,БолгаріїіТу-реччининотуГенеральногоСекретаріатуУНРіззаявоюпронезалежністьУкраїнивміжнароднихсправах.

ПіслявиходуувідставкуурядуВ. Винниченка(18січня1918р.)В.ГолубовичочоливРадуНароднихМіністрівУНР,доякоївходилиздебільшогопредставникиУПСР,атакожке-рувавМіністерствомзакордоннихсправ(обов’язкивикону-вавдодержавногоперевороту29квітня1918р.).НапередоднівступубільшовиківдоКиєва,внічз25на26січня1918р.,разомзурядомпереїхавдоЖитомира.

ПіслязапрошенняЦентральноюРадоювУкраїнунімець-кихвійськВ.ГолубовичпідписаввідозвудонародуУкраїнизпоясненнямнеобхідностіцьогополітичногозаходу.«Вонибудутьтількидопомагатитимнашимкозакам,котрізавзятоборонятьнашудержаву,землюіволюнаУкраїнівідзбройно-гонападуросійськогоправительства,Совітанароднихкомі-сарів,—говорилосяувідозві.—Цівійськанемаютьніякихворожих намірів,боНімеччинаіАвстро-Угорщинатакожмаютьвеликупотребу,щобнаУкраїнінаставдобрийладіспокійнапраця».

Непослідовнаполітикауряду,очолюваногоВ.Голубовичем,призвеладовтративпливуУЦРуселянськомусередовищі,дорізкогозвуженняїїсоціальноїбази,загостреннявідносинзні-мецькимвійськовимкомандуванням.НімецькийпосолвУНРА.фонМумм2квітня1918р.заявивВ.Голубовичупротестзприводу«тактикигальмуваннясправізборупродуктівібракувсякоїпрактичноїроботиправительства»,а13квітнявлистідоВ.Голубовичанаголосивнанеможливомустані,якийсклавсявкраїні,вказавнабракадміністративногоапарату,«самостій-нейнедопустимеповодженняземельнихкомітетів».

ПіслявстановленнягетьманськогоправліннявУкраїні(29квітня1918р.),урядВ.Голубовичаприпинивіснування,

головаурядуіщекількаміністрівУНРбулизаарештованінімецькоювійськовоювладою.До16грудня1918р.В.Голу-бовичвідбувавтюремнеув’язненнявЛук’янівськійв’язниці.Протягом1919р.віндвічізаарештовувавсявладоюбільшо-виків,а24березня1919 р.бувзасудженийсудовоювладоюДиректоріїУНР.

Усерпні1920р.В.ГолубовичазаарештувалаНадзвичайнаКомісіяуКам’янці-Подільському.Втравні1921р.Надзви-чайнийтрибуналУСРР,якийрозслідував«справуЦКУПСР»,засудивВ.Голубовичадо5роківпримусовоїпрацівтаборах.ПісляамністіїВУЦВК,наприкінці1921р.,В.Голубовичдеякийчаспрацювавінженером-будівельникомвУкраїнськійрадіна-родногогосподарства,дезгодомочолюваввідділкапітальногобудівництва.

У1931р.В.Голубовичбувзасудженийвсправі«Україн-ськогонаціональногоцентру».Загинувув’язниці16травня1939р.ум.Ярославль(РСФРР).