68. Поняття обліку відповідальності та центрів відповідальності, їх класифікація

Кожне підприємство має власну організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємодією його підрозділів. Підрозділи підприємства виконують різні функції, а тому мають різні назви: цехи, відділи, служби, секції, відділення тощо. Підрозділи очолюють керівники (менеджери, завідувачі), які несуть відповідальність за їх результати діяльності.

Таким чином, центр відповідальності – це сфера (сегмент) діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він повинен контролювати.

На невеликих підприємствах нерідко одна й та сама особа (власник або головний менеджер) здійснює управління господарською діяльністю та приймає управлінські рішення.

У випадку розширення підприємства та ускладнення організаційної структури здійснюється процес делегування функцій управління іншим менеджерам та управлінцям.

Делегування повноважень щодо прийняття управлінських рішень означає децентралізацію управління. Децентралізація має як певні переваги, так і певні недоліки. Перевагами децентралізації є можливість вищого керівництва зосередитися на глобальних стратегічних проблемах та рішеннях, оперативність прийняття рішень на відповідних рівнях управління. Рішення приймаються тими менеджерами, які найкраще розуміються на вирішенні тієї чи іншої проблеми, набуваючи при цьому досвіду управління, що дозволяє їм з часом обійняти найвищі посади управління.

Недоліками децентралізації є ускладнення процесу координації діяльності, можливість появи нездорової внутрішньої конкуренції, збільшення витрат на утримання обслуговуючого персоналу.

Відмінності у характері відповідальності менеджерів дозволяють виділити чотири типи центрів відповідальності: витрат, доходів, прибутку та інвестицій.

Центр витрат є підрозділом на підприємстві, керівник якого відповідає лише за витрати. Прикладами таких центрів можуть бути виробничі цехи, що не випускають кінцевої або завершеної продукції та напівфабрикатів, відділи заводоуправління, соціальні служби тощо. Як правило, центри витрат пов’язані з виконанням функцій, які не мають чітко вираженого обсягу діяльності.

Центри доходів – це підрозділи маркетинго-збутової діяльнос-ті, керівники яких відповідають лише за виручку від реалізації продукції, товарів, послуг та за витрати, пов’язані з їх реалізацією. Їм надається інформація про найбільш рентабельні вироби або товари, а результати їх діяльності оцінюються, головним чином, за обсягом та структурою продаж у натуральному та вартісному виразах.

Центри прибутку – це підрозділи, керівники яких відповідають не лише за витрати, але й за фінансові результати своєї діяльності. Такими підрозділами можуть бути окремі підприємства у складі об’єднання, філіали, дочірні підприємства, торгові представництва, крамниці, фірми тощо. Їх керівники мають змогу контролювати усі ком-поненти діяльності, від яких залежить величина прибутку, а саме: обсяги виробництва та продаж, ціни, витрати.

Центр інвестицій – це підрозділ, керівник якого відповідає за витрати і результати інвестиційного процесу, ефективність використання капітальних вкладень. Завдання такого центру – забезпечити максимальну рентабельність вкладеного капіталу, його швидку окупність.

Загальний підхід до вибору показників щодо оцінки діяльності центрів відповідальності передбачає дотримання наступних критеріїв:

– взаємозв’язок з цілями компанії;

– баланс короткострокових та довгострокових цілей;

– відображення ключової діяльності керівництва;

– відображення результатів діяльності працівників;

– зрозумілість для працівників;

– можливість використання для оцінки та заохочення працівників;

– об’єктивність та відносна простота розрахунку;

– послідовність та регулярність використання.

Вибір показників та оцінка діяльності центрів відповідальності залежить, насамперед, від типу центру.

Оцінка діяльності центрів витрат в основному здійснюється на основі аналізу відхилень від бюджетних або стандартних витрат.

Оцінка діяльності центрів прибутку здійснюється на підставі звіту, який характеризує прибуток кожного центру.

Діяльність центрів доходів оцінюється обсягом та структурою продаж.

Найпоширенішим показником, який використовується для оцінки діяльності центрів інвестицій, є прибутковість інвестицій, що розраховується як відношення прибутку підрозділу до величини інвестованого в нього капіталу.