- •Предмет, об’єкти та завдання фінансового обліку. Управління бо в Україні.
- •Фінансовий облік вибуття виробничих запасів
- •Фінансовий облік вибуття основних засобів
- •Фінансовий облік дебіторської заборгованості
- •Фінансовий облік надходження виробничих запасів
- •Фінансовий облік надходження основних засобів та інших необоротних матеріальних активів
- •67.Фінансовий облік операцій з нематеріальними активами
- •Фінансовий облік розрахунків з покупцями і замовниками
- •Фінансові інвестиції: економічний зміст, класифікація, умови визнання.
- •Сутність управлінського обліку та його місце в інформаційній системі підприємства
- •Сутність обліку витрат і калькулювання за нормативними витратами
- •Предмет, об’єкти, метод та елементи методу управлінського обліку
- •Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції та їх класифікація
- •Суть та доцільність застосування системи обліку та калькулювання за змінними витратами
- •Організація нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості, облік відхилень від норм
- •Сутність та методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток»
- •Характеристика і сфера застосування позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
- •Характеристика і сфера застосування попроцесного (по передільного) методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
- •Калькулювання собівартості продукції на основі діяльності
- •Сутність бюджетування, його організація та види бюджетів
- •Контроль виконання бюджетів та аналіз відхилень
- •Гнучкий бюджет та аналіз відхилень за допомогою гнучкого бюджету
- •Складання та взаємоузгодження бюджетів
- •Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •Поняття обліку відповідальності та центрів відповідальності, їх класифікація
- •Поняття про трансфертне ціноутворення та трансфертні ціни
- •Процес прийняття рішень та аналіз релевантної інформації
- •Види, склад та класифікація звітності підприємств
- •Мета та склад фінансової звітності
- •Призначення Балансу (Звіту про фінансовий стан) та його структура
Характеристика і сфера застосування попроцесного (по передільного) методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
Основними елементаминормативного методу є:
· попереднє визначення нормативної собівартості одиниці продукції на початок звітного періоду, яка береться за основу обчислення фактичної собівартості;
· поточний облік прямих витрат за статтями калькуляції й окремими видами продукції за чинними нормами та відхиленнями від норм;
· поточний облік зміни норм у розрізі статей витрат і окремих видів продукції;
· калькулювання фактичної собівартості окремих видів продукції через алгебраїчне додавання нормативної собівартості на початок місяця з відхиленнями від норм (плюс перевитрати, мінус економія), також зі змінами норм на одиницю продукції.
Облік відхилень від норм організовують так, щоб можна було своєчасно визнати їх причини і осіб, від яких вони залежали, місце виявлення відхилень та їх вплив на собівартість продукції.Така організація обліку дає можливість суттєво підвищити контрольну функцію обліку порівняно з позамовним чи попередільним методом.
Нормативний метод не має обмежень щодо сфери його застосування, тому з метою поліпшення оперативного контролю за процесом формування собівартості продукції необхідно впроваджувати його основні елементи в практику обліку витрат на тих підприємствах, де традиційно користуються позамовним або попередільним методами. Поєднання традиційних методів обліку з елементами нормативного методу перетворює їх відповідно в позамовно-нормативний, попередільно-нормативний, попроцесно-нормативний тощо.
При нормативному методі по всіх складових цього балансу наводяться витрати за нормами, відхилення від норм і зміна норм. Крім того, з метою забезпечення принципу рівності норм у зведеній відомості передбачається наведення даних про переоцінку залишків незавершеного виробництва на початок місяця у зв’язку зі зміною норм.
Калькулювання собівартості продукції на основі діяльності
Дана система зародилася на початку 80-х рр.. ХХ ст. В країнах США та європейських країнах. Суть системи полягає в тому, що розробляється новий підхід до поняття повних витрат. Традиційна система калькулювання побудована за принципом “продукція споживає ресурси, а система калькулювання діяльності передбачає, що продукція споживає процеси, а процеси споживають ресурси”. Суть системи полягає в тому, що на певні види продукції списуються прямі витрати, а непрямі витрати групуються і відносяться тільки на ті види продукції, що споживають відповідні виробничі процеси. Для кожного виду непрямих витрат може бути обрана своя база розподілу (заробітна плата, площа цеху, машино-години роботи обладнання). В вітчизняній практиці ці витрати (непрямі) списуються: витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання; витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції; загальновиробничі витрати. Дані витрати можуть розподілятися на конкретні види продукції. Особливості калькулювання собівартості продукції комплексних виробництв. Виробництво вважається комплексним, якщо в одному технологічному процесі одночасно виготовляється декілька (або один) основних продуктів та побічна продукція і відходи. Калькулюється тільки основна продукція, побічна продукція та відходи оцінюються за встановленими методами (оцінка відходів > 2 видів). Розрізняють багатопродуктове комплексне виробництво та одно продуктове. Процес калькулювання в комплексних виробництвах потребує вирішення ряду методологічних питань, пов’язаних з розрахунком собівартості, а саме: методи оцінки попутних продуктів; методи оцінки відходів; розподіл загально виробничих витрат (між основною та побічною продукцією або між основними продуктами); розподіл виробничої собівартості між основними продуктами.