
- •Синтетичні і аналітичні рахунки. Субрахунки
- •Сутність вартісного вимірювання, його необхідність та значення. Характеристика системи вартісних оцінок
- •Узагальнення даних поточного бо. Оборотні відомості
- •Форми бо та їх види
- •Хронологічний і системний облік
- •Дебіторська заборгованість: економічний зміст, умови визнання і класифікація. Методи створення та облік резерву сумнівних боргів.
- •Документальне оформлення касових операцій підприємства
- •Документальне оформлення та облік поточних зобов’язань
- •Документальне оформлення та фінансовий облік грошових коштів на поточному рахунку та інших рахунках в банках.
- •Запаси підприємства: економічний зміст, умови визнання і класифікація
- •41. Методи оцінки запасів при їх вибутті
- •Облік вилученого капіталу
- •Облік виплат персоналу та утримань із заробітної плати
- •Організація операцій підприємства з готівковими грошовими коштами та облік цих операцій
- •Оцінка та облік фінансових інвестицій
- •Порядок відкриття і використання рахунків в банках України
Хронологічний і системний облік
Бухгалтерські проводки складають на самому документі, яким оформлена дана операція, або на спеціальному бланку (меморіальному ордері). Для забезпечення контролю за правильністю і повнотою облікових записів господарські операції, незалежно від їх економічного змісту, реєструються в хронологічній послідовності їх здійснення.
Прикладом регістру хронологічного обліку є реєстраційний журнал, у якому записують дату, номер і суму операції, а часто також - і кореспондуючі рахунки. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображених операцій на рахунках: при правильному відображенні операцій підсумки дебетових і кредитових оборотів на рахунках повинні збігатися з підсумком реєстраційного журналу.
На рахунках бухгалтерського обліку господарські операції систематизують за певними однорідними ознаками. Тому групування операцій в системі рахунків називається систематичним обліком. Прикладом систематичного обліку є розглянутий вище порядок відображення господарських операцій на рахунках "Каса", "Поточний рахунок", "Виробництво", "Статутний капітал".
Хронологічний і систематичний облік при певних формах бухгалтерського обліку ведуть паралельно в окремих облікових регістрах. Проте здебільшого хронологічний і систематичний облік поєднують в одному комбінованому обліковому регістрі (наприклад, журнали-ордери, книга журнал-головна тощо), що зменшує обсяг облікової роботи, робить облікові записи наочнішими.
Дебіторська заборгованість: економічний зміст, умови визнання і класифікація. Методи створення та облік резерву сумнівних боргів.
Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Дебіторська заборгованість також класифікується за об’єктами щодо яких вона виникла. Згідно з цим виділяють такі види дебіторської заборгованості:
заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;
заборгованість забезпечена векселями;
надані позики;
дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;
дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);
інша дебіторська заборгованість.
Залежно від своєчасності погашення дебіторська заборгованість поділяється на:
дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);
дебіторська заборгованість не сплачена в строк (прострочена). В тому числі:
сумнівна дебіторська заборгованість;
безнадійна дебіторська заборгованість.
Одночасно з визнанням дебіторської заборгованості відбувається її класифікація за певними критеріями:
1) строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом;
2) об’єкти щодо яких виникла дебіторська заборгованість;своєчасність погашення.
Можна виділити ще два особливі види дебіторської заборгованості:
-відстрочені податкові активи – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах і виникає у випадку, коли обліковий прибуток менший за податковий прибуток. Відстрочені податкові активи відображаються у рядку 060 Балансу у складі довгострокової дебіторської заборгованості. Методологічні засади відображення в обліку відстрочених податкових активів регламентуються П(С)БО 17 “Податок на прибуток”
-витрати майбутніх періодів – витрати, здійснені у звітному періоді, але які будуть визнані витратами у Звіті про фінансові результати у майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів та витрат. Такі витрати тимчасово відображаються в окремому розділі Балансу. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса;
Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Сумнівні борги завищують реальний результат реалізації, тому згідно з принципом обачності підприємство повинно шукати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями в момент визнання доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар. Виходячи з вище означеного, дебіторська заборгованість повинна відображатися за чистою реалізаційною вартістю
"Дебіторська заборгованість" передбачає два методи нарахування резерву сумнівних боргів:
1) виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
2)на основі класифікацій дебіторських заборгованостей.
Використання першого методу передбачає аналіз платоспроможності кожного дебітора. При використанні другого методу, дебіторська заборгованість групується за строками її непогашення. Якщо покупець прострочив строк оплати, то є імовірність того, що заборгованість може бути непогашена. Чим більший строк несплати, тим більша вірогідність її несплати. Для кожної групи встановлюється прогнозний коефіцієнт сумнівності.
Коефіцієнт сумнівності - це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Цей коефіцієнт встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми дебіторської безнадійної заборгованості за попередні період .Як правило, цей коефіцієнт зростає із збільшенням строків погашення дебіторської заборгованості.
Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.