
- •Пункти Основного меню:
- •Завдання .
- •Арифметичні операції. Цілі і раціональні числа, константи в Maple
- •Синтаксис команд. Стандартні функції
- •Перетворення математичних виразів
- •Функції в Maple. Операції оцінювання. Розв’язок рівнянь і нерівностей
- •Способи завдання функцій. Заміна змінних
- •Операції оцінювання
- •Розв’язок рівнянь
- •Розв'язання систем рівнянь.
- •Чисельне розв’язок рівнянь.
- •Розв’язок рекурентных і функціональних рівнянь.
- •Розв’язок тригонометричних рівнянь.
- •Розв’язок трансцендентних рівнянь.
- •Розв’язок нерівностей Розв’язок простих нерівностей.
- •Розв’язок систем нерівностей.
- •Завдання.
- •Побудова графіків
- •Двовимірні графіки
- •Завдання 1.1.
- •Завдання 2.2.
- •Графік поверхні, заданої явною функцією.
- •Графік поверхні, заданої параметрично.
- •Графік поверхні, заданої неявно.
- •Графік просторових кривих.
- •Завдання.
- •Математичний аналіз: диференціальне і інтегральне обчислення функції однієї змінної
- •Обчислення меж
- •Диференціювання
- •Дослідження функції
- •Інтегрування
- •Дії з матрицями
- •Завдання
Функції в Maple. Операції оцінювання. Розв’язок рівнянь і нерівностей
Способи завдання функцій. Заміна змінних.
Операції оцінювання.
Розв’язок рівнянь.
Розв’язок нерівностей.
Способи завдання функцій. Заміна змінних
В Maple є декілька способів представлення функції.
Спосіб 1. Визначення функції за допомогою оператора привласнення (:=): якомусь виразу привласнюється ім'я, наприклад:
> f:=sin(x)+cos(x);
Якщо задати конкретне значення змінної х, то вийде значення функції f для цього х. Наприклад, якщо продовжити попередній приклад і обчислити значення f при, то слід записати:
> x:=Pi/4;
> f;
Після
виконання цих команд змінна х
має задане значення
.
Щоб назовсім не привласнювати змінної конкретного значення, зручніше використовувати команду підстановки subs({x1=a1, x2=a2. },f), де у фігурних дужках вказуються змінні хi і їх нові значення аi (i=1,2.), які слід підставити у функцію f . Наприклад:
> f:=x*exp(-t);
> subs({x=2,t=1},f);
Всі
обчислення в Maple за
умовчанням проводяться символьний,
тобто результат міститиме в явному
вигляді ірраціональні константи, такі
як,
і інші. Щоб отримати наближене значення
у вигляді числа з плаваючою комою, слід
використовувати команду evalf(expr,t), де
expr – вираз, t – точність, виражена в
числах після коми. Наприклад, протягом
попереднього прикладу, обчислимо
отримане значення функції приблизно:
> evalf(%);
.7357588824
Тут використаний символ (%) для виклику попередньої команди.
Спосіб 2. Визначення функції за допомогою функціонального оператора, який ставить у відповідність набору змінні (x1,x2.) одне або декілька виразів (f1,f2.). Наприклад, визначення функції двох змінних за допомогою функціонального оператора виглядає таким чином:
> f:=(x,y)->sin(x+y);
Звернення до цієї функції здійснюється найбільш звичним в математиці способом, коли в дужках замість аргументів функції вказуються конкретні значення змінних. Протягом попереднього прикладу обчислюється значення функції:
> f(Pi/2,0);
1
Спосіб 3. За допомогою команди unapply(expr,x1,x2.), де expr – вираз, x1,x2. – набір змінних, від яких воно залежить, можна перетворити вираз expr у функціональний оператор. Наприклад:
> f:=unapply(x^2+y^2,x,y);
> f(-7,5);
74
В Maple є можливість визначення неелементарних функцій вигляду
за допомогою команди
> piecewise(cond_1,f1, cond_2, f2 .).
Наприклад, функція
записується таким чином:
> f:=piecewise(x<0, 0, 0<=x and x<1, x, x>=1, sin(x));
Операції оцінювання
Оцінювання дійсних виразів.
В Maple є наступні команди оцінювання дійсних виразів:
frac(expr) – обчислення дробової частини виразу expr;
trunc(expr) – обчислення цілої частини виразу expr;
round(expr) – округлення виразу expr;
Оцінювання комплексних виразів.
Дійсну і уявну частини комплексного виразу z=x+iy можна знайти за допомогою команд Re(z) і Im(z). Наприклад:
> z:=3+I*2:
> Re(z);Im(z);
3, 2
Якщо z=x+iy, то комплексно зв'язане йому вираз w=z*=x–iy можна знайти за допомогою команди conjugate(z). Продовження попереднього прикладу:
w:=conjugate(z);
w:=3–2 I
Модуль і аргумент комплексного виразу z можна знайти за допомогою команди роlar(z), яку необхідно заздалегідь викликати із стандартної бібліотеки командою readlib. Наприклад:
> readlib(роlar): роlar(I);
роlar
В рядку
висновку в дужках через кому вказані
модуль числа i,
рівний одиниці і його аргумент, рівний
.
Якщо комплексний вираз дуже складний або містить параметри, то команди Re(z) і Im(z) не дають необхідного результату. Отримати дійсну і уявну частини комплексного виразу z можна, якщо використовувати команду перетворення комплексних виразів evalc(z). Наприклад:
> z:=ln(1-I*sqrt(3))^2;
> evalc(Re(z)); evalc(Im(z));