10. Основні правила узгодження числівника з іменником

1. Після числівника один іменник ставиться завжди в однині: 51 кілометр, 21 день. Але якщо числівник є означенням, яке стоїть у множині, узгодження здійснюється за загальною цифрою: Серед цих 41 (сорока одного) учасників, які були зареєстровані...

2. Після числівників два, три, чотири іменник завжди стоїть у формі Н. відмінка множини: два тижні, три квартали, чотири плани, дев’яносто два роки, а при числівниках п’ять і більше – у формі Р. відмінка множини: п’ять (рідних) братів, тридцять (цегляних) будинків, тисячу (нових) видів.

Лише іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, ти іменники IV відміни при числівниках два, три, чотири стоять у формі Р. відмінка однини: шістдесят чотири селянина (бо селяни), чотири племені, три лошати, два імені, чотири чоловіка (у значенні лічильного слова), але три грузини.

Якщо іменник указує на приблизність і стоїть перед числівником, то перед два, три, чотири він ставиться в Р. відмінку множини: років два, днів три. Прикметник після числівників два, три, чотири вживається у формі Н. (З.) або Р. відмінка множини: два розбиті (розбитих) вікна,

3. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: із трьома братами, шістдесяти будинкам. Але після числівників тисяча, мільйон, мільярд, трильйон та ін., числових найменувань пара, десяток, дюжина та слів сила, маса іменник стоїть лише в Р. відмінку множини: мільйоном гривень – на мільйоні гривень, пара рукавиць – парі рукавиць.

4. Числівник, ужитий у сполученні з більш на... або менш на …, має форму З. відмінка, яка залежить від семантики іменника: у назвах істот паралельно вживаються З., Р. чи Н. відмінок, у назвах неістот лише З. чи Н. відмінок: більше на сімох (сім) аспірантів, але більше на сім книжок та ін.

Діловодство

1. Оформлення реквізиту «резолюція»

Це напис, зроблений посадовою особою установи, що містить вказівки щодо виконання цього документа. Якщо на документі немає вільного місця для резолюції, дозволено оформлювати її на окремих аркушах або спеціальних бланках.

Складається з таких елементів:

• прізвища, ініціалу(ів) виконавця (виконавців) у давальному відмінку;

• вказівки на порядок виконання документа (змісту доручення);

• терміну виконання;

• особистого підпису посадової особи;

• дати.

Наприклад:

Прізвище, ініціал(и)

Прошу підготувати пропозицію щодо

замовлення підручників, посібників з ділового

мовлення до 01.12.2013

Підпис ПІБ

15.11.2012

Відповідальною за виконання є особа, названа в резолюції першою (якщо виконавців названо декілька).

2. Оформлення автобіографії

Автобіографія – це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги під час його написання – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу. В автобіографіях обов'язково зазначаються:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я, по батькові.

3. Дата народження.

4. Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна).

5. Відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися).

6. Відомості про трудову діяльність (стисло, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад).

7. Відомості про громадську роботу (всі її види).

8. Стислі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти).

9. Дата написання й підпис автора.

Заголовок («Автобіографія») пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення слід починати з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора — праворуч.

Автобіографія – обов'язковий документ особової справи.