5.Собівартість продукції

Собівартість (англ.сost) — Вартість факторів виробництва, які необхідно витратити для виробництва продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. В собівартість продукції включаються витрати на:

дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

підготовку і освоєння нової продукції;

виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

обслуговування виробничого процесу і управління ним;

збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);

розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивації земель, охорону повітряного, водного басейнів);

набір і підготовку кадрів;

поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

6.Види податків

Податки поділяють на наступні види:

Непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й не залежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.

Прямі — податок, що стягується безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.

Місцеві податки та збори.

Прямі податки — оподаткування кредиту підприємств. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом відрахування від сформованого ВВП суми валових витрат і амортизаційних відрахувань.

7. Заробітна плата та її види

Заробітна плата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник чи уповноважений ним орган виплачує працівнику відповідно до кількості та якості виконаної роботи

Заробітна плата виконує такі функції:

• відтворювальна – джерело для відтворення робочої сили;

• стимулююча – заохочення до праці;

• регулююча – заробітна плата регулює процеси зайнятості у різних сферах економіки;

• соціальна – сприяє росту добробуту населення, соціальної справедливості, соціального захисту.

Можна відокремити наступні види заробітної плати:

• номінальна – це сума грошей, нарахованих і виплачених працівнику до кількості і якості праці;

• реальна – це кількість матеріальних цінностей, які можна придбати за номінальну заробітну плату на певному етапі розвитку економіки;

• мінімальна – відображає законодавчо-встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю. Розмір мінімальної плати визначається до вартості прожиткового мінімуму;

• середня - визначається шляхом ділення суми заробітної плати за рік на кількість місяців роботи працівників, або шляхом ділення фонду оплати праці на кількість працівників.

На сьогодні використовуються такі форми оплати праці:

- відрядна – базується на нарахуванні заробітку за виготовлену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Схема нарахування відрядної заробітної плати:

- погодинна: використовується для оплати за працю певної тривалості (годину, день, місяць).