15. Судові органи та їх значення у системі захисту права інтелектуальної власності.

Судовий захист прав інтелектуальної власності здійснюється судами загальної юрисдикції, господарськими судами України, а у сфері публічно-правових відносин - адміністративними судами, система яких сьогодні формується і в якій вже активно працює Вищий адміністративний суд України.

Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелек­туальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду.

Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підві­домча суду загальної юрисдикції.

У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення право­суддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У по­зовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію,відшкодування збитків тощо), розмір нанесе­ного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію,відшкодування збитків тощо), розмір нане­сеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру збит­ків, що підлягають стягненню з відповідача на користь по­зивача.

Власник прав на ОІВ має право вимагати від пору­шника:

• визнання прав власника;

• відновлення положення, що існувало до пору­шення права;

• припинення дій, що порушують право чи ство­рюють погрозу його порушенню;

• відшкодування збитків, включаючи втрачену ви­году тощо.

Якщо в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав по­рушені особисті немайнові права автора, то він може за­жадати майнову компенсацію за нанесення йому мораль­ного збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

Суд, господарський суд має право прийняти рішен­ня чи визначення про заборону випуску твору, використан­ня постанови, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав. Застосування цивільно-правових санкцій за пору­шення прав на ОІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушен­ня свого права.

У Великобританії, Німеччині та низці інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє скон­центрувати досвід вирішення патентних суперечок, ство­рити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розгля­дають суперечки. В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної вла­сності, наприклад, при Вищому господарському суді Украї­ни. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому мо­жуть компетентне вирішувати суперечки щодо інтелектуа­льної власності.

Так, згідно з Кодексом України про адміністративні пра­вопорушення (стаття 51 «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності») незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи худож­нього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зраз­ка, знака для товарів і послуг, топографії ІМС, раціоналі­заторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та облад­нання й матеріалів, призначених для її виготовлення.

Кримінальна відповідальність за порушення прав. Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОІВ, чинним законодавством передбачена також кримі­нальна відповідальність.

Згідно з Кримінальним кодексом України (стаття 136 «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власнос­ті») незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконан­ня, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корис­ної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії ІМС, раціоналізаторської пропозиції, сорту рос­лин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, якщо це завдало мате­ріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафои від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів або відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Дії, передбачені раніше, що вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальнолї шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Примітка. Матеріальну шкоду вважають завданою у значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі, - якщо її розмір у двісті й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у ти­сячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Органи судової влади:

Розглядаються справи про порушення прав інтелектуальної власності та притягують до цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством:

цивільно-правову:

• наслідки порушення права інтелектуальної власності (ст. 431 ЦК України);

• захист права інтелектуальної власності судом (ст. 432 ЦК України);

адміністративну:

• недобросовісна конкуренція (ст. 164-3 КУпАП України);

• порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності (ст. 51-2 КУпАП України);

• торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160 КУпАП України).

кримінальну:

• порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК України);

• порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію (ст. 177 КК України);

• незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229 КК України).

За наявності достатніх даних про вчинення порушення авторського права і (або) суміжних прав, за яке відповідно до закону передбачено кримінальну відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення розшуку і накладення арешту на: а) примірники творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засоби обходження технічних засобів захисту; б) матеріали й обладнання, призначені для їхнього виготовлення і відтворення; в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення протиправних дій.