11. Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності.

Правовідносини щодо охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності регулюють правові норми про надання, використання та захист прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні, викладені в Конституції України, цивільному, кримінальному, адміністративному та митному законодавстві, окремих законах України та 10 спеціальних законах у сфері інтелектуальної власності.

Правова охорона об’єктів інтелектуальної власності надається за фактом створення твору науки, л-ри чи мистецтва та об'єктів суміжних прав або на підставі державної реєстрації результатів інтелектуальної, діяльності у формі патенту або свідоцтва. Зокрема, творам науки, літератури і мистецтва та об'єктам суміжних прав охорона надається за фактом створення цих об'єктів без будь-якої реєстрації і надання правоохоронного документа.

Захист прав інтелектуальної власності має здійснюватися саме державою. Процес охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності реалізується через конкретні засоби державного впливу, що існують переважно в правовій формі і можуть проявлятися або через встановлення правових норм, або через їх, перш за все, позитивне застосування.

Так, з одного боку органи виконавчої влади шляхом видання нормативно-правових актів встановлюють загальний режим, порядок функціонування суб’єктів, які реалізовують свої функції у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, визначають адміністративно-правовий статус учасників адміністративно-охоронних відносин.

З іншого – охорона зазначених прав реалізовується через видання індивідуальних актів управління або вчинення інших юридично значущих дій (наприклад, встановлення охороноспроможності об’єкта промислової власності, видача патентів або свідоцтв на той чи інший об’єкт інтелектуальної власності, реєстрація факту передачі правомочностей на об’єкт інтелектуальної власності, видача ліцензій на здійснення господарської діяльності, пов’язаної з використанням об’єктів інтелектуальної власності тощо. Метою зазначеної діяльності є організація та підтримка режиму правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності).

Водночас під захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності слід розуміти передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів, перш за все правоохоронних і контролюючих та їх посадових осіб, щодо поновлення порушеного права на об’єкт інтелектуальної власності, припинення таких порушень, а також створення необхідних умов для притягнення до юридичної відповідальності осіб, винних у скоєнні протиправних дій, наслідком яких стає завдання шкоди правам та законним інтересам суб’єктів інтелектуальної власності. У передбачених законом випадках адміністративно-правовий захист прав на об’єкти інтелектуальної власності може пов’язуватися також і з притягненням органом виконавчої влади винних осіб до юридичної відповідальності.

Відповідно до Конвенції, якою була заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності у 1967 р. у Стокгольмі, інтелектуальна влас­ність об'єднує права, що належать до:

• літературних, художніх і наукових здобутків;

• виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і теле­візійних передач;

• винаходів у всіх галузях людської діяльності;

• наукових відкриттів;

• промислових зразків;

• товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових наймену­вань і комерційних позначень;

• захисту від недобросовісної конкуренції;

• всі інші права, що належать до інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях. 

Перелік об'єктів, на які можуть розповсюджуватися права інте­лектуальної власності, не є вичерпним. Творча діяльність людини у руслі загального розвитку економічних відносин постійно дає при­від говорити про появу нових подібних об'єктів. Зокрема, це назви доменів у Всесвітній електронній мережі Інтернет.

Спираючись на зазначені положення Конвенції, у ст. 420 ЦК України конкретизовано перелік об'єктів права інтелектуальної власності, яким в Україні надано правову охорону. А саме: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; топографії інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; фірмові найменування, знаки для товарів і послуг, географічні зазначення; комерційні таємниці.

Кожен громадянин має право звернутися до суду за захистом свого пра­ва інтелектуальної власності. До цих прав можуть бути застосовані як загальні способи захисту цивільних прав, передбачені ст. 16 ЦК України, зокрема визнання права, припинення дії, яка його пору­шує, відшкодування збитків тощо, так і специфічні - лише для прав інтелектуальної власності. При цьому суд може постановити рішення про:

• застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних дока­зів;

• зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інте­лектуальної власності;

• вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

• вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

• застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають суттєве значення;

• опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.