
- •Актуалізація теми
- •Мета і завдання
- •Практичне значення одержаних результатів
- •Теоретична частина розділ 1 анестетики
- •Загальні відомості про анестетики.
- •1. Інгаляційні анестетики (вводяться через дихальні шляхи):
- •2. Неінгаляційні анестетики (як правило, вводяться внутрішньовенно):
- •1.2. Окремі представники анестетиків, їх добування,ідентифікація та застосування
- •Ароматичні солі діазонію
- •2.2 Ваємодія ненасичених сполук з солями діазонію в присутності різноманітних аніонів
- •2.3. Взаємодія ненасичених сполук з солями арилдіазонію в присутності сульфур(VI) оксиду
- •Розділ 3. Синтез жирно-ароматичного триазену на основі анастезину і його взаємодії з бутадієном в присутності сульфур(VI) оксиду
- •Розділ 4. Охорона праці при виконанні дипломної роботи
- •4.1 Правила роботи в лабораторії
- •4.2. Охорона праці при роботі з персональним комп’ютером
- •Фізичні:
- •Психофізіологічні:
- •Експериментальна частина Хлорид n-етилкарбоксифенілдіазонію
- •Ангідрид 1-(n-етилкарбоксифенілсульфоніл)-1,4,5,6-тетрагідрофталевої кислоти
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додаток
1.2. Окремі представники анестетиків, їх добування,ідентифікація та застосування
Анестезин (Anaesthesinum)
Етиловий естер n-амінобензойної кислоти
Добування. Вихідною речовиною є толуен:
Властивості. Білий кристалічний порошок без запаху, гіркуватий на смак. Викликає на язиці почуття заніміння. Дуже мало розчинний у воді, легкорозчинний у спирті, ефірі, хлороформі важкорозчинних у жирних оліях і хлоридної кислоти розведеній.
Ідентифікація:
1. Реакція на первинну ароматичну аміногрупу:
2. У результаті лужного гідролізу утворюється етанол, який можна виявити за йодоформною пробою:
3. При окисненні лікарської речовими розчином хлораміну в присутності кислоти хлористоводневої та естеру – ефірний шар забарвлюється и оранжевий колір.
4.Реакція
з ароматичними альдегідами:
Кількісне визначення.
Нітритометрія, індикатор–йодкрохмальний папір.
Паралельно проводять контрольний дослід.
Бромометрія, зворотнє титрування,
Зберігання. У закупореній тарі, що оберігає від дії світла. Застосування. Використовується у вигляді 5-10 % мазі при кропивниці чи захворюваннях шкіри, які супроводжуються сверблячкою, а також для знеболювання поранених і виразкових поверхонь. При захворюваннях прямої кишки застосовують супозиторії. Для анастезії слизових оболонок застосовують 5-20%-ні олійні розчини. Перорально призначають у порошках, таблетках дїя знеболювання слизових оболонок при спазмах і болях у шлунку, підвищеній чутливості стравоходу та ін.
Прокаїн гідрохлорид – Новокаїн.
2-Деіетиламіноетил-4-амінобензоату гідрохлорид
Добування.
Синтезують прокаїну гідрохлориду з анастезину реакцією переестерефікації β-діетиламіноетанолом у присутності натрію алкоголяту:
Прокаїну гідрохлорид можна синтезувати іншим шляхом, виходячи з п-нітротолуену:
Властивості. Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали. На язиці викликає почуття заніміння. Дуже легко розчинний у воді, розчинний у 96 %-ному спирті, практично нерозчинний в ефірі.
Ідентифікація:
Фізико-хімічними методами: температура плавлення, ІЧ-спектроскопіія.
Субстанція дає реакції на хлориди.
Субстанція дає реакцію на первинні ароматичні аміни.
При додаванні розчину натрію гідроксиду утворюється основа прокаїну – масляниста рідина:
Кількісне
визначення:
1. Нітритометрія (див. Анестезин)
2. Алкаліметрія за зв'язаною кислотою хлористоводневою. Титрування ведуть у присутності хлороформу, який екстрагує основу, що виділяється, індикатор – фенолфталеїн.
3. Аргентометрія за пов' язаною кислотою хлоридною. Зберігання. У добре закупорених банках із темного скла. Застосування. Місцево–анестезуючий засіб. При всмоктуванні і при безпосередньому введенні у кров впливає на весь організм у цілому. Зменшує утворення ацетилхоліну і знижує збудливісь периферійних холінореактивних систем. Блокує вегетативні ганглії. Зменшує спазми гладкої мускулатури, знижує збудливість м'яза серця.
В організмі прокаїну гідрохлорид відносно швидко гідролізується, утворюючи п-амінобензойну кислоту і діетиламіноетанол. Діетиламіноетанол виявляє помірні судинорозширюючі властивості. Прокаїну гідрохлорид застосовують для блокад і анестезії.
Прокаїнаміду гідрохлорид (ДФУ)
Новокаїнамід
4-Аміно-N-[2-(дыетилпміно)етил]бензаміду гідро хлорид
Добування : Здійснюється за такою схемою:
Властивості. Кристалічний порошок білого або біло з жовтуватим відтінком кольору, гігроскопічний. Дуже легко розчиняється в воді, легкорозчинний у 96%-ному спирті, малорозчинний в ацетоні, практично нерозчинний в ефірі.
Ідентифікація:
1 . За фізико-хімічними константами: температура плавлення, ІЧ-спектроскопія, УФ- спектроскопія.
2 . Субстанція дає реакцію на хлориди
3 . Субстанція дає реакцію на первинні ароматичні аміни. І
4. Нефармакопейна реакція з амонію ванадатом. До розчину лікарського засобу додають амонію ванадат NH4VO3, кислоту сульфатйЯ концентровану і нагрівають 1 з'являється вишнево-червоне забарвлення (на відміну від прокаїну гідрохлориду).
Кількісне визначення. Аналогічно прокаїну гідрохлориду.
Зберігання. У добре закупорених банках із темного скла.
Застосування. Антиаритмічний засіб.
Тому прокаїнаміду гідрохлорид стійкіший, ніж прокаїну гідро хлорид, повільніше розкладається ферментами і менш токсичний. Виявляє не значну місцевоансстезуючу дію, однак найібільш важливою фармаколо– гічною особливістю с його здатність знижвати збудливість і провідність серцевого м'яза при розладах серцевого ритму.
Розділ 2 Будова солей діафонію та їх взаємодія з ненасиченими сполуками.