19. Опісторхоз –

гельмінтоз, що вражає жовчні протоки печінки, жовчний міхур і протоки підшлункової залози. Опісторхіси травмують жовчні ходи, що утруднює від­тік жовчі й спричиняє застійні явища у печінці. При цьому відбу­вається інтоксикація організму й розвивається алергічний стан. Вини­кають холецистит і цироз печінки. В тканинах риби при інтенсивному ураженні метацеркаріями утворюються численні інкапсульовані ді­лянки, розростається сполучна тканина, що призводить до втрати елас­тичності та порушення функції м'язів Клінічні ознаки описторхоза у тварин проявляються у вигляді исхудания, желтушности слизових оболонок, розлади роботи шлунково-кишкового тракту. В гострій стадії опісторхозу проводять переважно десенсибілізуючу терапію протягом 2-3 міс у зв'язку з тим, що молоді опісторхіси мало чутливі до специфічного лікування. Лікування в хронічній стадії опісторхозу треба починати з призначення спазмолітичних, седативних препаратів, комплексу вітамінів, травних ферментів всередину з метою покращання загального стану хворого і функцій органів травлення. При ускладненні хронічного опісторхозу бактерійною інфекцією жовчовивідних шляхів хлоксил призначають після лікування антибіотиками.

20. Балантидіоз свиней-

значно поширена протозойна хвороба свиней, яку спричиняють інфузорії Balantidium suis, родини Burcharidae, типу Ciliophora. Хвороба поширена повсюдно. Заражуються тварини при заковтуванні з кормом або водою цист балантидій. Хворіє переважно молодняк свиней віком від одного до чотирьох місяців. Хворі тварини виділяють з фекаліями у зовнішнє середовище трофозоїтів. Дорослі свині хворіють рідко. Вони є паразитоносіями. Фактори передачі  - корми, вода, предмети догляду за тваринами, забруднені цистами збудника. Джерелом інвазії; можуть бути також щурі. Балантидії ведуть коменсальний і паразитичний способи життя. Перехід до паразитизму пов'язаний з порушенням годівлі и утримання тварин, а також виникненням запальних процесів у кишечнику. Внаслідок розмноження балантидій у слизовій оболонці кишечника виникають порушення його моторної та секреторної функцій, некрози слизової оболонки, ентероколіт. Продукти розпаду ушкоджених тканин і метаболізму балантидій призводять до виникнення загальної інтоксикації організму.  При гострому перебігу балантидіозу протягом перших двох діб на 1— 1,5 °С підвищується температура тіла, у поросят з'являється тривалий пронос, вони пригнічені, відмовляються від корму. Хворим на балантидіоз свиням застосовують: тілан у дозі 1,25 мг/кг два рази на добу з кормом або 20%-ний розчин у дозі 1 мл/20 кг внутрішньом'язово; ветдипасфен один раз за добу—125 мг/кг поросятам до ЗО днів, 250 мг/кг —31—60 днів, 375 мг/кг — 61—120, 725 мг/кг — свиням старше 4 міс; йодинол у дозі 3—15 мл поросятам віком до 4 міс і 20—25 мл — тваринам старше 4 міс два рази на добу; ніфулін із розрахунку 5 кг препарату на 1, т корму два рази на день;

21. Фасціольоз великої рогатої худоби.

Фасціольоз характеризується порушенням травлення, зниженням продуктивності та погіршенням якості продукції уражених гельмінтами сільськогосподарських тварин. Фасціольоз - захворювання всього організму тварини. Патогенний вплив збудника складається з механічного, інокуляторного, антигенного, токсичного і трофічного впливів. У період міграції молодих форм фасциол відбувається травмування паренхіми печінки, лімфовузлів підшлункової залози та інших органів супроводжується кровотечею особливо в печінці і гострим запаленням органів. Через стінку кишечника збудник проникає в печінку головним чином через капсулу. Дослідження показали, що швидкість міграції паразита знаходиться в прямій залежності від кількості введеного збудника. Очевидно, введення значних кількостей аделескаріев тваринам призводить до розвитку суперінвазіонного імунітету, в результаті чого затримується рясне проникнення паразита в печінку. Гострий перебіг фасціольозу зумовлений проникненням у печінку великої кількості молодих паразитичних червів. Це спостерігається орієнтовно через 2—2,5 міс після зараження тварин адолескаріями. У молодняку овець температура тіла підвищується до 41,2—41,6 °С. Хворі тварини пригнічені, відстають від отари, втрачають апетит. Про­нос чергується із запором. Пізніше з'являються розлади нервової системи, розвивається прогресуюча анемія й виснаження. Кількість ери­троцитів зменшується до 3—4 млн, знижується рівень гемоглобіну. Одночасно зростає кількість лейкоцитів та еозинофілів. При натис­канні на черево в ділянці печінки у тварини виникає больова реакція. Більшість хворих тварин гине. Для дегельмінтизації хворих тварин необхідно застосо­вувати лікарські засоби на основі триклабендазолу (комбітрем), альбендазолу (бровальзен, вальбазен, вермітан), клозантелу (бронтел 10%-й, роленол 5%-й), нітроксинілу (фасціолід), битіонолу (трематозол), авермектинів (івомек-плюс ветамектин-Ф) тощо.  При гострому перебігу інвазії ефективний комбітрем. Препарат вводять вівцям у дозі 1,7 мл/кг маси тіла в формі суспензії, великій рогатій худобі— 1 мл/10 кг у формі суспензії одноразово перорально. Лактуючим коровам антигельмінтик застосовувати не рекомендується.