- •1. Оксіуроз коней
- •2. Ехінококоз мультилокулярний
- •3. Дифілоботріоз м’ясоїдних:
- •4. Мультицептоз –
- •5. Трихінельоз людей і тварин —
- •6. Параскаридоз (Parascaridosis) —
- •7. Аскаридоз свиней
- •11. Еймеріоз курей.
- •9. Хіміопрофілактика гельмінтозів.
- •10. Токсокароз собак.
- •12. Диктіокаульоз великої рогатої худоби.
- •13 Телязіоз
- •14. Гастрофільоз коней.
- •15. Монієзіоз жуйних.
- •16. Аскаридіоз курей
- •17. Трихуроз.
- •18. Дрепанідотеніоз гусей—
- •19. Опісторхоз –
- •20. Балантидіоз свиней-
- •21. Фасціольоз великої рогатої худоби.
- •22. Трихомоноз статевих органів.
- •24. Дикроцеліоз овець
- •25. Псороптоз жуйних.
- •26. Саркоптоз свиней-
- •27. Гемонхоз овець-
- •28. Дегельмінтизація, її види і значення в комплексі спеціальних лікувально-
3. Дифілоботріоз м’ясоїдних:
діагностика та заходи боротьби. антропозоонозне природно-вогнищеве гельмінтозне захворювання, збудником якого є цестода Diphyllobothrium latum підряду Pseudophyllidea. Локалізуються дифілоботрії у тонкому відділі кишечника, захворювання проявляється атрофією і некрозом слизової оболонки, порушенням функції шлунково-кишкового тракту й інтоксикацією. Хворіють собаки, коти, лисиці, песці, куниці, а також людина. Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних і клінічних даних (вогнищеве поширення хвороби, порушення травлення, нервові явища, виснаження, відставання у рості та розвитку тварин). Проводять копроскопічні дослідження методом флотації з метою виявлення яєць гельмінтів, беруть до уваги патологоанатомічні зміни в тонкому відділі кишечника. Суттєве значення у профілактиці дифілоботріозу має своєчасне виявлення і лікування хворих тварин та людей, охорона водойм від забруднення екскрементами м'ясоїдних і запобігання можливому зараженню тварин і людини через сиру й напівсиру рибу. Проводять знезараження риби шляхом гарячого або холодного копчення, висушування й заморожування. Досліджують рибу компресорним методом на зараженість плероцеркоїдами.
4. Мультицептоз –
ценуроз церебральний(вертячка). Це захворювання, що уражує овець молодого віку (до двох років). Хвороба супроводжується характерними клінічними ознаками, зумовленими розладом центральної нервової системи. Збудником ценурозу церебрального (мозку) є личинкова стадія (Coenurus cere-brate) цестоди Multicepsmulticepsіз родини Taeniidae.Ценур паразитує в головному мозку (рідше в спинному) овець, кіз, а також великої рогатої худоби, яків, верблюдів і, дуже рідко, — людини. Основне джерело зараження овець ценурозом — уражені приотарні собаки, значно рідше вовки та інші хижаки. Хворіють на ценуроз ягнята у віці до одного року і тільки в поодиноких випадках — дорослі вівці. Фактори передавання збудника — трава, вода, грунт, що контаміновані члениками або яйцями паразита. Лікування. При ценурозі овець іноді практикують хірургічне втручання. Після знаходження місця локалізації ценура і підготовки операційного поля роблять трепанацію черепа з наступним відсмоктуванням рідини і видаленням оболонок міхура. Можна проколоти міхур троакаром і, замість відсмоктування та видалення оболонок, ввести розчин антисептика (наприклад, розчин йоду 1:5500). Більшість прооперованих овець одужує. В боротьбі з ценурозом овець і мультицептозом собак вживають заходів, спрямованих на зруйнування епізоотологічного ланцюга (собака — ціп'як — вівця). Основні з них: знищення бродячих та бездоглядних собак, планові дослідження та дегельмінтизації прифермських собак, своєчасне виділення хворих овець з наступним їх забоєм або хірургічним лікуванням, надійне знищення інвазійного міхура в тушах, трупах овець та у фекаліях собак.
5. Трихінельоз людей і тварин —
захворювання з гострим чи хронічним перебігом вираженого алергічного характеру. Найхарактернішими клінічними проявами трихінельозу є гарячка, переважно ремітуючого типу, набряки повік і обличчя, м'язовий біль і еозинофілія. Ця хвороба дуже небезпечна ускладненнями, які виникають у гострій і хронічній формах. Трихінели розвиваються а одному організмі, який є спочатку дефінітивним, а потім проміжним живителем паразита. Природне зараження трихінельозом зареєстроване у багатьох видів ссавців, зокрема у свиней, диких кабанів, пацюків, собак, кішок, ведмедів, борсуків, вовків, лисиць, тигрів, гієн, куниць, соболів, рисей, їжаків, моржів та інших тварин, а також у людини. Дорослі трихінели паразитують у кишечнику, переважно в дванадцятипалій кишці, а личинки — у скелетних м'язах. Діагноз трихінельозу грунтується на найбільш характерних клінічних ознаках хвороби (набряк повік, одутлість обличчя, біль у м'язах, еозинофілія), епідеміологічному анамнезі (груповий характер захворювання, споживання недостатньо термічно обробленої свинини, сала, м'яса кабанів, ведмедів, борсуків та інших хижаків), позитивних результатах дослідження м'яса цих тварин на наявність трихінел. Специфічне лікування хворих з легкими формами не проводиться. Призначають симптоматичні засоби: жарознижуючі, анальгетики, антигістамінові, вітамінні препарати.
