14. Гастрофільоз коней.

Гастрофільоз — захворювання, що спричиняється личинками шлунково-кишкових оводів родини Gastrophlidae. У коней паразитують частіше 4 види оводів: Gastrophilusintestinalis(великий шлунковий овід),Gastrophilusvetehnum(кишковий овід), Gastrophilushaemorrhoidaiis(червонохвостии овід, або вусоклей) таGastrophiluspecorum(східний овід, або трав'яник) Личинки гастрофілюсів, травмуючи слизові рота, спричиняють запалення та набрякання тканин. У разі прикріплення личинок на корені язика чи в глотці ковтання утруднене. В шлунку і кишечнику виникає запальний процес і доходить іноді до виразок. Порушуються функції травного каналу. Патологічний процес ускладнюється мікрофлорою, що проникає через пошкоджені слизові оболонки. Продукти метаболізму личинок спричиняють токсичні та алергічні реакції. Розвивається анемія. При високій інтенсивності інвазії смерть: коня може настати від виснаження, порушення цілісності великих судин чи стінки травного каналу. В і стадії розвитку хвороби спостерігаються ознаки, що відповідають стоматиту, фарингіту. При огляді ротової порожнини помітні в слизовій ниткоподібні, звивисті шляхи міграції личинок. Боротьба з гастрофільозом. Восени для боротьби з личинками І стадії обробляють коней інсектицидами. Таку ж обробку проводять тваринам, що надійшли з інших господарств, у період карантину. Фасковерм вводять парентерально в дозі 1 мл на 20 кг маси тварини. Перорально застосовують пасти "Еквалан" в дозі 0,2 мг/кг. Всередину через зонд коням вводять тролен в дозі 90 мг/кг. 

15. Монієзіоз жуйних.

Хворіють жуйні тварини. Статевозрілі па­разити локалізуються в тонкому відділі кишечнику. Хвороба завдає значних збитків внаслідок різкого відставання в рості й розвитку ягнят і телят, а також їх падежу. Монієзії—біогельмінти. Проміжними живите­лями є панцирні (грунтові) кліщі родини Oribatidae. Хворі тварини виділяють із фекаліями назовні зрілі членики гельмінтів, кожний з яких при розпаді звільняє до 20 тис. зрілих яєць. На пасовищі їх заковтують орибатидні кліщі. В організмі останніх протягом 2,5—5 міс розвиваються інвазійні личинки— цистицеркоїди.  Ягнята і телята заражаються переважно на пасовищах, рідше — на прикощарних територіях, заковтуючи разом із травою орибатидних кліщів, що містять цистицеркоїди монієзій. Симптоми хвороби залежать від інтенсивності інвазії та віку тва­рин. У хворого на монієзіоз молодняку спостерігаються схуднення, пригнічення, малорухливість, здуття черева, тривалий пронос, який чергується із запором. Слизові оболонки анемічні, волосяний покрив втрачає блиск. Тварини відстають від стада, більше лежать, у них зникає апетит. Часто виникають розлади нервової системи (манежні рухи), закидання на спину голови, посмикування м'язів тіла). При незадовільних умовах годівлі та утримання значна кількість хворого молодняку гине. Для дегельмінтизації хворих тварин застосовують фенасал, фенбендазол, альбендазол, камбендазол, міді сульфат, битіонол сульфоксид, бровадазол, бровальзен тощо. 

16. Аскаридіоз курей

ензоотичне захворювання, переважно курчат, яке викликає нематода Ascaridia galli з родини Ascaridiidae. Птиця заражається аліментарним шляхом при заковтуванні з кормом або водою інвазійних яєць, а також при поїданні дощових черв'яків (резервуарних живителів). У залозистому й м'язовому шлунках курей з інвазійних яєць вилуплюються личинки аскаридій, які заглиблюються у ліберкюнові залози кишечника, де ростуть 18 діб, після чого виходять у просвіт кишечника і досягають статевозрілої стадії через 1—2 міс. Тривалість життя аскаридій в організмі птиці — від кількох місяців до року. Аскаридії діють на організм інвазованих курей механічно, інокуляторно, трофічно та антигенно. Великої шкоди завдають личинки аскаридій у період міграції. Вони руйнують ліберкюнові залози і ворсинки кишечника, відкривають ворота для інфекції та викликають алергічні реакції. Перші симптоми захворювання спостерігаються у птиці через 7—8 днів після зараження і проявляються загальною кволістю, зниженням апетиту, проносом. Птиця малорухлива, сидить з опущеними крилами. Мають місце нервові явища, відставання у рості й розвитку, схуднення. При інтенсивній інвазії і відсутності лікувально-профілактичних заходів спостерігається значна загибель курчат. Нерідко аскаридіоз ускладнюється гіповітамінозом А. Для дегельмінтизації використовують солі піперазину (адипінат, сульфат, фосфат і дитіокарбамат), піперазину гексагідрат, препарати фенбендазолу (панакур, фенкур, сипкур, бровадазол), фебантел (ринтал) та ін. При змішаній інвазії (аскаридіоз, гетеракідоз) застосовують суміш препаратів піперазину або нілверму, тетрамізолу з фенотіазином, фенбендазолу або фебентелу (ринталу) груповим методом з кормом вранці до годівлі.