9. Хіміопрофілактика гельмінтозів.

Лікувальну або вимушену дегельмінтизацію проводять при появі клінічних ознак в будь-яку пору року. Профілактичну дегельмінтизацію проводять відповідно до плану: восени перед переведенням тварин на стійлове утримання і навесні перед вигоном на пасовище. Ефективна преімагінальна дегельмінтизація, яка передбачає звільнення організму тварин від гельмінтів, що не досягли статевої зрілості. Діагностичну дегельмінтизацію проводять у тих випадках, коли звичайні методи гельмінтокопроскопії не дають змоги виявити паразитичних червів або їх яйця або личинки. Антгельмінтики застосовують груповим методом шляхом вільного згодовування препаратів у суміші з кормом (іноді випоювання з водою). Хіміопрофілактика гельмінтозів має велике значення серед спеціальних протигельмінтозних заходів. Вона передбачає застосування антгельмінтиків у малих дозах, які регулярно згодовують худобі й птиці в суміші з кормом або сіллю. Проводять її проти нематодозів худоби у пасовищний період, а птиці такі препарати призначають цілорічно з різною періодичністю.

10. Токсокароз собак.

Хворобу спричиняють круглі паразитичні черви, які локалізуються в шлунку і тонкому відділі кишечнику. Ці гельмінтози характеризуються пору­шенням травлення. Хворі тварини виділяють у навколишнє середо­вище яйця гельмінтів, у яких протягом 3—15 днів формуються личин­ки. Зараження відбувається прй заковтуванні з кормом або водою інвазійних яєць збудників. Симптоми проявляються порушенням діяльності органів травлення (пронос або запор, блювання, відсутність апетиту, іноді він спотво­рений). Спостерігаються пригнічення, схуднення, анемічність слизо­вих оболонок. Прй значній інтенсивності інвазії у тварин можуть виникати нервові розлади, зокрема епілептичні судороги. Міграція яичинок токсокар через легені викликає пневмонію. Порівняно з токсокарозом токсаскароз м'ясоїдних тварин перебігає в легшій формі. Для дегельмінтизації хворих тварин застосовують тетрамізол, пірантел тартрат, мебенвет гранулят, фебантел, солі піперази­ну, бровадазол-плюс, бровалевамізол, ветлевамізол, брованол, брова­нол-плюс тощо. Тетрамізол гранулят 20%-й дають собакам та кішкам одноразово з кормом у дозі 50 мг/кг маси тіла, пірантел тартрат — 8—10 мг/кг, мебенвет гранулят 10%-й—600 мг/кг. Фебантел призначають собакам із кормом або у вигляді суспензії три дні підряд у дозі 10 мг/кг за ДР. Солі піперазину згодовують у дозі 200 мг/кг три дні підряд. Бровада­зол-плюс застосовують перорально в дозі 3—3,5 г/10 кг, бровале­вамізол або ветлевамізол — 1 мл/10 кг, брованол і брованол-плюс — 1 г порошку або одна таблетка на 10 кгмаси тіла.

11. Еймеріоз курей.

Паразитарне захворювання молодняку 10-90 денного віку, що характе­ризується ураженням кишечнику. Реєструється в усіх країнах із розви­неним птахівництвом. Спорозоїди, які потрапили в кишечник курчат, прони­кають у клітини слизової оболонки, де діляться і дають початок роз­витку мерозоїдів. Мерогонія повторюється кілька разів до утворення макро- і мікрогамет. Мерозоїди і шизонти уражують клітини кишечни­ку, викликають їхню загибель та появу некрозів слизової оболонки. Порушується нормальна функція кишечнику, внаслідок пошкоджень слизової оболонки виникають кровотечі, анемії, які, звичайно, закін­чуються летально. При зараженні слабопатогенними видами клінічні симптоми нехарактерні. При гострому перебігу кокцидіозу хворі курчата пригнічені, скупчуються. Пір'я скуйовд­жене, матове, апетит відсутній, спрага виразна, у більшості пронос, інколи з домішками крові. Перед смертю у курчат спостерігаються парези крил і кінцівок. Хвора птиця гине на 2—12-й дні. Всі заходи щодо недопущен­ня цієї хвороби поділяють на три групи:  1) виключення потрапляння інвазійних ооцист кокцидій в організм сприйнятливої птиці;  2) недо­пущення клінічного прояву кокцидіозу за допомогою протикокцидійних препаратів та створення оптимальних умов утримання й го­дівлі;  3) використання засобів специфічної профілактики.  Для лікування кокцидіозу застосовують препарати нітрофуранового ряду, сульфаніламіди, антибіотики, похідні вітамінів В, 3,5-динітробензаміду та динітрокарбоніліду