24. Дикроцеліоз овець

Паразитують дикроцелії в жовчних протоках печінки і жовчному міхурі. Дикроцеліозом уражуються переважно вівці, велика рогата худоба; Зрілі яйця паразита разом із фекаліями потрапляють у навко­лишнє середовище, а згодом — в організм проміжного живителя. Дефінітивні живителі заражаються при поїданні з кормом (травою) мурашок, інвазованих личинками—метацеркаріями дикроцелій. Інтенсивна дикроцеліозна інвазія супроводжується значними морфологічними змінами та фізіологічним розладом функцій печінки та інших органів. Механічна дія паразитів полягає в накопиченні великої їх кількості в жовчних протоках печінки. Паразити закупорюють їх, давлять на тканину органа, подразнюючи слизову оболонку, внаслідок цього посилюється виділення слизу. Порушується жовчовидільна функція печінки, що призводить до розладу органів травлення. На організм хворої тварини гельмінти діють токсинами, екскретами, секретами та іншими біологічно активними речовинами. Перші клінічні ознаки захворювання спостерігають у овець через три-чотири дні після зараження. Характерні пригнічення, потім незначне підвищення температури (40,7—410С), прискорені пульс та дихання. Послабляються сила і ритм скорочення рубця. Через 8—10 днів активізується румінація та перистальтика кишечника, з'являється пронос. Через місяць слизові оболонки стають блідими з жовтяничним відтінком. Атонія рубця посилюється, з'являються запори, розвивається виснаження. Тварини пригнічені, слабо реагують на подразники, важко рухаються, більше лежать. Ефективним антгельмінтиком є гексихол. Його дають великій рогатій худобі в дозі 0,3 г/кг, молодняку — 0,4 г/кг; вівцям і козам — 0,4 г/кг дворазово, з інтервалом в одну добу. 

25. Псороптоз жуйних.

з хронічним перебігом арахнозне захворювання великої рогатої худоби різного віку, яке спричиняється акариформним кліщем Psoroptes bovis. Хвороба характеризується ураженням різних ділянок шкіри й супроводжується свербіжем, дерматитом, частковим облисінням тіла, схудненням, зниженням надоїв та відставанням у рості молодняка. Механічне ушкодження шкіри, інтоксикація продуктами метаболізму кліщів спричиняють інтенсивне подразнення рецепторів шкіри, свербіж, що призводить до подальшого розширення площі механічного пошкодження тканин шкіри розчісуванням. Дерматит у різних ділянках тіла погіршує функціональні відправлення шкіри, зумовлює появу негативних змін в інших органах та системах. Через постійний свербіж тварина не відпочиває, у неї погіршується апетит, вона втрачає масу тіла, у дійних корів зменшуються надої. Лікування та поліпшення умов утримання годівлі сприяють одужанню тварини. У вгодованих тварин хвороба проявляється зализуванням псороптозних осередків та позитивною пробою на розчісування. У літній період ознаки інвазії майже зникають, але й при латентному перебігу вгодованість тварин низька. У стійловий період процес знову загострюється. Профілактика інвазії включає карантинування усіх тварин, що надійшли в господарство, ізоляцію худоби від контактів з сусідніми стадами у пасовищний період. При загрозі появи хвороби стадо одноразово обробляють дустом колоїдної сірки.