1. Оксіуроз коней

Захворювання коней, ослів, мулів, лошаків, зебр, яке викликає нематода Oxyuris egui родини Oxyuridae підряду Oxyurata. Паразит великої ободової та сліпої кишок, а під час від­кладання яєць —у кінці прямої кишки. Самці після парування гинуть. Самки, перепов­нені яйцями, пасивно мігрують у пряму кишку до ануса й прикріп­люються маточним молоком яйця до шкіри (періанальних складок). Постійна температура шкіри тіла (15—30 °С) сприяє формуванню в яйцях за 2—3 доби інвазійних личинок. При чуханні, рухах хвоста інвазійні яйця відриваються й забруднюють годівниці, напувалки, кор­ми, підстилку тощо. Заражаються коні оксіурозом при заковтуванні інвазійних яєць із кормом та водою. Іноді — при розчісуванні зубами Патогенність оксіурозу зумовлена їхньою механічною і токсичною дією, що спричиняє катаральне запалення кишечнику. Самки під час виділення яєць викликають подразнення і свербіж. Коні чухаються, травмуються, у них виникають облисіння біля кореня хвос­та ("зачіси хвоста"), дерматити та екземи в промежині і на стегнах; порушується функція травного каналу. У неблагополучних господарствах дегельмінтизують усіх коней 3—4 рази через 1—1,5 міс, застосовуючи фенбендазол, альбендазол, мебендазол гранулят, тетрамізол гранулят, морантелтартрат, піперазин, авертин, бровадазол-гель, універм, еквалан, як при захворюванні на параскароз.

пасалуроз кролів  досить поширена, переважно з хронічним перебігом, інвазія кролів та зайців головним чином старшого віку, яку спричиняє нематода, що паразитує у товстому відділі кишечника, невеликого розміру, з родини Oxyuridae — Passalurus ambiquus. Хвороба супроводжується інтенсивним свербіжем шкіри прианальної ділянки тіла, розладом травлення, схудненням. Інтенсивно інвазовані тварини можуть загинути. Основним профілактичним заходом при цій інвазії є дотримання загальних санітарно-гігієнічних правил догляду та годівлі тварин. Максимального лікувального ефекту досягають разовою даванкою 10%-ного мебенвету грануляту з розрахунку 0,1 г/кг маси тварини в суміші з комбікормом, груповим методом.

2. Ехінококоз мультилокулярний

— типово природно-вогнищеве за­хворювання. Його реєструють в Україні у зонах розведення ондатри (плавні Дніпра) та в Криму. Ехінокок мультилокулярний розвивається з участю дефінітивних живителів— песців, лисиць, кішок, собак, вовків, корсаків. Дефінітивні живителі — носії статевозрілих цестод — разом із фекаліями виділяють у навколишнє середовище членики паразита, заповнені яйцями. Ехінококоз характеризується безсимптомним пе­ребігом. Ознаки хвороби не специфічні — втрата апетиту, нудота, болі в правому підребер'ї. У м'ясоїдних клінічні ознаки не прояв­ляються. Собак дегельмінтизують аре­коліном з розрахунку 0,045 г/кг. Антгельмінтик згодовують із молоком чи м'ясом. Можна застосовувати фенасал, як і при ехінококозі грану­льозному. Не виключається можливість поїдання собаками і кішками тушок ондатр та їхніх внутрішніх органів, заражених ехінококозом. У про­мислових господарствах повинні бути обладнані глибокі ями для ути­лізації внутрішніх органів і заражених тушок звірів. Організовують відлов та знищення гризунів. Заходи щодо запобігання зараженню людини мають включати ре­комендації для мисливців. Шкурки з лисиць і песців слід знімати дуже обережно, не допускати вживання необробленого м'яса тощо, ретель­но мити руки після контакту з хворими тваринами.