Висновки до розділу і

1. Калькулювання являє собою комплексну систему науково обґрунтованих розрахунків виробничих витрат, пов’язаних з виготовленням продукції (усієї чи окремих її видів), виконанням робіт або наданням послуг. Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи: обрахунок собівартості всієї випущеної продукції в цілому; обрахунок фактичної собівартості по кожному виду продукції; обрахунок собівартості одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

2. Своєчасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або його підрозділом плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань за собівартістю. Дані фактичних калькуляцій використовуються для наступного планування собівартості, для обґрунтування економічної ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів по підвищенню якості продукції, перевірки проектів будівництва і реконструкції підприємств.

3. Залежно від тієї ролі, яку відіграє калькулювання собівартості у діяльності підприємств і організацій, зокрема їх економічної ролі, наявності різних показників і видів собівартості та їх призначення у системі економічної інформації розрізняють різноманітні види калькуляцій.

4. У вітчизняній та зарубіжній практиці фінансового та управлінського обліку утворились і використовуються більше десятка методів калькулювання і обліку витрат.

5. Об’єктом обліку виробничих витрат є витрати на виробництво виробів, їх окремих частин (конструктивних елементів, вузлів, деталей), груп виробів, виконані роботи, сукупність однорідних робіт, виробництва, процеси, фази й стадії технологічних процесів (переділи), окремі операції, які групуються за різними ознаками з метою визначення собівартості. Об’єктом калькулювання є одиниця продукції (робіт, послуг), тобто кінцевий продукт, виготовлений на підприємстві. (один продукт виробництва; один продукт окремих процесів, стадій, переділів, фаз виробництва; виріб підприємства; виріб центру відповідальності; вид робіт, послуг структурного підрозділу підприємства).

6. Методи обліку витрат на виробництво та методи калькулювання є двома взаємозалежними процесами, які характеризуються власними способами та прийомами, користувачами, завданнями.

7. Традиційні вітчизняні калькуляційні системи (позамовний, попередільний, нормативний методи) продовжують функціонувати, але їх можливості не можуть повною мірою задовольнити вимоги управління підприємством в умовах, що змінилися. До сучасних зарубіжних методів та систем калькулювання собівартості належать: система «директ-костинг», система управління за повними витратами «абзорпшен-костинг», система «стандарт-костинг», АВС-метод, цільове калькулювання (Target costing), «кайзен-костинг», метод управління «точно в строк» («Just in time»), «за останньою операцією», метод «Тариф - час-машина», еквівалентне калькулювання, система обліку пропускної здатності, функціонально-вартісний аналіз, калькулювання собівартості методом зворотного списання.

8. Сучасні зарубіжні методи калькулювання дозволяють керувати витратами чи собівартістю продукції, а обов’язки щодо обліку таких витрат вийшли далеко за межі обов’язків бухгалтерського відділу. Саме тут видно протиріччя українських та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: вітчизняні бухгалтерії стають центрами збору аналітичної та статистичної інформації, не маючи можливості вплинути на реальні процеси. Тому необхідно, щоб основним видом обліку приймався управлінський облік, виходячи з досвіду зарубіжних країн