Графічні матеріали генерального плану:

• схема розташування населеного пункту в системі розселення;

• план існуючого використання території;

• схема існуючих планувальних обмежень;

• модель перспективного розвитку населеного пункту;

• генеральний план (основне креслення);

• схема проектних планувальних обмежень;

• схема вулично-дорожньої мережі, міського (сільського) та зовнішнього транспорту;

• схема інженерного обладнання території;

• схема інженерної підготовки та захисту території;

• схеми "Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)" на особливий період^» інші схеми [26].

Головні напрями подальшого розвитку населеного пункту відображені на схемі «Модель перспективного розвитку населеного пункту», яка включає приміську зону, основні елементи планувального та транспортного каркаса, екологічної мережі, населені пункти в системі розселення, основні функціональні зони (сельбищні, сільськогосподарські, природно-ландшафтні, виробничі), систему громадських центрів.

Пропозиції генерального плану населеного пункту розробляються з урахуванням існуючого використання територій, схеми існуючих планувальних обмежень та історико-архітектурного опорного плану, який виконується для історичних міст.

На основному кресленні генерального плану вказують елементи існуючого стану використання території, що залишаються незмінними на етапі реалізації генерального плану, пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації, території населеного пункту території для перспективних містобудівних потреб, існуюча та проектна межа населеного пункту.

На основному кресленні відображено перспективне функціонального зонування території населеного пункту в проектних межах та визначення зон:

житлової забудови (садибної, блокованої, багатоквартирної) та громадської забудови;

ландшафтно-рекреаційної зони (ліси, лісопарки, лугопарки, пляжі, території дачної забудови та садівничих товариств), озеленення загального користування (парки, сквери, бульвари, набережні) та спеціального призначення (санітарно-захисні зони, захисні смуги тощо);

виробничої зони;

складської, комунальної зони (кладовищ, крематоріїв, сміттєпереробних та сміттєспалювальних заводів, полігонів, звалищ, скотомогильників тощо);

магістральних, житлових вулиць і площ у червоних лініях (з назвами), транспортних розв'язок міського та зовнішнього транспорту, транспортних тунелів, мостів, естакад, головних споруд інженерної інфраструктури;

об’єктів спеціального призначення;

нерухомих пам’яток культурної спадщини (за відсутності історико-архітектурного опорного плану), територій, що мають статус земель історико-культурного призначення, природно заповідного фонду, сільськогосподарських угідь, зони водних поверхнь [26].

Масштаб основного креслення генерального плану залежить від прогнозованої чисельності населення. Для населених пунктів з населенням більше 250 тис.осіб визначається масштаб 1: 10000.

Генеральний план затверджується міської, сільської або селищної радою та є правовою підставою для визначення режиму використання територій та застосування для розроблення плану зонування та детального плану територій. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план [1]. Відповідно до затвердженого генерального плану розробляються детальні плани територій, місцеві містобудівні програми, програми соціально-економічного розвитку, галузеві схеми розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, землевпорядна технічна документація, проектна документація.