Лекція 7. Загальні параметри розвитку та планувальна організація населених пунктів.

Загальні параметри розвитку населених пунктів. Мережа населених пунктів на початок 2011 року налічувала 459 міст, 885 селищ міського типу та 28454 сільські населені пункти. За Генеральною схемою на перспективу передбачалось практично стабілізувати кількість міст (448) та селищ (907), а також скоротити кількість сіл (до 28447) [6].

Міські та сільські населені пункти залежно від чисельності населення, функціонального значення і народногосподарського профілю на різні групи і підгрупи [7]. Міські та сільські населені пункти залежно від проектної чисельності населення на розрахунковий строк поділяються на групи (табл.1).

Таблиця 1.

Групи поселень	Населення‚ тис. чол.
	міст	сільських поселень
Найзначніші	Понад 2000, понад 1000	_
Значніші (крупні)	Більше 500 до 1000	Понад 5, більше 3 до 5
Великі	Більше 250 до 500	Більше 1 до 3, більше 0.5 до 1
Середні	Більше 100 до 250 Більше 50 до 100	Більше 0.2 до 0.5
Малі*	Більше 20 до 50, більше 10 до 20, до 10	Більше 0.05 до 0.2, до 0.2
*До групи малих міст включені селища

За адміністративною ознакою виділяються такі категорії населених пунктів: столиця держави – м. Киев, місто державного значення – Севастополь та столиця АР Крим – Сімферополь, обласні центри, районні центри, міста обласного значення, населенні пункти районного значення, центри сільрад, інші населенні пункти.

За народногосподарським профілем міста поділяються на промислові, курортні, адміністративно-культурні центри та інш. Всі поселення поділяються на міські та сільські поселення, де основною сферою діяльності є сільськогосподарське виробництво. Міське населення складає 68 % та сільське 32% населення країни.

Функціонально-планувальна організація територій міст.

Функціонально-планувальна організація території міських поселень повинна забезпечити компактне розміщення й взаємодію усіх функціональних зон, оптимальних зв’язків між ними, раціонального їх планування й районування на основі збалансованого розміщення житлової зони, місць прикладення праці, рекреації та громадських центрів.

Функціональне зонування території міст. Території міських поселень за своїм функціональним призначенням і характером використання слід підрозділяти на сельбищні, виробничі, зокрема зовнішнього транспорту, та ландшафтно-рекреаційні.

До сельбищної території входять ділянки житлової забудови, громадських споруд та комплексів, вулично-дорожньої і інженерних мереж, площ, парків, садів, інших зелених насаджень та місць загального користування, які обслуговують ділянки житлової та громадської забудови.

Промислові підприємства та науково-виробничі установи, які не виділяють у навколишнє середовище екологічно шкідливих та пожежонебезпечних речовин, не є джерелом підвищеного рівня шуму тощо дозволяється розміщувати в межах сельбищної території з додержанням необхідних санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог.

Виробнича територія призначена для розміщення: ділянок (зон) промислових підприємств і пов’язаних із ними виробничих об’єктів; науково-виробничих установ і їх комплексів; підприємств із переробки сільськогосподарських продуктів, ремонту та технічного обслуговування; зони комунальних підприємств (трамвайно-тролейбусних депо, автобусних, таксомоторних парків, пожежних депо, ринків, котелень тощо); ділянок установ громадського обслуговування та зелених насаджень загального користування для обслуговування працюючих на підприємстві, внутрішньої вулично-дорожньої і інженерних мереж.

При необхідності включаються: ділянки об’єктів спецпризначення (оборонних), зовнішньої та приміської інженерно-транспортної інфраструктури (крупних гаражів, автобаз, залізничних депо, вантажних станцій, портів, вокзалів, крупних інженерних споруд), а також території спеціальних санітарно-захисних зелених насаджень.

Ландшафтно-рекреаційна територія (зона) включає озеленені, водні простори та інші сприятливі елементи природного ландшафту в межах забудови населеного місця і його приміській зеленій зоні. До її складу слід відносити: сквери, сади, парки, лісо- і водопарки, міські ліси, пляжі, а також ландшафти, що охороняються, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя [ДБН].

Структурно-планувальна організація міст. В основу формування структурно-планувальної організації міських поселень закладається принцип ієрархічності центральних і периферійних структурно-планувальних одиниць (структурних елементів) різного рівня та організація системи громадських центрів із виділенням загальноміського центру.

У межах сельбищної територiї формуються основнi структурнi елементи:

сельбищний (планувальний) район – структурний елемент cельбищної територiї площею понад 400га, у межах якого формуються житловi райони. Його межами є магістральні вулиці й дороги загальноміського значення, природнi й штучнi межi. Така структурна одиниця характерна для значних i найзначнiших мiст і формується як цiлiсний структурний органiзм з розмiщенням установ обслуговування районного i мiського користування;

житловий район – структурний елемент сельбищної територiї площею 80 – 400 га, у межах якого формуються житловi квартали (мікрорайони), розмiщуються установи i пiдприємства обслуговування з радiусом доступності не бiльше 1500 м, а також об'єкти мiського значення. Межами житлового району є магiстральнi вулицi й дороги загальномiського або районого значення, природнi й штучнi межi. Житловi райони можуть формуватися як самостiйнi структурнi одиницi;

мікрорайон, житловий квартал - первісний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними та іншими межами 20 – 50га – з відповідним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення [7].

Структурно-планувальна організація населеного пункту передбачає формування ієрархічної системи громадських центрів, у яких виділяється загальноміський центр, спеціалізовані міські центри та громадські центри сельбищних та житлових районів. У межах сельбищної території передбачається формування взаємозв'язаних зон громадських центрів, житлової забудови, озеленених територій загального користування, нешкідливих місць прикладення праці, а також вулично-дорожної мережі. Система доповнюється територіями громадських центрів та окремих об’єктів обслуговування місцевого значення для населення мікрорайонів.

Планувальна структура сільських поселень базується на формуванні двох найбільш розвинутих зон – виробничої та сельбищної – з організацією громадського центру та головної вулиці. Під час формування виробничої зони враховуються особливості сільськогосподарського виробництва.

Соціальна інфраструктура населених пунктів забезпечує формування громадських центрів й включає установи, заклади та підприємства обслуговування, а саме: 1. заклади освіти; 2. установи охорони здоров’я, заклади соціального захисту, туризму, спортивні і фізкультурно-оздоровчі заклади; 3. заклади культурно-видовищні, містецьтва, культові споруди; 4. підприємства торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування; 5. установи та організації управляння, проектні організації, кредитно-фінансові установи, підприємства зв’зку; 6. установи житлово-комунального господарства.

При планувальній організації населених пунктів передбачється формування єдиної дорожньо-транспортної мережі, яка здатна забезпечити зручні та безпечні зв’язки з усіма функціональними зонами, іншими поселеннями, місцями позаміського відпочинку тощо.

У складі вулиць і доріг необхідно виділяти вулиці магістрального й місцевого значення. Категорії вулиць за їх функціональним призначенням та їх основні розрахункові параметри слід призначати відповідно до класифікації, наведеної у табл.2. Ширина вулиць у червоних лініях на вільних від забудови територіях приймається залежно від їх категорії у відповідності до табл.2 [7], в тому числі: магістральні вулиці - 50-80 м, вулиці місцевого значення (житлові) 15-25 м, селищні та сільські вулиці (дороги) - 15-25м.

К л а с и ф і к а ц і я в у л и ц ь м і с т

Таблиця 2

Категорія вулиць поселень	Головна транспортна функція
	М а г і с т р а л ь н і д о р о г и
Безперервного руху	Швидкісний транспортний зв’язок поза житловою забудовою між віддаленими промисловими і сельбищними районами, виходи на зовнішні автомобільні дороги, пересікання з магістральними вулицями і дорогами у різних рівнях
Регулюованого руху	Транспортний зв’язок між районами міста на окремих напрямках переважно вантажного руху, виходи на зовнішні автомобільні дороги, пересікання з вулицями, як правило, на одному рівні
М а г і с т р а л ь н і в у л и ц і з а г а л ь н о м і с ь к о г о з н а ч е н н я
Безперервного руху	Транспортний зв’язок між житловими, промисловими районами і громадськими центрами, а також з іншими магістральними вулицями, міськими і зовнішніми автомобільними дорогами. Забезпечення руху транспорту по основних напрямках у різних рівнях
Регульованого руху	Транспортний зв’язок між житловими, промисловими районами, центрами міста, центрами планувальних районів; виходи на магістральні вулиці і дороги та зовнішні автомобільні дороги, пересікання з магістральними вулицями, як правило, на одному рівні
М а г і с т р а л ь н і в у л и ц і р а й о н н о г о з н а ч е н н я
Транспортно-пішоходні	Транспортний зв’язок між житловими районами, а також житловими і промисловими районами, громадськими центрами, виходи на інші магістральні вулиці.
	В у л и ц і м і с ц е в о г о з н а ч е н н я
Житлові	Транспортний (без транзитного потоку транспорту) і пішохідний зв’язок на території житлових районів, мікрорайонів, виходи на магістральні вулиці і дороги регульованого руху
Проїзди, під’їзди	Проїзд транспортних засобів до житлових і громадських будинків, підприємств та інших об’єктів міської забудови в середині районів, житлових кварталів