3. Характеристика княжого піклування в Київській Русі

Загалом же справа піклування про бідних зосереджено було в стародавній Русі в руках церкви і зокрема монастирів, які мали у своєму розпорядженні для цього великими коштами, завдяки з'явився з самого прийняття Християнства звичаєм князів давати церкви десятину з усіх князівських доходів(Статут Володимира про «десятину») і розвинутому разом з тим, за прикладом князів , особливо в період монгольський, звичаєм приватних осіб залишати церкви майно до душі. Але спосіб піклування, прийнятий церквою та монастирями, і приватна благодійність розвивали дармоїдство і створювали злиденний промисел. Впроваджуючи християнство, князь Володимир у першу чергу робив звернення до душі людини, роблячи акцент саме на милосерді нової релігії, протиставляючи її жорстокості колишніх богів. Закликав піклуватися про ближніх своїх, кажучи: «Блаженні милосердні, бо помилувані вони будуть», «Хто просить у тебе то дай, і від спраглого зайняти від щедрості своєї не відвертайся». Найпростіші види благодійності полягали спочатку майже виключно в харчуванні злидарів. За літописами, велів князь: «Всякому убогим та хворому приходити на двір княжий, брати їжу і питво і гроші з казни княжої». А оскільки багато покалічені і хворі фізично не могли дістатися до княжого подвір'я, наказав князь Володимир виготовити воза, куди завантажували хліб, м'ясо, овочі, рибу, мед і квас в бочках і возили по Києву.

Князю Володимиру приписують заснування перших училищ для навчання дітей, богоділень, можливо також перших лікарень. Окремі джерела стверджують, що ще раніше княгиня Ольга заснувала першу лікарню у Києві, в якій доглядати хворих було доручено жінкам.

Крім того, Володимир ввів спеціальні народні свята, під час яких здійснювалися «частування» вдів, жебраків, сиріт, бездомних, подача їм милостині.

Спадкоємці мудрого князя слідували по його стопах, благодійність у Київській Русі всі більш приймала характер організованої державної допомоги малозабезпеченим. Князь Ярослав Володимирович заснував сирітське училище, в якому щорічно беруть на повний пансіон близько 300 підлітків. Але найбільшої слави Ярослав Мудрий зажив складанням першого письмового руського зведення законів «Руська Правда».

За підтримки князів Ізяслава та Всеволода Ярославичів єпископ Переяславський Єфрем побудував безкоштовні лікарні для хворих і сиріт, забезпечивши постійне чергування лікарів і медперсоналу, харчування, набір ліків. За князя Володимира Мономаха сфера благодійності ще більше розширилася, бо він теж прославився своїм злидарелюбством. За свідченням сучасників, цей князь роздавав гроші і предмети першої необхідності обома руками. Опіка над бідними і страждальцями стала одним з найбільших його обов'язків, яскравим свідченням чому служить його «Повчання дітям».

Андрій Боголюбський (не раніше 1100 - 1174) також наказував розвозити по вулицях і дорогах життєві припаси і роздавати їх бідним. Дмитро Донський (1350-1389) годував стражденних зі своїх рук. Князь Роман Мстиславич (? -1205) Все роздав убогим, а сам помер у злиднях.