19. Суть ммрс

Міграція як економічна категорія і як соціально-економічне явище відома з стародавніх часів. Поштовхом для масового переміщення населення стали перш за все, великі географічні відкриття, а згодом — рух капіталу і розвиток капіталізму. Міграція як масове переселення робочої сили почалася в період демократизації суспільства, тобто з другої половини XX століття.

Міграція робочої сили — переселення працездатного населення з одних держав (регіонів) до інших терміном більше, ніж рік, що викликана економічними та іншими соціально-політичними причинами. У 2013 році чисельність мігрантів у світі становила 232 млн. осіб, або 3,2% населення Землі. При цьому самим популярним напрямком міграції залишаються США, що набагато випереджають інші країни світу. Зараз у США працюють близько 20% від загального числа трудових мігрантів світу (46 млн осіб). Підвищеною популярністю користується і Росія, що знаходиться на другому місці, - 11 млн мігрантів. Німеччина за два десятиліття перемістилася з шостої позиції на третю. – 9, 8 млн. Частка жінок у світовій міграції – 48%.

За географічною ознакою міграція поділяється на інтеграційну, внутрішню і зовнішню. Інтеграційна міграція має регулярний характер і являє собою вільне або обмежене законом переміщення робочої сили в межах інтеграційного об'єднання. Внутрішня міграція — це переміщення працездатного населення та їх сімей в межах однієї країни. Зовнішня (міжнародна) міграція робочої сили — це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення, що викликане причинами економічного характеру. Сторони зовнішньої міграції : еміграція та імміграція.

За характеристиками тривалості міграція буває:

• постійна (без повернення на батьківщину);

• тимчасова (з обов'язковим поверненням);

• сезонна річна (повернення після закінчення сезону найму);

• маятникова внутрішня — переміщення населення з одного населеного пункту в інший (від місця проживання до місця роботи).

За характеристикою правового статусу міграція поділяється на легальну і нелегальну.

Як правило, легальна міграція має документальне підтвердження, офіційне звернення держави, норми, що встановлені на переміщення міжнародною організацією праці тощо.

Нелегальна міграція — це явище, що має непередбачуваний характер — незаконне перетинання національних кордонів в пошуках джерел праці й життя.

20. Характеристика демографічної ситуації в світі

Протягом всієї історії людства чисельність населення збільшувалася дуже повільно. Це пояснювалося великою залежністю людини від природи, низьким рівнем виробництва, частими війнами, епідеміями, голодом. Тільки в XIX в. населення Землі стало рости швидше. Особливо швидке зростання його настав у XX в. Якщо в 1850 році чисельність населення світу становила 1 млрд людей, то 1987 вона подолала П'ятимільярдна рубіж, а в 2000 р. вже перевищила 6 млрд осіб. Станом на 1 січня 2014 року на земній кулі чисельність населення досягла 7,2 млрд. осіб. Протягом 2013 року кількість людей, що живуть на планеті, збільшилася на 80 мільйонів осіб. За прогнозами, аж до 2015 р. абсолютний щорічний приріст населення буде залишатися на колишньому, дуже високому рівні (приблизно 90 млн чоловік), а загальна чисельність населення Землі на цьому рубежі складе 7,5 млрд людей, до 2025 року вона досягне 8 млрд людей . Таке різке збільшення чисельності населення, настільки високі темпи його зростання отримали назву «демографічного вибуху».

Населення розміщується на нашій планеті вкрай нерівномірною. Прикладом нерівномірності розміщення може бути і характер розподілу людей по частинах світу: 60% населення сконцентровано в Азії, , 12% - в Африці, близько 10% - в Європі;; 8% Латинська Америка, в країнах СНД та Балтії - 6 %; 5% Північна Америка, 0,5% - в Австралії та Океанії.

Більшість регіонів світу може похвалитися збільшенням тривалості життя. На сьогодні в середньому люди живуть 67,2 року. При цьому в промислово розвинених державах – 76,5 року, у країнах, що розвиваються, 65,4 року. В найменш розвинених країнах середній показник очікуваної тривалості життя становить лише 54,6 року. Найбільша тривалість життя: Італія – 83 роки; Японія – 82 роки; Норвегія – 80 років. В Україні тривалість життя – 67 років.

Зараз у світі найчастіше застосовується поділ населення на три вікові тупи: 0 -14 років— діти і юнаки; 15-59 — молодь, дорослі; більше 60— люди похилого віку. По світі ці показники розподіляються 32% - діти, 62% - дорослі, 6% - люди, похилого віку. Вікова структура залежить від демографічних процесів конкретної території та від рівня соціально-економічного розвитку. Найменше дітей - у ФРН і Люксембурзі (17%), найбільше - у Ботсвані та Кенії (по 50%); найменше осіб похилого віку - Малі (3%), найбільше - у Швеції (22%), Франції, Великобританії (15-20%).

У світовій статевій структурі жінок на 34 млн. менше, ніж чоловіків. (жінок 47,5 %, чоловіків – 52,5%). Це пояснюється двома основними причинами: по-перше, за генетичними законами на 100 народжених дівчат припадає до 105 народжених хлопчиків; по - друге, у більшості азіатських, центральноамериканських та північно-африканських країн низьке соціально-економічне становище жінок. Взагалі ж світове переважання чоловічої статі над жіночою досягається завдяки двом країнам - КНР та Індії

У розвинених і постсоціалістичних країнах Європи жінок більше ніж чоловіків (52/48%). Головна причина - рівноправне положення жінки в суспільстві та приблизно на 5-8 років більша тривалість життя.

У розвинених країнах частка економічно активного населення становить 50-70%, у країнах третього світу - менше 50%.За структурою зайнятості працююче економічно активне населення в кожній країні розподілене своєрідно, але певну закономірність можна виявити і тут. Із зростанням рівня економічного розвитку зменшується кількість зайнятих у сільському господарстві та збільшується частка працюючих у нематеріальному виробництві.