14. Меркантилізм, абсолютні і відносні переваги у міжнародній торгівлі

Перша теорія міжнародної торгівлі — теорія меркантилізму — була розроблена європейськими вченими в період становлення капі­талізму у XV-XVII ст.. Представниками даної теорії є Т.Мен, А. Серра, А. Монкретьєн. Дана теорія обгрунтувала роль товару та необхідність еконо­мічного виходу національних держав на зовнішні ринки.

Згідно з теорією меркантилізму багатство країни вимірюється кількістю золота та срібла, якою вони володіють. Країни, яким їх бракувало, мали отримувати золото завдяки торгівлі. Прихильники меркантилізму обстоювали повну експлуатацію природних ресурсів, сприяння експорту та обмеження імпорту. Згідно з даною теорією було заборонено вивозити сировину і заборонено торгівлю своїх колоній з іншими країнами, крім метрополії. На думку меркантилістів зростання добробуту однієї нації можливо лише за зубожіння іншої.

Теорія абсолютних переваг. Її автор — шотландський еконо­міст А. Сміт (кінець 18 ст). Суть її полягає в тому, що країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими затратами, тобто у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими затратами, тобто у виробництві яких абсолютна перевага належить торговим партнерам. При цьому А.Сміт виходить з того, що добробут націй залежить не стільки від кількості нагромадженого ними золота, скільки від її здатності виробляти кінцеві товари та послуги.

Основні постулати даної теорії (окрім двох попередніх): 1.Зовнішня торгівля має бути вільною 2. У МТ беруть участь тільки 2 країни, що торгують між собою тільки 2-ма товарами 3. Експорт забезпечує збут надлишку товарів, імпорт оплачується експортом (Е=І) 4. Зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці 5. Не враховуються транспортні витрати на перевезення товарів з однієї країни до іншої 6. Фактори виробництва не переміщуються між країнами 7. Праця є єдиним фактором виробництва, лише праця випливає на ціну товару і продуктивність 8. Ціна одного товару виражена в кількості праці, витраченої на виробництво іншого

Теорія відносних переваг (поч. 19 ст) англійського економіста Д. Рікардо, стверджує, що у міжнародній торгівлі доцільно брати участь усім країнам. 1. Країни торгуватимуть тими товарами, у виробництві яких мають відносно нижчі витрати порівняно з іншими країнами незалежно від величини цих витрат. 2. Відносні витрати – це робочий час, необхідний для виробництва одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару. 3. МТ вигідна для будь-якої країни і для тієї, яка ні в чому не має переваг, і для тієї, яка має переваги за всіма товарами. 4. Відсутня міжнародна міграція робочої сили, транспортні витрати і технічний прогрес 5.Праця є єдиним фактором виробництва, лише праця випливає на ціну товару і продуктивність.6 Всі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів

15. Теорія співвідношення факторів виробництва у міжнародній торгівлі

Теорію факторів виробництва розробили напочатку 30-х років XX ст. шведські економісти Е. Хекшер і Б. Олін. Об'єктом ана­лізу були праця та капітал. Е. Хекшер і Б. Олій спробували довести, що різна відносна забезпеченість країн виробничими ресурсами зумовлює різницю у відносних цінах на товари, що, в свою чергу, створює передумови для міжнародної торгівлі. Якщо обсяг певних факторів вироб­ництва у країні більший, то вони дешевші. І навпаки, фактори дорожчі, якщо їхній обсяг менший.

Теорія заснована на таких передумовах: 1.Існує 2 країни, 2 товари і 2 фактори виробництва – праця і капітал 2. Країни по-різному наділені факторами виробництва.3 Технології і смаки споживачів у обох країнах однакові.4 Відсутній міжнародних рух факторів виробництва.5 Товар І – трудомісткий, товар ІІ – капіталомісткий у кожній країні 6. Повної спеціалізації країн на виробництві якогось товару бути не може

Теорема Хекшера-Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона використовує відносно надлишкові і дешеві фактори виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва яких потрібні порівняно дефіцитні та дорогі для них ресурси

При аналізі товаропотоків у "трикутнику" США - Західна Європа — Японія концепція Хекшера - Оліна стикається з труднощами і протиріччями, на які звернули увагу багато економістів і, зокрема, Нобелівський лауреат американець В. Леонтьев. Він застосував теорію Хекшера - Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США і шляхом декількох емпіричних тестів показав, що умови теорії на практиці не витримуються. Оскільки США вважалися каліталонасиченою країною з відносно високим рівнем оплати праці, то, відповідно до теорії, вони повинні були експортувати капіталомісткі, а імпортувати трудомісткі товари. Однак у дійсності більше експортувалася трудомістка продукція, а капіталомісткість американського імпорту на 30% перевершувала експорт. Це означало, що США є не капіталонадлишковою країною, а трудонадлишковою. Результати досліджень В. Леонтьева отримали назву "парадокс Леонтьева".

Модель “кваліфікації робочої сили”: у виробництві беруть участь не 3 фактори виробництва (праця, земля, капітал), а 4 (кваліфікована праця, некваліфікована праця, земля, капітал). Тому США експортує ті товари, виробництво яких у інших країнах неможливе чи неефективне через низьку кваліфікацію робочої сили.