33. Причини і наслідки мто.

Причини:

• Нерівномірність розвитку різних країн у НТ сфері, недостатній обсяг видатків на НДДКР у більшості країн

• Для країн, що розвиваються, придбання технологій є засобом подолання технічної відсталості і створення власної промисловості для задоволення внутрішнього попиту

• Монополізація НТП великими фірмами

• Загострення конкуренції на зовнішньому ринку – для ТНК експорт технологій є засобом створення своїх філій за кордоном чи встановлення контролю над фірмами інших країн

• Для розвинених країн придбання технології сприяє модернізації виробничого апарату в різних галузях.

Наслідки:

У експорті технологій:

1. Джерело доходів

2. Форма боротьби за товарний ринок

3. Спосіб обійти проблеми експорту відповідного продукту

4. Встановлення контролю над закордонною фірмою через ліцензійні угоди.

5. Можливість більш ефективного вдосконалення об’єкта ліцензії за участю покупця.

У імпорті технологій:

1. Доступ до нововведень високого технологічного рівня

2. Засіб економії видатків на НДДКР

3. Засіб зменшення валютних видатків на товарний імпорт

4. Забезпечення використання національного капіталу і робочої сили

5. Умова розширення експорту продукції що виготовляється із застосуванням імпортних технологій

6. Гарантія освоєння продукту або процесу за допомогою продавця, що забезпечує технічну адаптацію нововведення.

34.Особливості мто.

Особливості сучасного міжнародного обміну технологіями:

1. Світовий ринок технологій сприяє інтелектуалізації міжнародної економіки в цілому.

2. Головними суб'єктами ринку технологій на міжнародному рівні є ТНК, які забезпечують спільне використання результатів НДДКР материнськими й дочірніми компаніями.

3. Найбільші ТНК зосереджують дослідження у своїх руках, що сприяє монополізації міжнародного ринку технологій.

4. Стратегія поведінки ТНК на світовому ринку технологій стосовно незалежних суб'єктів (країн та фірм) визначається життєвим циклом технології:

I етап - перевага надається продажу готової продукції, в якій реалізуються нові ідеї;

II етап - технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі прямих іноземних інвестицій (ПП);

III етап - чисте ліцензування, тобто придбання прав власності на технологію, її використання.

5. Провідну роль відіграє внутрішньофірмовий міжнародний обмін технологіями (рис. 6.2).

6. Технологічний розрив, що існує між різними групами країн, обумовлює багатоступінчасту структуру світового ринку технологій:

а) високі технології (унікальні та прогресивні) є об'єктами обміну між розвинутими країнами;

б) низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології розвинутих країн є новими для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.

35.Міжнародне технічне сприяння та регулювання міжнародної передачі технологій.

Міжнародне технічне сприяння – надання країнам допомоги на платній чи безплатній основі у сферах технологічних процесів, продуктів та управління.

Активно починає розвиватися з 70 років 20 ст.

Програми технологічного сприяння розробляються і реалізуються ООН, МВФ, Світовим банком.

Ознаки технічної допомоги:

• Надходження з офіційних джерел

• Орієнтація на розвиток

• Пільговий характер.

Види МТС:

• Технолог. гранти – безплатна передача розвиненим країнам технології, технологіномістких товарів або фінансових коштів на придбання технологій.

• Співфінансування технічного сприяння - передбачає часткову участь отримувача технології у фінансуванні та організаційне забезпечення її розміщення і реалізації.

Регулювання МПТ:

У міжнародній практиці жорсткого регулювання міжнародної передачі технології немає. Окремі угоди, програми та міжнародні організації обумовлюють правила поведінки та стимулюють розвиток ринку технологій. Зокрема, угода ВТО про пов'язані з торгівлею аспекти прав на інтелектуальну власність є міжнародним правовим документом, що регулює відносини (торгівлю) інтелектуальної власності щодо копірайта, торгової марки та знака, географічної назви і промислового дизайну. Угодою визначені стандарти з охорони інтелектуальної власності для країн — членів ВТО. Згідно з цією угодою країни — члени ВТО повинні дотримуватись Паризької конвенції із захисту прав індустріальної власності та Бернської конвенції із захисту авторських прав на твори мистецтва та літератури. Водночас угода не забороняє країнам запроваджувати жорсткіші вимоги до дотримання прав на інтелектуальну власність.

МОІВ — міжнародна організація з інтелектуальної власності (^ЛГІРО). Це спеціалізоване агентство системи ООН, пов'язане з питаннями технології. Шляхом розвитку багатостороннього співробітництва сприяє захисту інтелектуальної власності — промислової власності (винаходів, торгових марок, промислового дизайну), копірайта на твори літератури і мистецтва, фотографії, відео та звукозапис. Слідкує за дотриманням Паризької та Бернської конвенцій.

Програма розвитку ООН — ПРООН (ШТОР) створена у 1965 р. для сприяння у розвитку країн, що розвиваються (членам ООН), шляхом надання їм технічної допомоги у галузі передачі і адаптування технології, розробки природних ресурсів, сприяння підприємництву, а також у вирішенні соціальних питань. Є основним джерелом багатостороннього фінансування технічної допомоги і розвитку країн — членів ООН.