21. Основні етапи міжнародної міграції робочої сили

Історично міжнародне переміщення трудових ресурсів проходить 5 етапів:

I етап міжнародної міграції безпосередньо пов'язаний з промисловою революцією, яка здійснилась у Європі в останній третині XVIII - середині XIX ст.. Наслідком цієї революції стало те, що накопичення капіталу супроводилося зростанням його органічної будови. Остання привела до утворення "відносного перенаселення", що викликало масову міграцію з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії. Цим було започатковано формування світового ринку праці. На цьому етапі почав формуватися світовий ринок праці, переважала постійна міграція.

II етап міжнародного переміщення трудових ресурсів охоплює період з 80-х років XIX ст. до Першої світової війни.(1914)

В цей період значно зростають масштаби нагромадження капіталу, характерною рисою якого виступає посилення нерівномірності цього процесу в рамках світового господарства.Високий рівень концентрації виробництва та капіталу в передових країнах (США, Великій Британії та ін.) зумовлює підвищений попит на додаткову робочу силу, стимулює імміграцію з менш розвинутих країн (відсталих країн Європи, з Індії, з Китаю тощо). За цих умов змінюється структура та кваліфікаційний склад мігрантів. На початку XX ст. основну масу мігрантів становила некваліфікована робоча сила. Переважала постійна міграція.

III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між двома світовими війнами. (1914 – 1939)

Особливість цього етапу - скорочення масштабів міжнародної трудової міграції, в тому числі міжконтинентальної міграції і навіть рееміїрацїї з класичної країни-іммігранта - США.

Це було зумовлено такими причинами:

1) наслідками світової економічної кризи 1929 - 1933 pp., що проявились у зростанні безробіття в розвинутих країнах, і необхідністю обмеження міграційних процесів;

2) замкпуто-тоталітарним характером розвитку СРСР, котрий виключив його з кола країн-емігрантів робочої сили.

IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочався після Другої світової війни (1945) і тривав до 1960 року.

характеризується потужною європейською еміграцією за океан та відносно невисоким рівнем міждержавних пересувань робочої сили в межах західноєвропейського регіону. За цей період тільки в США виїхало 6,6 млн. європейців, утому числі 1,8 млн. — із Великої Британії, майже 1,5 млн. — з Італії, більш ніж півмільйона — з Іспанії та Португалії, 780 тис. чол. — із ФРН. Причини міграції переважно економічні. На цей період припадає початок формування економічних інтеграційних утворень- із створенням ЄС та інших економічних об'єднань вільне пересування робочої сили між країнами стало необхідною умовою нормального функціонування світового господарства. Даний етап характеризується розпадом колоніальної системи, поява мігрантів з числа інтелігенції з метрополій до колишніх колоній і домініонів.

Після 1960 р. настав V етап в розвитку сучасної трудової міграції, який характеризують небувале зростання масштабів, темпів, економічної значущості внутрішньоконтинентального міжкраїнного обміну робочою силою та помітне скорочення міжконтинентальної міграції. Теперішня міграція набула тимчасового характеру: мігранти здебільшого мають намір по закінченні певного терміну повер­нутися на батьківщину. виїзд кваліфікованих кадрів - "відплив інтелекту"; Інші характерні риси: 1.Стрімко зростає кількість іммігрантів у нафтодобувних країнах Близького Сходу 2.Зростають міграційні потоки внаслідок політичних, релігійних та різних форс-мажорних обставин 3.Масштабного характеру набуває т.з. “витік інтелекту”4. Посилюється регулювання ММРС, в т.ч. і міжнародними організаціями (МОП, МОМ)