3. Виробничий етап

Виробничий етап редакційно-видавничого процесу починається з вибору видавництвом поліграфічного підприємства та складання договору з ним на друк видання та передачі оригінал- макету з усіма необхідними документами (лист видавництва, комплектний оригінал, технічна видавнича специфікація і договір з поліграфічним підприємством).

З цієї хвилини вся подальша робота з перетворення оригінал-макету в конкретне видання здійснюється поза межами видавництва. І хоча серйозне поліграфічнепідприємство саме зацікавлене у якісному виконанні замовлення видавця (адже від цього залежить подальша співпраця партнерів), на цьому етапі є кілька важливих процесів, які не можуть завершитися без участі редактора.

1. Звірка та підписання до друку відбитків художнього оформлення, зроблених після кольороподілу.

2. Звірка та підписання до друку чистих аркушів внутрішньої частини видання перед форму- ванням книжкового блоку.

3. Звірка та підписання до друку сигнального екземпляра.

Видавнича практика переконує, що редакторський контроль на цьому, завершальному відрізку складного шляху проходження видавничого оригіналу таїть у собі чимало прикрих несподіванок.

Наведемо деякі з них.

Можливі помилки в художньому оформленні:

• невідповідність гами кольорів, запропонованих у макеті художником видавництва, і реаль- ним друкованим відбитком (певний колір може зникнути або замінитися на іншу в результаті якогось дрібного втручання оператора-комп'ютерника на етапі кольороподілу після підписання макета художнього оформлення до друку);

• літерні помилки в прізвищах авторів і заголовках видань, які з'явилися в результаті поверх- невого читання редактором (наприклад, Макаренко замість Маренко).

• літерне або і текстове розбіжність між написами на обкладинці і корінці видання;

• розбіжність у назвах розділів змістовної частини видання та шмуцтитул.

Можливі помилки в книжковому блоці:

• численні випадки буквених помилок (культура видання вимагає в спеціальній вклейці пе- ред кінцевим форзаці вказати виявлені на етапі звірки сигнальних примірників помилок і правильного варіанту прочитання);

• незаповнені текстом суміжні сторінки будь-якого листа;

• невідповідність ілюстрації змісту тексту;

• перегорнута сторінка (а то й цілий лист).

4. Маркетинговий етап

Непросто визначити, звідки починається цей етап. У переважній більшості середніх і вели- ких видавництв він наступає після отримання редактором первинних документів від автора. Адже чим раніше буде продуманий і організований комплекс заходів, спрямованих на просування на книжковому ринку конкретного видавничого продукту, тим успішніше можна його реалізувати.

87. Особливості шрифтового оформлення електронного видання Текстовий шрифт відповідно до способу застосування може бути:

• основним;

• додатковим;

• видільним (акцидентним);

• технічним;

• службовим.

Шрифти для основного тексту мають просте виконання, яке не відволікає од змісту, і приз- начені для максимально комфортного читання довгих текстів. Вони уніфіковані, легко помітні завдяки контрастності знаків. Естетика текстових гарнітур - це логіка пропорцій і пластики, змінюються у вузьких межах. Їх ознаками є ясність, простота, стриманість (навіть щодо курсивно- го накреслення) малюнка, пропорцій, насиченості. Текстовими шрифтами МОЖУТЬ бути як гарнітури із засічками, так і рубані, але ніколи - декоративні, їх розміри коливаються від 8 п. (у довідкових виданнях) до 20 п. (у дитячих виданнях).

Додаткові текстові шрифти мають відрізнятися від основного, але не впадати в око. їх при- значення - повідомити другорядну інформацію, доповнити основний текст. Застосовуються такі шрифти для коментарів, приміток, паралельних повідомлень, матеріалів не основної тематики. Читач повинен з першого погляду зрозуміти, що він читає додатковий текст і не переплутати його з основним. Отже, додаткові тексти повинні бути світлими, розміром не більше за основний шрифт, і контрастно виділятися від основного тексту.

Акцидентні (від лат. accidentia - випадок) текстові шрифти застосовуються для виділень у тексті або на сторінці. Такі виділення можуть бути ледве помітними - тією ж гарнітурою, але іншим кеглем, накресленням; або ж різко контрастувати малюнком, кольором, розміром. Як правило, способи виділення у виданні чітко обмежені. Акцидентними шрифтами друкують невеликі текстові фрагменти (врізи, текстові виділення, колонтитули, ініціали, приклади) через їх важкість для сприйняття - складний малюнок, щільність.

Службові текстові шрифти мають завжди менший кегль порівняно з основним текстом і св і- тле накреслення. Вони застосовуються для текстівок, підписів авторів, виносок, вихідних відомостей.

Технічні текстові шрифти призначені для спілкування людей за допомогою різних пристро- їв: екрана комп'ютера, радіотелефон), калькулятора, панелі принтера і т. ін. Наприклад, при проектуванні шрифту OCR перед А. Фрутігером постало завдання створити моноширинний шрифт таких пропорцій і пластики, щоб літери якнайсильніше відрізнялися одна від одної і щоб промінь, що їх читає, мав якнайменше шансів помилитися. Цією вимогою можна пояснити появу особливої пластики в літерах I J L і j r F M W m W. Технічні шрифти застосовуються в електро н- них виданнях або як ілюстрація повідомлень різних пристроїв у науковій, технічній чи навчальній літературі.