81. Цілі і структура видавничої програми

Видавнича програма – це чітко продумана видавцем стратегія і тактика його дій на ринку, яка випливає із заявленої у Статуті мети та предмета діяльності й спрямована на підготовку та випуск потрібних суспільству або замовнику й економічно вигідних видавництву видань.

Поняття «видавнича програма» значно ширше від поняття «видавничий тематичний план», яким передбачається видання певної кількості конкретних назв за певний проміжок часу, а також поняття «видавничий портфель» (незавершені видавничі проекти, що перебувають на різних етапах редакційно-видавничої обробки).

На характер і зміст видавничої програми безпосередньо впливають кілька чинників, без вра- хування яких годі сподіватися на її дієвість і результативність у найближчій перспективі. Серед цих чинників найголовнішими є:

• глибоке знання тенденцій книговидавничого ринку і потенційного споживача (читача) сво- єї продукції (перший чинник передбачає не лише добре знання видавцем зазначених вище тенденцій, а й читача – потенційного споживача своєї продукції. Видавнича програма, таким чином, розробляється, не взагалі, а для конкретного читача);

• чітке визначення профілю видавництва і забезпечення його відповідним кадровим потенці- алом;

• добре продумана схема розповсюдження своєї продукції у ланцюгу "видавництво– друкарня–покупець (споживач)". Ще задовго до визначення накладів своїх перших видань видавець має подбати про те, якими способами і шляхами розповсюджуватиметься ця продукція. Чи є для цього власні склади, чи краще й дешевше пристати до когось у компаньйони? Наскільки добре обізнаний початкуючий видавець з існуючою системою дистрибуції книг і чи готовий він увійти туди на правах рівноправного партнера? Чи доцільно створювати від самого початку власну дистрибуційну мережу?

• достатня орієнтація щодо видавничих програм і характеру діяльності своїх конкурентів.

Має бути невпинний пошук редактором-видавцем чогось нового, оригінального, очікуваного читачем, з одного боку, і економічно вигідного – з іншого. Пошук цей, як засвідчує практика, базується, здебільшого, на кількох основних блоках власної видавничої програми. Найпоширеніші з них – безпрограшні (навчальні, довідкові, літературно-художні видання, видання, приурочені до історичних подій або пам'ятних дат; видання, побудовані за випусками рейтингових авторських радіо- та телепередач; видання віднайденого в архівах або в приватних колекціях досі не публіко- ваного твору відомого автора), кон'юнктурні (привабливі для певного кола читачів проекти) та ексклюзивні видання.

81. Методика загального редагування і зміст редакційної правки

Метою редагування є трансляція («перетворення») повідомлень для отримання заданого соціального ефекту. Ця трансляція передбачає:

• контроль повідомлення на основі встановлених суспільством норм і його відповідне ви- правлення, тобто його унормовування з метою підвищення ефективності сприйняття;

• «переклад» повідомлення з внутрішньої мови автора на зовнішню мову реципієнта;

• «прив'язування» повідомлення до конкретних умов акту його сприймання (часу, місця, обставин тощо);

• оптимізацію повідомлення за низкою параметрів, тобто його творче удосконалення. Трансляцію здійснюють, вносячи в повідомлення виправлення (реконструкції).