74. Специфіка редагування художніх видань

Сучасний літературна мова сформувався під впливом певних об'єктивних і суб'єктивних фа- кторів. З одного боку, відчуваючи вплив загальних тенденцій розвитку мови:

1. Зближення літературної мови з народним, так звана демократизація мови;

2. Взаємодія стилів літературної мови;

3. Тенденція до "економії" мовних засобів в мові;

4. Тенденція до одноманітності та спрощення окремих форм і конструкцій;

5. Посилення аналітичних елементів у системі мови. З іншого боку - обраного жанру і особи- стості що пише.

Методика редагування рукописів художніх творів не тільки фіксує окремі прийоми редак- торської роботи: її завдання - цілеспрямоване вивчення і усвідомлене застосування системи прийомів, що сприяють вдосконаленню авторського твори і глибшому втіленню авторської думки в художньому тексті. Але, навіть добре знаючи всі норми і рекомендації стилістики, редактор на практиці нерідко не помічає і неузгодженість, і інші мовно-стилістичні похибки, логічні невідпо- відності. А інколи навіть вносить власні помилки. Знання норм і рекомендацій виявляється нереалізованим. Щоб цього не сталося, потрібно знати методику аналізу тексту. 3 моменти, які повинні враховуватися при оцінці рукопису:

а) суспільна значущість; б) пізнавальна цінність;

в) літературне якість авторського праці.

Прийоми редакторської роботи створюються і накопичуються різними шляхами. Особливу групу серед них становлять прийоми, що мають на меті дотримання правил (правил області знання, якої рукопис присвячена, правил літературної праці, правил видавничого оформлення).

Суть редагування - співтворчість з автором, що вимагає глибокого проникнення в його за- дум і осягнення своєрідності його манери письма.

Завдання редакторського праці, які сторони рукопису є найбільш важливими з точки зору редактора:

1. Тема;

2. Розробка теми;

3. Літературна або стилістична обробка тексту.

Редактор, працює над рукописами художніх творів повинен мати:

• почуття стилю;

• високий інтелектуальний рівень; вміння розбиратися в літературних напрямках;

• літературного почуття такту.

Редакторська аналіз тексту це метод його розгляду та вивчення на основі розчленування цілого на складові частини, визначення і розгляд входять до нього елементів. За своєю природою редакторський аналіз має деякі спільні риси з читацьким і авторським аналізом.

Спільними для них є розумові операції, пов'язані з виокремлення складових частин тексту для оцінки як окремих сторін, так і твору в цілому, а також суб'єктивний характер процесу: редакторський аналіз, як авторський і читацький, багато в чому залежить від ерудиції, професій- ного досвіду, смаку редактора. Принципова їхня відмінність зумовлено напрямом дослідження. Сприйняття кожного читача орієнтовано на задоволення його особистих запитів, у той час як редакторський аналіз - на задоволення колективних передбачуваних потреб читачів. На відміну від авторського редакторський аналіз більш диференційований, соціально-целенапрвлен і об'єктивний в оцінці якості рукопису. Це глибокий, всебічний, критичний розбір рукописи.

При найширшої трактуванні обов'язків редактора - аналіз, оцінка і редагування тексту - Залишаються основними завданнями редакторського праці. Мета редакторського аналізу --

визначити реальну цінність твору, допомогти автору у вдосконаленні рукописи. Редакторська аналіз літературного твору повинен виходити з загальних критеріїв оцінки творів літератури.

Ідея редагування тексту не суперечить закономірностям творчого процесу створення книги. Вміло проведена трансформація не порушує цілісності і зв'язності тексту, а навпроти прояснює задум автора, його ідею. Будь-яка зміна в тексті має бути мотивовано, а в разі потреби і пояснено. Залежно від того як змінюється текст після редакційної обробки, розрізняють кілька видів правки, класифікація якій дана проф. Белінскім К. І. Він виділяє наступні основні види редагування:

а) правку-вичитування; б) правку-скорочення; в) правку-обробку;

г) правку-переробку.