За функціональним призначенням і характером інформації довідкові видання прийня- то поділяти на три підвиди:

Словники – довідкові видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словоспо- лучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними. Вони впорядковують інформацію по основних для окремої сфери знань (або для всієї мови в цілому) слів і виразів, найчастіше — в алфавітному порядку;

Довідники – це видання, яке мають прикладний, практичний характер та довідкову систе- матичну структуру чи побудовані за абеткою заголовків статей;

Енциклопедії — це довідкові видання, що в узагальненому вигляді містять інформацію з однієї або декількох галузей знань і практичної діяльності, викладену у форматі невеликих статей, розміщених у алфавітному або систематичному порядку

74. Робота редактора над словниками

Словник — це упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих. Таке довідкове видання містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристи- ками позначених ним понять або з перекладом на іншу мову.

У структурному відношенні словникове видання характеризується розчленованим розташу- ванням матеріалу: кожному слову чи групі слів присвячується незалежний відрізок тексту, що становить словникову статтю. Вона відрізняється смисловою і композиційною самостійністю, являє собою відносно самостійний текст з заголовним словом і його поясненням. Заголовне слово називає об'єкт опису статті. Воно може представляти собою слово, словосполучення, вираз, термін тощо. У тексті статті подається характеристика названого об'єкта. Словникові статті не повинні дублювати один одного. Для усунення повторів використовується система внутрішньотекстових посилань і посилань до статей, де можна знайти необхідні відомості. Посилання пов'язують близькі або суміжні поняття і служать зручності пошуку при користуванні виданням.

Словники представляють собою своєрідний каркас енциклопедії, вони відображають її тема- тичну своєрідність, повноту відбору термінів та інші суттєві риси. Аналіз словника на певному етапі дозволяє визначити приблизну кількість та обсяг статей у майбутньому виданні. При розробці словників мають значення, як словниковий склад, так і співвідношення обсягів матеріалу з окремих дисциплін і тематичних розділів.

В галузевих редакціях створюються тематичні словники, які відображають існуючу структу- рно-логічну схему тієї чи іншої науки. Розподіл термінів та обсягів статей між розділами словни- ков галузеві редакції ведуть з урахуванням наукової і практичної значимості тих чи інших понять, віддаючи перевагу прогресивним явищам, перспективним методам, новим поняттям. Відібрані терміни об'єднуються у генеральний словник, що становить термінологічний фонд, в якому зосереджений і відображений словниковий склад вийшли у видавництві енциклопедій.

Після відпрацювання тематичних словників кожна редакція складає алфавітні картотеки за темами, які потім зводяться в єдиний алфавітний словник. На цьому плануються межі майбутніх томів і виділяються великі статті для кожного тому. Єдиний алфавітний словник затверджується редакційною колегією. Спеціальна група (редакція, відділ) словника, в завдання якої входить його ведення, за вказівкою редакційної колегії вносить у словник корективи щодо питомої ваги окремих дисциплін, проводить контрольний перегляд словника із залученням найбільш досвідче- них редакторів видавництва, забезпечує відповідність між розділами тощо.