61. Технологічні особливості спеціальних способів друку

Друк — спосібперенесеннязображень та тексту зіспеціальнихдрукарських форм на будь- якуповерхню. Здійснюєтьсяприконтактідрукарськоїформи з задруковуваноюповерхнею за рахунокперенесеннябарвника (фарби) з першої на другу. Застосовується як для тиражування, так і для отриманняодиничниххудожніхтворів.

До спеціальних видів друку належать: флексографічний, трафаретний, тамподрукарський, цифровий.

Флексографічний – різновид високого способу друку з застосуванням високо еластичних форм (використовуються фрагментарні еластичні (гнучкі) гумові або фото полімерні друкарські форми) і низьков’язких фарб. Це прямий спосіб друку (тобто задрук. матеріал контактує безпосе- редньо з друкарською формою, закріпленою на формному циліндрі). Особливості:використання друк. форми як декелю (декель – пристрій для притискання друк. форми до задруковуваного матеріалу); відмова від складної системи 10-20 розкочувальних валиків; завдяки використ. високоеласт. форм можна друкувати на різних матеріалах (папір, картон, синтетичні плівки, металізований папір, фольга, комбіновані матеріали); можливість друку на тонкому папері завдяки слабкому просвічуванню відбитків.

Історія: Винахідником флексографії вважається Карл Хольвего, власник німецької машино- будівної фірми «До. унд А. Хольвег ГМБХ» 1907 р. (спочатку вжив. Термін «аніловий друк» у зв’язку з використанням у технологічному процесі аніловихсинтетич. фарб. Загальноприйнятий сьогодні термін «флексографія» був уперше запропонований 21 жовтня 1952 р. в США на 14-ій Національній конференції з пакувальних матеріалів, комітетом з флексографічного друку при Інституті упаковки (США).

Друкарська форма: флексографічна формна пластина є еластичною. Зображення на друк. формі дзеркальне. Існує 2 типи матеріалів для виготовл. флексограф. форм – гумовий і фотополі- мерний (у США – гумовий більше). Гумові друк. форми можуть бути отримані способом пресування і гравіювання. Характ. Риса флексографічних форм – їх тиражестійкість – вона перевищує монометалеві офсетні форми і складає від одного до мільйона відбитків.

Недоліки: нерівномірність тиснення на плашці або окремому елементі, відбувається дефор- мація окремих друкуючих елементів або друк. форми за відсутності приправки.

Сфера застосування: промислова поліграфія (етикетки та упаковки)

Тамподрук –це глибокий непрямий друк, різновид офсетного друку, при якому зображення (логотип) переноситься з друкарської форми (кліше) на виріб з допомогою силіконового тампона. Можливий друк в один, два, три кольори. Більш економний спосіб друку на кераміці, але забезпечує меншу, ніж деколь, механічну міцність при друці на кружках, попільничках, тарілках. Ідеально підходить для нанесення на складні поверхні. Це можуть бути ручки, запальнички, сувенірна продукція. Дозволяє наносити зображення практично на будь-який вид поверхні (в тому числі на гладкі, рельєфні поверхні та такі, що погано вбирають фарбу) — пластик, скло, дерево, метал. Дана технологія передбачає виготовлення кліше, її доцільно застосовувати при тиражах більше 50 примірників.

Сучасну технологію тамподруку винайшов нім. Інженер УілфрідФіліпп, який у 1965 р засто- сував гумовий тампон, а потім селіконовий.

Сфера застосування: рекламно-сувенірна продукція, автомобільна промисловість, медици- на, харчова промисловість (друк на цукерках).

Трафаретний друк (шовкографія) - це друк через форму, яка виконана на спеціальній сітці. Відбиток створюється в результаті продавлювання фарби крізь друкувальні елементи форми на задруковуваний матеріал у процесі руху ракеля по формі.Процес одержання зображення на відбитку способом трафаретного друку являє собою послідовне відливання під тиском фарбових елементів зображення на поверхні задруковуваного матеріалу по ходу ракеля, що складається з

чотирьох стадій: утворення відливної форми;заповнення її фарбою;видобування форми (ниток сітки) з відлитих на задруковуваному матеріалі фарбових елементів зображення;закріплення фарбового зображення до повного його затвердіння.