61. Структура анотації та методика анотування

Анотація (від лат. annotatio — примітка) — це вторинний документ, який містить коротку узагальнену характеристику первинного документа з точки зору його призначення, змісту, виду, форми та інших особливостей.

Анотація не переказує зміст документа, а дає загальне уявлення про його тематику, структу- ру, читацьку адресу, інші ознаки, що можуть зацікавити споживачів інформації.

Функції:

1. дають можливість з’ясувати основний зміст документа, визначити його релевантність та вирішити, чи варто звертатися до повного тексту документа;

2. надають інформацію про документ та усувають необхідність читання повного тексту до- кумента у випадку, якщо документ має для читача вторинний інтерес;

3. використовуються в інформаційно-пошукових, у тому числі автоматизованих системах для пошука документів та інформації.

Класифікація анотацій Анотації класифікують за:

• функціональним призначенням

Довідкова (уточнює тему документа, його проблематику, повідомляє коротку інформацію (довідку) про автора, зміст, жанр, читацьке призначення та інші особливості документа, проте не дає прямої оцінки документа)

• коротка

• розгорнута

Рекомендаційна (подає характеристику та оцінку первинного документа стосовно читацької адреси. Її функція — активно пропагувати документи, зацікавлювати, привертати увагу. На

відміну від довідкової, у рекомендаційній анотації присутня яскраво виражена оцінна характерис- тика об’єкта анотування.

• Способом характеристики первинного документа

Загальні (характеризує зміст документа в цілому і розрахована на широке коло споживачів інформації. Складається на документи, зміст яких повністю стосується теми бібліографічного посібника)

Аналітичні, або спеціалізовані (розкриває лише якусь частину змісту документа, певний його аспект, який цікавить вузького спеціаліста, або характеризує зміст структурного елемента документа (розділу, глави, параграфа). Застосовується для видання, в яких об’єкт лише частково стосується теми)

• Кількістю анотованих документів

Монографічні (складається на один документ)

Зведені, або групові (об’єднує кілька близьких за змістом (або за якоюсь іншою ознакою) документів. Зведена анотація може складатися на кілька творів одного чи різних авторів, докумен- ти одного виду чи жанру)

• Обсягом та глибиною згортання інформації

Пояснювальні (складається всього з декількох слів чи одного-двох речень та лише розкриває недостатньо інформативну назву документа)

Описові (узагальнено характеризуючи зміст первинного документа та наводячи перелік ос- новних тем, відображених у документі, дає відповідь на питання «Про що повідомляється у документі?»)

Реферативні (не лише наводить перелік тем, а й розкриває їх зміст. Вона дає відповідь на два питання: «Про що повідомляється у первинному документі?» та «Що саме з цього приводу повідомляється?» Найближчі до рефератів)

• Виконанням

Авторські, Неавторські (складені редакторами, бібліографами). На практиці вид анотації визначають за комплексом цих ознак. Приклади

Довідкова коротка

Кримінальний кодекс України / Верховна Рада України. – К. : Парлам. вид-во, 2001. — 143 с.

• (Б-ка офіційних видань).

Первинний текст, прийнятий 5 квітня 2001 р. Довідкова розгорнута

Методичні рекомендації щодо складання бібліографічних записів у списках джерел до нау- кових робіт : у зв’язку із набуттям чинності ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 / Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики ; уклад. Марина Женченко. — К. : Жнець, 2009. — 56 с.

У методичних рекомендаціях подано визначення основних понять, вимоги до складання за- головка бібліографічних записів, загальні положення, що стосуються складання бібліографічного опису загалом, а також розглянуто особливості складання різних зон однорівневого, багаторівне- вого та аналітичного бібліографічних описів відповідно до вимог чинних стандартів. Особливу увагу приділено складанню описів електронних ресурсів.

У додатку подано приклади бібліографічних записів різних видів документів.

Для студентів, аспірантів, науковців, працівників видавництв та видавничих організацій. Особливість – тісний зв’язок із відомостями, що увійшли до бібліографічного опису, оскіль-

ки її основне призначення — уточнювати назву документа та іншу інформацію, зазначену у бібліографічному описі

Сфера використання – офіційні, наукові, навчально-методичні, довідкові видання.