61. Смислова концепція видання та її складники

61. Функціональні обов’язки головного редактора

Головний редактор видавництва – це фахівець, як правило, з редакторською або журналі- стською освітою, який у цілому визначає видавничу програму і керує всім редакційно-видавничим процесом. За штатним розкладом є першим заступником директора.

Функціональні обов’язки головного редактора формуються довкола двох основних на- прямів його діяльності: організаційного і творчого.

Організаційний напрям передбачає:

• підбір кадрів і керівництво роботою усього редакційного корпусу видавництва (завідувачі редакцій, редактори різних категорій, коректори);

• пошук цікавих авторів (авторських колективів), перспективних тем, рецензування оригіна- лів, оформлення документів на одержання грифів навчальних видань;

• прийняття рішення щодо початку редакторського опрацювання чи відхилення поданого оригіналу;

• затвердження титульних чи спеціальних наукових редакторів;

• розробка перспективного, річного і квартального планів випуску видань;

• координація і контроль роботи завідувачів редакцій;

• розв’язання принципових питань, пов’язаних із якістю оригіналу чи у взаємостосунках між автором і редактором;

• складання і контроль за виконанням графіків проходження оригіналів у видавничих підроз- ділах;

• розгляд питань, пов’язаних із виконанням авторами договірних зобов’язань;

• прийняття рішень щодо припинення видань, розірвання договорів, усунення помилок на різних етапах редакційної роботи;

• візування документів на укладання авторських угод, виплату авторських та художніх гоно- рарів, за рецензування і позаштатне редагування;

• підготовка і проведення видавничих нарад щодо змісту тематичних планів та якості випу- щеної продукції.

Творчий напрям передбачає:

• ознайомлення з авторськими оригіналами, одержаними за замовлення чи самопливом;

• вибіркове читання видавничих оригіналів на одному з етапів редакційно-видавничої підго- товки (після опрацювання редактором; перша, друга верстки; чисті аркуші);

• прочитання на одному з етапів редагування особливо важливих за змістом оригіналів;

• затвердження макетів художнього оформлення поліпшених видань;

• підписання видання: до складання, до друку, до випуску в світ;

• аналіз рецензій, опублікованих у пресі, на випущені власні видання;

• організація презентацій кращих видань;

• вивчення кон’юнктури видавничого ринку, тематики близьких за профілем видавництва суміжних видавничих організацій з метою уникнення дублювання при плануванні видань;

• розробка плану промоційних заходів, контакти з пресою, громадськими організаціями, нау- ково-дослідними інституціями та навчальними закладами;

• участь у книжково-видавничих тусовках.

61. Брошурувально-палітурні процеси

Брошурувально-палітурні процеси характерні не для всіх видів друкованої продукції: у виготовленні плакатів, буклетів, газет вони відсутні, можуть відбуватися деякі початкові операції. При виготовленні книжки, брошури чи журналу брошуровально-політурні процеси відіграють важливу роль.

Брошуровально-палітурні процеси – завершальні в поліграфічному виробництві процеси, що приводять до одержання з видрукуваних аркушів зошитів тих чи інших видань в обкладинці чи в оправі.