Проблеми авторського права в цифровому середовищі
Перетворення Інтернету на провідний засіб спілкування, обміну інформацією та ведення біз- несу породжує нові явища в системі відносин інтелектуальної власності, зумовлені віртуальною сутністю, транскордонністю та динамічністю цієї глобальної мережі. Чинні норми, як правило, зорієнтовані на поширення творів на матеріальних носіях, що охороняються авторським правом, тоді як в Інтернеті їх використання є практично необмеженим. Перенесення зростаючої кількості літературних творів, фільмів, комп'ютерних програм у цифрове середовище породжує реальну загрозу зміни та фальсифікації цих творів, створення дешевих і високоякісних копій, їх широкого розповсюдження з порушенням авторських прав. Користувачі комп'ютерів зі спеціальними пристроями отримують можливості запису та перезапису фонограм на комп'ютерні диски з подальшим їх відтворенням на будь-якому побутовому пристрої. Є реальна загроза підробки знаків для товарів і послуг, поширення комп'ютерного піратства тощо. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності в Інтернеті є недоцільною, оскільки інформація за своєю сутністю радикально відрізняється від традиційних благ.
Отже, з появою Інтернету виникли такі проблеми у сфері інтелектуальної власності:
Піратство;
Плагіат;
Поширення електронної торгівлі об’єктами інтелектуальної власності; Конфлікт доменних імен і товарних знаків у глобальній мережі;
Невирішеність питання щодо правомірності патентування способів ведення бізнесу; Проблеми охорони баз даних;
Проблеми охорони творів на цифрових носіях.
Літературна правка тексту та її правила
Літературне редагування. Головною метою такого виду редагування є аналіз, оцінка і ви- правлення мовностилістичної структури твору. Йдеться передусім про вдосконалення мови і стилю оригіналу, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.
Процес літ. редагування являє собою систему таких дій: 1. редакторське читання; 2. редак- торський аналіз (визначення актуальності теми через співвідношення з проблемою; аналіз розкриття теми: хар-ка якості фактичного матеріалу і композиції); 3. ред.. висновок; 4. ред.. правка (корекція розкриття теми і корекція композиційної структури твору).
Критерії: доступність мови конкретному адресату; виразність, ясність викладу; відповід- ність лексичного ряду думкам героя твору чи автора; відповідність стилістики викладу жанру конкретного твору.
Видавнича практика останніх років засвідчила появу на книжковому ринку значної кількості видань авторів, заборонених раніше радянським режимом. Здебільшого це твори, що писалися у 20-30-х роках минулого століття, або діаспорні першодруки. При перевиданні таких творів перед редактором постає непросте питання: якої правописної системи дотримуватися, повертаючи нинішньому читачеві запізнілі друки? Більшість видавців такі тексти приводять у відповідність із сучасним правописом при одночасному збереженні лексичних, морфологічних та фонетичних особливостей мови автора. Узгоджуючи із сучасними правописними вимогами пунктуацію книг, редактори, однак, прагнуть зберегти основний характер авторського синтаксису. Такий підхід застосовується й при підготовці до друку бібліографічних посилань, що подавалися автором. І це є правильним, оскільки адаптувати такі описи до вимог нинішніх стандартів не видається можли- вим. Роботи в літературних редакторів із такими оригіналами, як ніколи, багато.
Умови редакторської правки: Не починати правку, не познайомившись із твором у цілому. Правити тільки після того, як точно визначена "хвороба" твору. Під час правки не виходити за межі доцільного редакторського втручання в авторський твір. Робити мінімум правок, намагаю- чись зберегти авторський текст і використовуючи авторські мовні засоби. Не зосереджуватися довго на важких місцях правки, повертатися до них тільки після того, як буде закінчена правка усього тексту. Брати під сумнів свої власні правки. Погоджувати усі правки з автором.
Дотримуючись цих умов, редактор повинен керуватися й такими правилами літерату- рної правки: Не починати правку з виправлення правописних і мовних помилок. Починати правку з актуалізації теми, визначивши перед цим актуальну комунікативну мету. Визначити тематичний обсяг фактичного матеріалу. Залишати для розкриття теми тільки якісні факти. Скоригувати композицію подачі фактичного матеріалу згідно з комунікативною метою Обирати найкращі архітектонічні форми вираження теми. Тільки після цього зробити правописну й мовну правку з погляду літературної мови. Мета правки: літературно досконалий конкретний твір, який аналізувався і в якому були зафіксовані різнохарактерні порушення.
Методика редакційної правки передбачає наявність ряду правил, доцільність яких підтвер- джується досвідом. До числа таких правил відносяться наступні:
не починати правити, не познайомившись з текстом в цілому, не виявивши його загальні особливості, переваги і недоліки, не визначивши головні редакційні завдання;
правити тільки після того, як встановлена і точно визначена причина незадоволеності текс- том і продуманий шлях її усунення;
не виходити за рамки допустимого редакторського втручання в текст, тобто розміряти пра- вку з авторським задумом;
обмежуватися по можливості мінімумом поправок, не віддаляючись від авторського тексту і користуватись для редагування авторськими мовними засобами;
критично ставитися до кожної внесеної правки, зіставляючи її з первісним текстом, збері- гаючи авторський сенс фрази, фрагмента;
погоджувати всі виправлення з автором.
Редакційну правку доцільно починати з композиційних змін, а скорочення повинні передува- ти правці тексту.