Варіанти розташування віршів:
Кожний вірш на окремій сторінці або розвороті.
Кожний вірш із нової сторінки.
Упідверстку.
Якщо окремі довгі рядки доводиться переносити, щоб не порушити переносом плавність читання, віршований рядок не поділяють на півслові, а переносять цілі слова. Крім того, частину
рядка вирівнюють праворуч, чим підкреслюється його зв’язок з основним рядком та прискорює зоровий перебіг до кінця рядка.
Приклад: Сідаю – каже: встань. Отетерілий,
виріую: найщасливіша роль дісталась іншому комусь. Ти граєш
несповна розуму.
Другу частину рядка можна розмістити на правій частині сторінки з початком на одному рів-
ні.
Якщо окремі довгі рядки доводиться переносити, щоб не порушити переносом плавність чи-
тання, віршований рядок не поділяють на півслові, а переносять цілі слова. Крім того, частину рядка вирівнюють праворуч, чим підкреслюється його зв’язок з основним рядком та прискорює зоровий перебіг до кінця рядка.
Приклад: Сідаю – каже: встань. Отетерілий,
виріую: найщасливіша роль дісталась іншому комусь. Ти граєш
несповна розуму.
Другу частину рядка можна розмістити на правій частині сторінки з початком на одному рів-
ні.
Якщо окремі довгі рядки доводиться переносити, щоб не порушити переносом плавність чи-
тання, віршований рядок не поділяють на півслові, а переносять цілі слова. Крім того, частину рядка вирівнюють праворуч, чим підкреслюється його зв’язок з основним рядком та прискорює зоровий перебіг до кінця рядка.
Приклад: Сідаю – каже: встань. Отетерілий,
виріую: найщасливіша роль дісталась іншому комусь. Ти граєш
несповна розуму.
Другу частину рядка можна розмістити на правій частині сторінки з початком на одному рів-
ні.
Строфи (від грецьк. strophe – поворот) – групи віршів (стоп), об’єднаних ритмічно і за зміс-
том якою-небудь Три основні способи відокремлення строф:
проміжком, що дорівнює кеглю рядка;
початком парних і непарних строф від різних вертикалей;
відокремленням строф цифрами чи декоративними елементами
формальною ознакою, що повторюється періодично.
Особливості укладання тексту реферату, методика реферування
Технології web 2.0 як принцип текстотворення
Тім О'Рейлі дає таке визначення «WEB 2.0 - методика проектування систем, які шляхом обліку мережних взаємодій, стають тим краще, чим більше людей ними користуються. Особливіс- тю WEB 2.0. є принцип залучення користувачів до наповнення і багаторазової вивірки контенту».
О'Рейлі ввів цей термін у своїй статті «Tim O'Reilly - What Is Web 2.0» від 30 вересня 2005 року, де зв'язав появу великої кількості сайтів, об'єднаних деякими загальними принципами, із загальною тенденцією розвитку інтернет-спільноти, і назвав це явище Web 2.0, на противагу
«старому» Web 1.0.
Соціалізація. Ведення особистих мережевих щоденників, блогів, - от показовий приклад соціалізації в Web 2.0. За допомогою блогу кожен користувач може якось виділитися з натовпу, персоналізувати свою певну зону сайту - додати особисті аудіо-і відеофайли, зображення, публікувати свої статті або ділитися новинами. Крім того, соціалізації сприяє активне створення спільнот, в яких кожен користувач може залишити своє повідомлення, поділитися проблемою, отримати безліч різноманітних думок і висловити свою з того чи іншого приводу.
WEB 2.0 - це спроба зробити Інтернет зручніше, корисніше для користувача, надати йому більше свободи дій.
По суті, термін "Web 2.0" позначає проекти та сервіси, які активно розвиваються і покращу- ються самими користувачами: блоги, wiki, соціальні мережі і т.д.
У звичайних сервісах (в сервісах Web 1.0, як тепер прийнято говорити) користувач, по своїй суті, є пасивним споживачем послуг. Підхід, побудований на базі концепції Web 2.0, має на увазі більш активну діяльність користувачів, орієнтовану на участь у створенні контенту ресурсу. В процесі розвитку сервісу враховується досвід і думка користувачів даного сервісу. Це робить Web
ресурси значно більш інтерактивними, даючи користувачам свободу самовираження.