Польща.

Період зародження і стрімкого розвитку книгодрукування в Польщі – XV-XVI століття. Точ- на дата появи першої книги невідома, але припускають, що вона з’явилася з 1473 по 1474 роки. Такою вважають „Альманах на 1474 р.‖. Також однією з перших є „Тлумачення Псалтирі‖, надрукована першою типографією у м. Краків. Виникла вона в 1473 році. Заснована була подорожуючим німецьким друкарем Каспером Штраубе. Перше видання цієї типографії – настінний календар на 1474 рік німецькою мовою. Також були видання латинською мовою.

Друкар Швайпольт Фіоль заснував у Кракові першу в світі типографію кирилічного шрифта. Кошти на заснування дав багатий міщанин Ян Тужон. Шрифт виготовив студент Краківського університету Рудольф Борсдорф. Збереглося чотири видання Фіоля на церковнослов’янською мовою: „Осьмогласник‖, „Часослов‖, «Тріодь пістна», «Тріодь цвітна», які були надруковані в 1491 році. Згодом вони були надіслані в Москву.

В кінці XV і на початку XVI століття в Кракові працював ще один друкар – Ян Галлер. Він видавав книги на латинській та польській мові. Але польською – одні уривки і то у вигляді переказів до деяких латинських книг.

У архівній книзі Краківського університету є запис про те, що в 1532 році тут був удостоє- ний почесного ступеня бакалавра вільних наук „Иван сын Фѐдора Москвитин». Деякі дослідження вважають, що цей запис належить російському першодрукареві Івану Федорову (1510–1583).

1534 року в Кракові була заснована перша єврейська друкарня. Засновники – три брати, ро- дом з Галича, - Самуїл, Ашер та Еліяким Гелич. На початках вона друкувала книжки для євреїв усієї Польщі. Та згодом брати прийняли католицтво і перестали друкувати єврейські книги. У 1547 з’являється єврейська друкарня у Любліні. Друкує для євреїв шкільну та релігійну літературу. Обидві єврейські друкарні працювали погану, бо їм було важко конкурувати з кращими іноземни- ми друкарнями.

У XVI столітті центром друкування є Краків. Тут нараховується 12 типографій. Типографії також діють в Гданську, Вроцлаві. Загалом у другій половині XVI століття налічувалося 55 типографій у 24 містах Польщі.

Через посилення церковної цензури та контреформаційного руху в XVII столітті друкування ускладнюється. У 1603 році у Кракові випускають перший індекс заборонених книг. У 1596 році переноситься столиця Польщі – центром книгодруку стає Варшава. Першу стаціонарну типогра-

фію засновують у 1624 році. Надалі, з др. пол. XVII до поч. XVIIIст. темпи видавничої діяльності зростають, оскільки наступає епоха Польської просвіти.

Білорусь.

Особливе місце в історії книгодрукування Білорусії займала дитяча література. До середини 17 століття діти читали, за рідкісним винятком, приблизно те ж, що й батьки. Перша рукописна книга для дітей була створена ще в 1491 році. А в другій половині 16 століття коли в Росії з'явилося книгодрукування, першою з дитячих книг - азбука Івана Федорова.

Букварі, та й інші підручники були справді читаються книгами на Русі. Авторами перших російських букварів були справщики (редактори) Московського друкованого двору. Творець

«Букваря мови славенска, сиріч початок навчання детем ...» (1634 року) - «піддячий син Василь Бурцев» (Бурцев-Протопопов).

У Білорусі перша друкована книга для дітей з'явилася в 1631 році Могилівським письменни- ком і просвітителем Спиридоном Соболем був написаний і виданий буквар.

Однією з перших дитячих книг вважається так само «Світ чуттєвих речей в картинках або зображення і найменування всіх найголовніших у світі і дій в життя» (Яна Амоса Коменського). Вона вийшла в1651 році і відповідала на 100 000 дитячих «Чому?» І яку автор вважає великої енциклопедією.

Чеський письменник і педагог. Яна Амоса Коменського відносять до корифеїв педагогічної науки - на тій підставі, що в центрі його інтересів стояла проблема перебудови школи.

У 18 в. у дітей з'явилася можливість вибирати книги на смак. Два великих «дорослих» рома- ну, «Робінзон Крузо» (1719) Д. Дефо і «Подорожі Гуллівера» (1726) Дж. Свіфта, в адаптованому вигляді ідеально підходили для дитячого читання. У той же час і дітей і дорослих однаково залучали дешеві видання народних казок, балад і переказів, запозичених з усної традиції. Збори захоплюючих чарівних східних казок «Цікаві арабські ночі» включало «Аладдіна», «Алі-Бабу і сорок розбійників» і «Сім подорожей Синдбада-мореплавця». Інший віхою у виданні книг для дітей стала поява в 1744 «Кишеньковий книжечки» Д. Ньюбері, покликаної «наставляти і розважати» юного читача.