До другої групи відносяться:
А) ЗУ:
«Про обєднання громадян»
«Про свободу совістві та релігійні організації»
«Про захист суспільної моралі»
«Про рекламу»
«Про бібліотеки і бібліотечну справу» Б) КУ:
Господарський
Кримінальний (відповідальність при порушенні авторського права і суміжних прав,виготовленні та розповс.творів,що пропагують культ насильства та жорстокості)
«Про адміністративні порушення»
Сучасною базою для створення та реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, в тім числі й видавництва, є такі законодавчі акти:
Цивільний кодекс У
Господарський КУ
ЗУ «Про державну реєстрацію юр.осіб та фіз.осіб – підприємців»
Указ Презид.У «Про лібералізацію підприємницької діяльності та держ.підтримку підприємництва»
Постанова Кабінету Міністрів України «Про державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції» (критерії внесення видавців, виготівників, розповсюджувачів до Держреєстру; порядок внесення та причини відмови)
ЗУ «Про видавничу справу»
Видавнича справа в Західній Європі хv–хvііі ст.: тенденції, провідні гравці
На перших етапах книгодрукування для Західної Європи було характерним утворення спад- кових фірм.
У Франції родина друкарів на прізвище Етьєнн випускала книги багатьма мовами, привер- тала до редакційно-видавничої роботи письменників і вчених. Робер Етьєн молодший (1503-1559) мав звичку вивішувати коректурні листи у дверей з оголошенням про те, що всякому, хто знайде хоча б одну помилку, виплачується золотий.
Важливу роль у розвитку книгодрукування в Англії зіграв Джон Дей (1522-1584). У 1557 р. він отримав право на книговидання і в 1563 р. випустив книгу "Історія діянь і пам'ятників церковних". Її обсяг дві тисячі сторінок. Згодом вона перевидавалася тричі і більше відома під назвою "Книга мучеників". Видавець Дей, користуючись заступництвом високопоставлених осіб, одним з перших в Англії став друкувати книги не поширеним готичним, а латинським шрифтом.
Перші друкарі часто виступали одночасно і видавцями і торговцями. Чіткого поділу між ни- ми не було. Для заохочення їх діяльності правлячі монархи видавали привілеї і монополії на видання книг. Але одночасно спілки, об'єднання, Гільдії служили каналом, по якому влади здійснювали нагляд за друком. В Англії, наприклад, ці функції виконувала "Зоряна палата" - Вищий Королівський суд (1487 -1641). Протягом XVI століття було прийнято декілька регламен- тують актів, що обмежують кількість видавців-членів гільдії друкарів (1586), а також тиражі (1587). Всі книги, призначені для друку, проходили державну реєстрацію, а видавець отримував ліцензію - дозвіл.
Феодальні монархи і папство усіма заходами намагалися підпорядкувати собі розвивається книговидавництво. Ще в 1515 р. папа римський видав буллу (указ), в якому вводив цензуру - політичний і цензурний контроль за всіма готуються до друку книгами. У Німеччині була заснована ціла комісія інквізиторів для спостереження за книжковою торгівлею.
До кінця XVI століття в багатьох європейських країнах склалася сувора ієрархія в книгови- данні. Виділялися великі, привілейовані видавці, видавці та друкарі середньої величини, і дрібні друкарі. Між ними йшла жорстка конкуренція. "Контрафакції" - піратські видання - були далеко не рідкісним явищем.
Для посилення своєї монополії і отримання більшого прибутку до кінця XVI століття видавці стали об'єднувати капітали і створювати акціонерні підприємства. Показовим в цьому відношенні приклад Англії, де перше акціонерне підприємство почало організовуватися в 1594 р.
Підсумком розвитку європейського друкарства в XV-XVI століттях стало створення книг, які звільняють людину від панування клерикальних творів, від засилля "мертвого" мови вчених - латиною. Релігійно-догматичні, культові твори змінюються творами гуманістів - пародіями, фарсами, шванки, новелами, романами. Життєрадісний ідеал гуманістів, які проголосили панування розуму і досвіду, послабив тиск релігійного культу і обрядовості. Нова книга з'явилася в Італії, проникла до Франції та Німеччини, досягла класичного розквіту в Англії та Іспанії.
XVII століття з його посиленням політичної боротьби, століття насуваються революцій та демократизації суспільства зажадав випуску більшої кількості дешевих видань.
Якщо в XVI столітті основну масу книг становили релігійні видання, розраховані на небага- тьох освічених людей, то в XVII столітті потік політичних книг, брошур і листівок збільшився у багато разів. XVI століття було часом панування книг латинською мовою, а в XVII столітті переважають книги на народних мовами - французькою, німецькою, італійською, голландською, англійською.
Цей процес раніше всього почався в Нідерландах (Голландії), де перемогла революція, яка встановила панування буржуазної демократії. З голландських видавців прославилася сім'я Ельзевірів, одні з яких були торговцями, інші друкарні в різних містах Нідерландів і Англії.
Фірма Ельзевірів, заснована Лодевейк старшим, проіснувала з 1581 по 1712 р. Численна династія: Лодевейк (ок.1540 - 1617), Матіас (1564 - 1640), Бонавентура (1583 - 1652), Абрахам (1592 - 1652) - прославилася у всіх країнах Європи виданнями наукової та навчальної книги. У них було підприємство величезного розмаху, і воно відіграло видатну роль у всій подальшій історії книжкової справи.
Зменшення форматів привело до здешевлення книг, сприяло збільшенню тиражів. Поряд з феодалами і церковниками споживачами книг стає "третій стан" - незнатні і небагаті люди. Сучасниками це сприймається як настоящаяеволюція на книжковому ринку. Книга Ельзевірів виходить із замків і абатств і виходить на галасливі площі міст. Стає модним носити книги з собою. Для цієї мети в одязі з'явився "кишеньку для книги". Тому іноді і говорять, що Ельзевір відкрили епоху кишенькової книги. Коли помер видавець Данило Ельзевір (1626 - 1680), Філософ Д. Локк сказав: "Його смерть - громадська втрата".
У Франції "Королівська друкарня", заснована в 1640 р. кардиналом Рішельє, у своїх розкішних виданнях прославляла короля і церква. Пишність, урочистість знайшли вираження в стилі бароко, у вишуканості книжкових палітурок. Бібліофіл герцог де голье, міністр при Франциску I, поклав початок цілій школі палітурного оформлення, відомої під ім'ям "грольеріі". Паризький майстер Н. Ев першим став поміщати на корінці книги прізвище автора і назву.
Разом з розкішними виданнями до читача прийшла й інша, більш доступна книга. Вона вида- валася на народних мовах різних країн.
Одним з перших творів, надрукованих у Франції на народному, а не на латинській мові, була книга Ф. Рабле "Забавна й весела історія про великого гіганті Гаргантюа". За свідченням сучасни- ка, вона "розійшлася за два місяці у великій кількості, ніж було продано біблій за вісім років". Наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст. з'явився новий напрям у палітурному мистецтві Франції, одним із головних гасел якого стала відмова від надмірного прикрашання книги.
Наприклад, оправи для книг Людовіка XIV оздоблювалися так: по краях палітурних кришок витискали тонкі золоті бордюрні рамки, а посередині лицьової кришки оправи розміщували або суперекслібрис у вигляді герба, або подвійну монограму.
У 1692 р. Людовік XIV доручив створити новий шрифт спеціально для Королівської дру-карні. Креслення цього шрифту розробила комісія Академії наук під керівництвом математи- ка Ніколя Жожона. Ескіз кожної літери був акуратно накреслений у квадраті, поділеному на 2304 дрібних квадрати. Цей шрифт назвали королівською антиквою. У 1702 р. була надрукована перша книжка королівською антиквою — «Медалі на честь найважливіших подій у період правління Людовіка Великого». У Франції також користувалися користувалися попитом скромно оформлені книги таких письменників і філософів-просвітників, як Шарль Луї Монтеск'с, Жан-Жак Руссо, Дені Дідро та Жан Лерон д'Аламбер. Через пильну цензуру більшість книг цих авторів було видано за межами Франції.
Події Великої Французької революції (1789—1799), внаслідок яких були зруйновані осно- ви феодалізму та знищено режим королівського абсолютизму, знайшли своє відображення і в книжковому мистецтві. У 1791 р. побачили світ два томи офортів гравера П'сра Ґабріеля Берто, створених за документальними малюнками художників Франсуа Свебаха та Луї Прієра Молодшо- го, під назвою «Події Французької революції».
Театр, який став трибуною і школою народу, викликав до життя твори видатних драматургів
- Шекспіра в Англії, Корнеля, Мольєра, Расіна - у Франції. Лопе де Вега, Кальдерона - в Іспанії. На зміну рицарському роману прийшов шахрайський роман. Романи Сервантеса в Іспанії, Скаррона, Лесажа та Сореля у Франції видавалися великими тиражами. У XVII ст. спочатку Франція, а потім інші країни Європи захопилися оправами, оздобленими в так званому крапковому стилі (пуан- тиль), який 1620 р. започаткував французький палітурник Ле Гаскон. Він винайшов техніку оздоблення шкіряних оправ і систему оздоблення внутрішньої частини лицьової сторінки оправи
так званої дублери. Слід зазначити, що вже у XVIII ст. деякі видавці прикрашали паперові обкладинки для популярних брошур орнаментом або дерево-рнтними картинками, а для календар- ної прозукції, яка мала великий попит, виготовляли скромно оздоблені оправи.