По класу художньо-поліграфічного виконання видання діляться на:

1. видання підвищеної якості (подарункові, ювілейні, сувенірні, факсимільні, експортні, особливо ретельно оформлені),

2. видання в покращеному оформленні;

3. видання в звичайному та економному оформленні.

Видання може бути ілюстрованим і неілюстрованої, з художньо-образними або науково- пізнавальними ілюстраціями. Ілюстрації можуть складатися з малюнків, гравюр, фотографій, креслень, схем і т.п.

В універсальній схемі класифікації видань їх типи та види суміщені, що зумовлено як труднощами в чіткому визначенні їх відмінностей, так і тим, що вони тісно взаємопов'язані між собою.

16. Методика роботи редактора з цитатами. Порядок введення цитати в текст

Цитатами можуть бути: окремі словосполучення або одне речення (коротка цитата); цілий фрагмент тексту, який складається з одного або кількох абзаців чи й сторінок (велика за обсягом цитата). Розглянемо, таким чином, обидва варіанти.

Коротка цитата:

а) цитата подається повністю після слів того, хто цитує;

б) цитата подається повністю перед словами того, хтоцитує;

в) цитата подається повністю, але розривається словамитого, хто цитує;

г) цитата подається у вигляді окремих слів, узятих зодного речення автора із зміненим відм і- нюваннямтаких слів;

д) цитата подається в скороченому варіанті безвикривлення думки автора (замість пропуще- ного фрагменту ставлять квадратні дужки);

Велика за обсягом цитата:

а) цитата, яка складається з кількох речень, алевміщується в один абзац, подається в межах того ж абзацу і тимже шрифтом, що й слова автора основного тексту;

б) цитата, яка складається з кількох абзаців, подаєтьсяу видавничому оригіналі автономно від слів того, хтоцитує, в такий спосіб:

• відділяється від основного тексту верхньою і нижньоювідбивкою за умов набору її таким самим шрифтом,як і основний текст;

• має іншу шрифтову гарнітуру, розмір шрифту, інколи — іширину шпальти (як правило, з відступом праворуч).

Методика роботи редактора. Загальні правила.

Правило перше. Важливо з'ясуватиджерело цитування. Особливо це слід робити у випад- ках,коли цитований твір мав кілька перевидань, або коли узміст твору українського автора (скажімо, художня,наукова література, публіцистика) втручалася російська чирадянська цензура. Досвідчений редактор перевагу надастьприжиттєвим виданням автора (автор сам міг виправляти- коректуру і боротися із запопадливими редакторами),академічним виданням (тут уміщуються варіанти),закордонним виданням (там не практикуються поширені ще з часівросійської цензури купюри).У В. Симоненказавершальна строфа поезії "Одинока матір" в усіх попередніхвиданнях подавалася так, як істотно підправили її завказівкою ідеологічного відомства в першовиданні:«І подвиг твій, обпечений ганьбою,Благословив народ».У зарубіжному виданні збірки Василя Симоненка"Берег чекань" ця фраза поданастрого за авторським оригіналом:І подвиг твій, обпечений ганьбою,Благословив розстріляний народ.Різниця смислового звучання фрази, за якою

—сміливе обвинувачення молодого поета ленінсько-сталінськогорежиму в геноциді українського народу, як бачимо, суттєва.

Правило друге. У процесі першого читання авторськогооригіналу варто в кожному конкре- тному випадкупересвідчитися в доцільності цитати. Незайвим буде простежитилогічну вмотиво- ваність, рівень аргументації "за" чи "проти"цитованого фрагмента тексту.Нерідко автори, з метою збільшення обсягу свого твору,захоплюються зайвим цитуванням: місцями довільнопереказуючи чужий текст, місцями — вставляючи цілі сторінки,взяті в лапки. Великі за обсягом цитати в ряді випадківвідволікають увагу читача від головного, нічого нового непривносять у канву авторської розповіді.

Правило третє. Стосується такого ганебного в нашійсучасній гуманітарній науці явища, як цитування зацитатою, а не за першоджерелом. Звідси бере початок немалопомилок, неточностей, а то й викривлень зміступершоджерела. Нерідко перевірка редактором походження цитатиприво- дить до невтішного висновку: такого джерела, на якепосилається автор цитати, взагалі не існує. Цитування за вже наведеною кимось із попередниківцитатою можна виправдати лише в кількох випадках:

• коли джерело недоступне (знаходиться в іншій країні,як, скажімо, Реймська Євангелія в Парижі);

• коли джерелом слугує рідкісний архівний документ,до якого обмежений доступ дослідни- ків (рукописніінкунабули).

Правило четверте. Стосується авторських прав.Готуючи до друку видання, яке рясніє роз- логими цитатами,редактор має чітко з'ясувати, що і як цитується без відомаавтора тексту, який цитується, а що потребує погодженняз ним.Останнім часом при аналізі деяких навчальних виданьдедалі частіше доводиться зустрічатися з випадками такзваного прихованого плагіату. Це коли маловідомий у науціавтор новоявленого підручника, відчуваючи брак власногодосвіду,

вдається до способу дещо хитрого привласненнячималого шматка чужого тексту до своєї книги. Як правило,використовується виправдувальна, про всяк випадок, фраза:"Далі послуговуємося цікавими, на наш погляд, думками(такого-то) вченого". Після й подається кілька сторіноктаких "думок". Практика засвідчує, що таке професійненедбальство редактора можливе лише в несолідноговидавця.

Граматичні правила. Існує ряд випадків, коли початкуючому редакторові важко самотужки професійно грамотноопрацювати текстовий матеріал із складними цитатами. На деяких із цих випадків зосередимо увагу:

1. Цитати з попередніх видань, у яких дотримано іншихправописних норм.Йдеться, скажімо, про видання української діаспори,або вітчизняні видання 20-х років, де видавці й авторидотриму- валися репресованого радянською владою скрипниківського правопису. Приводити до вимог сучасногоправопису такі цитати недоречно.Це ж стосується й деяких мовних особливостей авторівминулого.

2. Вставки чи виділення редактора або автора вцитованому тексті, які вказують на ставлення їх до цитати.Такі вставки допускаються. За умови, що, скажімо,знаки оклику чи запитання (вони додають позитивне чинегативне забарвлення фразі) беруться в дужки; проштрихове виділення слів у цитаті також повідомляєтьсячитачеві.

3. Цитата, з якої вилучено кілька речень.Обов'язковою умовою такої скороченої цитати єзаз- начення кутових дужок з трьома крапками на місціпропущених речень.

4. Форма лапок у складних цитатах.Межі початку і кінця цитати виділяються лапками,їхня форма, або гарнітура, зазвичай є такою, як і тих, яківикористовуються в основному тексті. Однак буваютьвипадки, коли редактору необхідно подбати про використаннявсередині цитати лапок іншої гарнітури. Це трапляється здебільшого у так званих складних цитатах, у яких єокремі слова чи словосполучення, які також беруться влапки. У таких випадках слід пам'ятати про лапки зовнішні(відкривають і закривають цитату в цілому) та внутрішні(відкривають і закривають слово чи словосполучення всередині самої цитати). Зовнішні лапки можуть мати такуформу " ", а внутрішні — « ». А як бути у випадках, коли, скажімо, з технічнихпричин не виходить застосувати різні форми лапок? Вийтиіз ситуації можна за рахунок виділення цитати шрифтоміншої гарнітури. У такому випадку цитата в лапки взагаліне береться.