10. Загальна характеристика українських та зарубіжних фахових періодичних видань з напряму «Видавнича справа та редагування».

Жодне з фахових видань повноцінно не задовольняє інформаційні потреби галузі внаслідок матеріальних та організаційних труднощів. І насамперед, існуюча преса до кінця не виконує одне з основних завдань – бути первинним джерелом інформації про новини у книжковій справі і, безперечно, про нові книги. У даному контексті таку роль відіграє ―Книжник-review‖. Однак, цей часопис хибує вибірковістю, неповнотою і суб’єктивністю інформації. До ―Книжкового огляду‖ та

―Книжкового клубу плюс‖, як, зрештою, почасти і до ―Книжника-review‖, фактично потрапляє тільки рекламна інформація про нові книги, оскільки рекламодавцями є самі видавці.

У галузі спеціалізованих фахових видань і досі процеси перебудови і становлення не завершені, навіть більше – залишаються достатньо складними. З одного боку ускладнена взагалі можливість існування фахової періодики, а з іншого – під постійним пресом її змістове наповнен- ня.

Якщо глянути на функціонування журналів і газет у видавничо-поліграфічній галузі під ку- том зору принаймні недавньої історії, то можна помітити прикру закономірність: майже всі вони зникли. Частково цьому свого часу сприяла економічна перебудова, яка викликала кризу у виданні, в тому числі і в фаховому пресовидання, а частково уже нові процеси, характерні для формування ринкових взаємин, в тому числі і функціонування рекламних процесів.

У давніші часи функціонування фахової періодики фінансувала головним чином держава у вигляді державних установ — головним чином міністерств і відомств, а також галузевих закладів, їм підпорядкованих (наукових і освітніх). Нині навіть галузі, які мають керівні державні відомства аж до міністерств, не мають своїх періодичних видань.

Зокрема, у галузі видавничої справи і книготоргівлі у Радянському Союзі було кілька видань, які поширювалися і в тодішній Україні – газети ―Книжное обозрение‖ (Москва), ―Друг читача‖ (Київ) – за підтримки створеного тоді товариства книголюбів – і науково-популярний журнал ―В мире книг‖ (Москва). Надалі московські видання зникли з ринку України, але зникла також і газета ―Друг читача‖, оскільки перестало існувати без підтримки держави згадане товариство.

Не здатні випускати такі журнали чи газети і громадські організації, які не тільки в кризових умовах, але і в звичних не мають коштів на видання. Ані Асоціація видавців і книгорозповсюджувачів, ані Асоціація виробників поліграфічної продукції.

В тому числі знижується і фаховий рівень галузевої періодики. Це було особливо помітно на виданнях книжкової галузі, які з приходом реклами у ці видання, звузили і тематику публікацій до оплачуваних рецензій, і жанрове розмаїття публікації. Із цих журналів цілком зникли аналітичні публікації, критичні матеріали, знизилася їх авторитетність. Натомість видання, які підпорядкувалися не рекламним коштам, а коштам фірми-засновника, втратили читача, оскільки більшість публікованих матеріалів мали очевидне диктоване політикою видання підґрунтя.

Таким чином, аналіз сучасних передплатних каталогів, ринку інформації, історії розвитку за останні роки, а також тематичних ознак спеціалізованої галузевої періодики з видавничої справи і поліграфії показав, що рекламні кошти значною мірою спотворюють інформаційне забезпечення галузі об’єктивною і оперативною інформацією. Видавнича діяльність у галузі такого фахового пресовидання зазвичай є наперед задано збитковою. Оптимальне функціонування такої періодики можливе лише за умов підтримки галузевими державними органами із залученням коштів громадських організацій відповідних галузей діяльності.

Наразі маємо в Україні шість видань, котрі спеціалізуються на аналізі ситуації лише в окре- мих складових книжково-ринкового процесу: ―Друкарство‖, ―Вісник Книжкової палати‖, ―Друк & книга‖, ―Книжковий огляд‖, ―Книжковий клуб плюс‖, ―Книжник-review‖. Кожне з них нині виходить у журнальному форматі. Згадані часописи не забезпечують потреб усієї галузі, оскільки кошти, які там обертаються, не дозволяють утримувати спеціальну періодику.

За роки незалежності існувало ще кілька видань, котрі намагалися хоч якось заповнити цю порожню нішу: ―Друг читача‖, ―Книжкова ТЕКА‖, ―Книжковий кур’єр‖ та ―Книжковий світ‖, який видавався і розповсюджувався лише у західній частині України. Усі вони припинили існування через відсутність коштів. ―Книжник- review‖, який утворився згодом, продовжив кращі традиції

―Друга читача‖.

Сьогодні в Україні виходить кілька періодичних видань літературно-критичного спрямуван- ня – ―Критика‖, ―Коментар‖, ―Літературна Україна‖, ―Київ‖, ―Дніпро‖, ―Вітчизна‖, ―Дзвін‖,

―Кальміус‖, ―Молода Україна‖, ―Сучасність‖, ―Березіль‖, ―Кур’єр Кривбасу‖. Зазначені видання здебільшого працюють у сфері літературної, і значно рідше – книжкової критики.

Спроби створити інтернет-видання книжково-ринкової та літературно-критичної спеціалізації наразі не увінчалися успіхом. До них вдавалися, зокрема, найпотужніший український літературний інтернет-портал ―Поетика‖ та книжковий портал www.book-

courier.com.ua. Функціонують лише інтернет-версії друкованих видань – ―Книжкового огляду‖,

―Книжника-review‖, ―Критики‖, ―Дзеркала тижня‖, ―Кальміюса‖ та ін. Щоправда, популяризації книги активно сприяють деякі відомі літературні портали – www.aup.iatp.org.ua Асоціації українських письменників, www.poetyka.uazone.net тощо. Власні інтернет-сайти й книжкові інтернет-магазини має низка провідних видавництв (―Кальварія‖, ―Акта‖, ―Критика‖, ―Фоліо‖ тощо). Слабкими виявилися і спроби ВБФ ―Книги України‖ створити нормально-функціонуючий сайт www.ukrainebooks.org, які обмежилися лише електронним варіантом каталогу та окремими статтями і новинами з книжкового світу.

«Поліграфія і видавнича справа» — науковий журнал, який заснувала і видає Українська академія друкарства з 2006 р. збірник почав виходити два рази на рік. Журнал публікує наукові статті присвячені проблемам видавничо-поліграфічного комплексу та книгорозповсюдження.

На відміну від України багато видань книжкової і поліграфічної галузі виходять і надалі в сусідніх країнах. Наприклад є російські книжкові часописи ―Книжный бизнес‖, ―Книжное обозрение‖, ―Книжное дело‖, ―Книжный мир‖, ―Питер book‖. Європейські країни активно підтримуються державою. Наприклад, у Франції 2006 року створено спеціальний суспільно- державний орган (Рада у справах книги), який покликаний займатися всіма питаннями, пов'язаними з книгою.

Наприклад, найвпливовішим загально польським виданням є щоденна «Gazeta Wyborcza», яка виходить півмільйонним накладом (вікендовий випуск має майже мільйонний наклад). Тут, крім інтерв’ю, та рецензій часто можна зустріти аналітичні матеріали на тему книжкового бізнесу, а також щомісячні списки книжкових бестселерів. А є ж ще «Polityka», «Rzeczpo-spolita» та інші.

Такі журнали та газети активно існують по всьому світу. Закордонні видання є стабільними у своєму форматі та регулярними у випуску. Навіть, якщо їх небагато для кожної країни, то регулярність - це показник розвитку.