Методика загального редагування і зміст редакційної правки
Метою редагування є трансляція («перетворення») повідомлень для отримання заданого соціального ефекту. Ця трансляція передбачає:
контроль повідомлення на основі встановлених суспільством норм і його відповідне ви- правлення, тобто його унормовування з метою підвищення ефективності сприйняття;
«переклад» повідомлення з внутрішньої мови автора на зовнішню мову реципієнта;
«прив'язування» повідомлення до конкретних умов акту його сприймання (часу, місця, обставин тощо);
оптимізацію повідомлення за низкою параметрів, тобто його творче удосконалення. Трансляцію здійснюють, вносячи в повідомлення виправлення (реконструкції).
Для досягнення окресленої мети редактор повинен виконати низку завдань, найважли- вішими з яких є такі:
Верифікація повідомлень. Редактор повинен, по-перше, встановити, в якому відношенні до дійсності перебуває інформація повідомлення, тобто встановити його модальність, і, по-друге, перевірити істинність тих тверджень повідомлення, значеннями модальності яких є «реальність». Проте редактор через брак часу, встановлений нормами виробітку, не може перевірити абсолютно всі твердження автора. Завдання редактора значно вужче — перевірити істинність лише найваж- ливіших тверджень повідомлення.
Адаптація повідомлень. Редактор повинен пристосувати мову (код), інформацію та склад- ність повідомлення до мови, банку інформації (тобто запасу знань) та психологічних можливостей тієї групи реципієнтів, для якої воно призначене.
Адвербіалізація повідомлень. Редактор повинен пристосувати інформацію повідомлення до того місця (локалізація), часу (темпоралізація) та ситуації (ситуатизація), в яких реципієнти сприйматимуть повідомлення.
Нормалізація повідомлень. Редактор повинен привести норми, реалізовані автором у пові- домленні, у відповідність до тих норм, якими користується суспільство. Наприклад, це можуть бути лінгвістичні норми (орфографічні, орфоепічні, граматичні та пунктуаційні), стандарти на вихідні відомості, описи джерел, стандарти інженерної графіки (для оформлення креслень, схем), правила логіки тощо.
Рецепціація повідомлень. Редактор повинен реалізувати у повідомленні лише механізми сприймання інформації, відкинувши норми її породження.
Інтерпретація повідомлень. Редактор повинен додати до повідомлення коментарі, які пояс- нюють незрозумілі реципієнтові речення, відхилення від прийнятих норм тощо. До інтерпретації вдаються лише в тих випадках, коли редакторові заборонено виправляти безпосередньо сам текст, для прикладу, текст твору класичної літератури, текст архівного документа тощо.
Уніфікація / урізноманітнення повідомлень. З урахуванням виду повідомлень редактор повинен: а) уніфіковано подавати однотипні елементи повідомлення для їх однозначної ідентифі- кації та полегшеного сприймання реципієнтами; б) урізноманітнювати однотипні елементи повідомлення, щоби реципієнти отримували естетичне задоволення від «розшифровування» тексту. Як правило, уніфікації потребують понятійні повідомлення, а урізноманітнення — образні. Крайнім випадком уніфікації є стандартизація повідомлень, яка передбачає подання певних елементів повідомлення — наприклад, описів джерел, скорочень, одиниць вимірювання тощо — згідно з вимогами стандартів.
Політизація / деполітизація повідомлень. Ураховуючи вид повідомлення, редактор пови- нен або надати йому певного політичного забарвлення, або, навпаки, позбавити його політичної забарвленості відповідно до чинних у ЗМІ політичних норм. Найчастіше політизувати доводиться повідомлення, які публікують у виданнях, що є органами політичних партій чи видаються їх
явними чи прихованими однодумцями, а деполітизувати — позапартійні видання й канали електронних ЗМІ.
Етизація повідомлень. Редактор повинен узгодити повідомлення з етичними нормами (но- рмами моралі), наприклад, нормами професійної етики журналістів.
Естетизація повідомлень. Редактор повинен узгодити повідомлення з нормами прекрасного (нормами мистецтва). Це важливо не тільки для художніх, а й для усіх інших, без винятку, видів літератури чи жанрів передач електронних ЗМІ.
На практиці перед редактором під час редагування якихось конкретних повідомлень можуть поставати й інші, локальні, завдання. Крім того, під час опрацювання рукопису в кожному конкретному випадку редактор не обов'язково повинен дбати про виконання абсолютно всіх цих завдань, може бути цілком достатньо виконувати кілька чи навіть якесь одне. Вибір потрібної множини завдань залежить від самого повідомлення і мети, яку ставить перед собою ЗМІ. Вказаної мети редактори досягають шляхом мінімізації кількості відхилень у повідомленні за наперед визначених, по-перше, вимог до його якості та, по-друге, фінансових обмежень вартості опрацювання.