- •61. Реалізація основних дидактичних принципів у навчанні математики в школах для дітей з вадами слуху.
- •8. Принцип міцності знань у навчанні математики.
- •62. Реалізація принципу корекційної спрямованості у навчально-виховному процесі спеціальної школи.
- •63. Робота з батьками дітей,що мають з вадими слуху.
- •64. Розвиток вітчизняної сурдопедагогічної науки в хх ст.
- •65. Розвиток мовлення і мислення при вивченні природознавства у дітей з вадами слуху.
- •68. Російська система виховання і навчання глухих дітей – «мішаний метод».
- •69. Словникова робота на уроках читання в школі для дітей з вадами слуху.
- •70. Специфічні принципи у навчанні математики в школах для дітей з вадами слуху.
- •71. Спеціальні та специфічні методи навчання глухих та слабочуючих дітей.
- •72. Спеціальні училища для глухих і сурдопедагогіка в Росії (2-га половина хviii – початок хх століття).
- •74. Спецметодика природознавства та її завдання.
- •75. Співвідношення різних форм мовлення у початковий період навчання глухих дітей.
- •78. Становлення та розвиток змісту навчально-виховної роботи в школах для глухих дітей в роки довоєнних пятирічок.
- •79. Сурдопедагогічна теорія і практика в умовах суверенної і незалежної України.
- •80. Типи та структура уроків із загальноосвітніх предметів у спеціальній школі для дітей з вадами слуху.
- •81. Удосконалення навчання та підвищення освітнього рівня осіб з вадами слуху як фактор компенсації недоліків слухової функції.
- •83. Формування і розвиток природничих уявлень та понять.
- •84. Французька система навчання глухих – «мімічний метод».
- •85. Характеристика змісту навчання математики в загальноосвітніх спеціальних школах.
- •86. Характеристика роботи: а.М. Гольдберг. Особенности самостоятельной письменной речи глухих школьников .
- •87. Характеристика роботи: Зыков с.А. Обучение языку по принципу формирование речевого общения. – м.: Просвещение,1961.
- •88. Характеристика структури типів уроків математики в загальноосвітніх спеціальних школах.
- •89. Характеристика сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти.
- •90. Характеристика сучасної системи навчання глухих учнів мови.
75. Співвідношення різних форм мовлення у початковий період навчання глухих дітей.
У методиці розвитку мовлення визначається, як потрібно організація матеріалу. Розвиток мовлення початкових класів ведеться за трьома напрямками: - над словом (лексичний рівень); - над словосполученням у реченні (синтаксичний рівень); - робота над текстом із зв’язним мовленням – рівень тексту. Крім того, входить робота над вимовою. Всі ці напрямки розв’язуються паралельно. Параметри мовлення: імпресивне (внутрішнє); експресивне ( зовнішнє). Внутрішнє – уявне мовлення людини звернене до самої себе. Воно не вимовляється і не пишеться. На рівні внутрішнього мовлення діти засвоюють нові знання, обмірковують матеріал і готуються до усних або писемних висловлювань. Зовнішнє мовлення – звернення до інших. Вони складається із звуків або графічних знаків. Зовнішнє мовлення є двосторонньою діяльністю і передбачає наявність відправника. Зовнішнє мовлення може бути діалогічне або монологічне. Діалогічне (розмовне) мовлення – це форма мовлення у якій відбувається безпосередній обмін висловлювання між двома або декількома співрозмовниками. Діалог виникає із питань. Навчання слабочуючих дітей початкових класів починається із розвитку діалогічного мовлення, як найбільш доступного і природного для організації спілкування вчителя із класом і дітей між собою. Монологічне (зв’язне) мовлення – це утворення більш пізнє, що формується на базі розмовного мовлення. Монологічне мовлення на відміну від діалогічного є більш розгорнутим. Монологічне мовлення поділяється на: усне і писемне. Усне мовлення – спрямоване за допомогою слуху, а писемне за допомогою правопису. Усне мовлення визначається під час безпосереднього спілкування між людьми. За усним мовленням характерне коротке речення. Писемне мовлення завжди графічне, паралельно монографічне. Більш розгорнуте, ніж відсутність співрозмовника. Структура писемного мовлення складніша, бо в ньому немає інтонації. Усне і писемне мовлення є абсолютно різними. Специфіка писемного мовлення у школі не розвивається. Для початку навчання писемного мовлення може бути лише текст.
Змістом навчання мовлення є матеріал у виникненні слів і фраз спонуканням, розповідями притаманного характеру, які необхідні для встановлення первинного контакту і відображають у мовленні засвоєнню досвіду в результаті пізнавальної діяльності. Навчання предметів представлене у вигляді 3 розділів: - навчання дактильного мовлення; - усного мовлення; - грамоти. До того ж розвиток дій відбувається на уроках предметно – практичного навчання, навчання вимови. З усіх напрямків роботи мовленнєвого розвитку слабочуючих дітей увагу приділяє розвиток мовленнєвої здатності. З перших днів спеціального навчання дітей ставлять в умови, коли вони повинні реагувати на звернену мову в певній ситуації, здогадуватись за місцем дій до чого їх спонукають, чого від них вимагають і про що питають. Для досягнення розвитку сприймання у утворення мовленнєвого матеріалу використовується дактилологія, яка для дітей є початковою. Навчання дактилології ведеться паралельно із усним мовленням. Оскільки мовлення здатне виникати в процесі спілкування і розвитку через нього, то спілкування в практичній діяльності формується в процесі організації уроку, в різних спостереженнях діяльності дітей на різних етапах розвитку.
76-77. Способи перевірки знань з математики в школах для глухих і слабочучтих учнів.
Перевірка знань та їх способи:
• опитування
• перевірка
• контрольні роботи
Успішним вважаються засвоєні знання, які проявляються умінням переносити їх у нову ситуацію. Знання повинні бути повними, глибокими і адекватними. Перевірка учнів формує їх свідомість вивченого і засвоєного.