64. Розвиток вітчизняної сурдопедагогічної науки в хх ст.

У 1920р. при губернських відділах соціального виховання було створено окремі секції закладів дефективного дитинства. Керувала роботою цих секцій інспектура закладів дефдитинства Народного комісаріату освіти.

Гальмівним фактором у розгортанні боротьби з дефективним дитинством було і те,що в багатьох місцевих органах народної освіти,не розуміючи як слід даної проблеми,мало звертали на неї уваги,а іноді навіть ігнорували її.

Не вистачало також і спеціально підготовлених кадрів,які змогли б успішно розвивати цю,порівняно молоду і маловідому справу.

Важливою подією в розвитку народної освіти Радянської України було видання «Кодексу законів про народну освіту УРСР» 22 листопада 1922р. У Кодексі зазначалося,що в основну побудови виховних і культурно-освітніх закладів. У Кодексі підкреслювалося,що навчання в усіх навчально-виховних закладах республіки повинно будуватися на рішучому розриві із старими методами словесного викладання та ідеалістичної схоластики, на послідовному запровадженні нових методів,побудованих на досвіді і практиці. Також зазначено,що навчально-виховні УРСР мають стати трудовими колективами,що обєднують виховання і навчання з продуктивною працею.

Для того щоб організувати державну допомогу дефективному дитинству,створювалися лікарсько-педагогічні кабінети – крайові і центральний.

Розвитку радянської дефектології сприяло текож видання урядом постанови від 21 грудня 1927р. «Про пенсійне забезпечення педагогічного персоналу,закладів соціального виховання для дефективних дітей.»

Таким чином за роки першого десятиріччя після перемоги Великого Жовтня відбувалася принципова реорганізація закладів для глухих дітей,виникла і почала швидко розвиватися нова,радянська школа для глухих дітей,що була складовою частиною єдиної державної системи народної освіти. Поруч з організаційною реконструкцією спеціальної школи докорінно змінився і характер навчально-виховного процесу в ній . У цей час почала зароджуватися нова теорія радянської сурдопедагогіки,методологічною основою якої була марксистсько-ленінська теорія відображення і пізнання.

65. Розвиток мовлення і мислення при вивченні природознавства у дітей з вадами слуху.

Мислення і мовлення — це складові інтелекту. Дослідження Л.С. Виготського свідчать, що мислення і мовлення, поєднуючись між собою у дорослої людини, в генезисі мають різне підґрунтя. Цей факт спонукав до вивчення, з одного боку, комунікативної функції мовлення та виділення невербальних засобів спілкування, що мають суттєве значення для засвоєння людиною мови і мовлення. З іншого боку, були з'ясовані домовленнєві форми мислення: наочно-дійове та наочно-образне.

Їх(Мова і мислення) розвиток відбувається непарелельноі нерівномірно.

Криві їх розвитку багаторазово будуть перетинатися і розходитися, вирівнюватися в окремі періоди і йти паралельно,навіть зливаються в окремих випадках,а потім снову розветляются.

Це вірно як по відношенню до філогенеза,так і до онтогенезу.

Генетично мислення і мовлення мають різні корені (мавпа,папуга).

Головне (приблизно 2 роки) у дитини лінії розвитку мислення і мовлення,які шли паралельно,перетинаються, співпадають у своєму розвитку і дають початок зовсім іншій,новій формі поведінки, притаманні людині.

Відкриття в тому,що для дитини кожна річь має своє імя.

З цього моменту мовлення стає інтелектуальним,а мислення – мовленнєвим.

Цей момент характеризується характеризується 2 обєктивними ознаками,за якими можна з достовірністю судити про те,що відбувається цей перелом в розвитку мовлення чи ні,а також – чи є затримка розвитку мовлення – наскільки цей момент не співпадає з нормальними розвитком дитини.

1. Активно розширюється словник. (Чому? Як це називається?)

2. Швидке,збільшення запасу слів.

Дитина сама відчуває потребу в слові,і активно намагається оволодіти знаком,що належить предмету.

Для того,щоб відкрити мовлення, треба мислити.

1. В онтогенезі різнікорені цих процесів (розвиток мови і мовлення)

2. В розвитку дитинитє дві стадії: доінтелектуальна і домовленнєва.

3. До якогось моменту ідуть незалежно.

4. В даний момент перетинаються, після чого мислення стає мовленнєвим,а мовлення інтелектуальним.

Увага на внутрішнє мовлення .

Зовнішній знак – рахунок на пальцях егоцентричне мовлення.

Далі – засвоєння – логічна память.

66-67. Розвиток системи освіти для осіб з вадами слуху.

Діти раннього віку повинні бути вчасно діагностовано. Якщо виявляється поруш.слуху,то потрібно надати комплексну допомогу. Глухі діти у ранньому віці можуть мати однаковий розвиток з чуючи ми дітьми до 2-3 років.

В Україні створено систему спеціальних навчально-виховних закладів для одержання певного освітнього рівня глухих і слабочуючих. Насамперед це стосується створення умов для реалізації неперервної освіти осіб із вадами слуху. У загальних рисах їх можна визначити так: удосконалення процесу навчання різних вікових категорій з метою максимального їх розвитку та забезпечення належної наступності і взаємозв'язку між окремими складовими неперервної освіти.

Первинною ланкою в структурі освіти є дошкільна освіта, яка має виняткове значення для розвитку дітей дошкільного віку загалом і особливо дітей з ураженням слухової функції. Першочерговим завданням є вчасна організація педагогічної роботи з дітьми. Це, в свою чергу, залежить від своєчасного виявлення порушень слуху за допомогою сучасних діагностичних методів та правильного оцінювання стану слухової функції.

Найвагомішою складовою неперервної освіти є загальна середня освіта. Основним навчальним закладом є спеціальна загальноосвітня школа, яка виконує надзвичайно складні завдання і забезпечує базову середню освіту. Разом з тим з кожним роком підвищуються вимоги до якості підготовки випускників спеціальних шкіл. Спеціальна школа має встановити тісний зв'язок із попередньою ланкою - дошкільними закладами, а також з наступною ланкою - вечірніми школами, ПТУ, середніми спеціальними навчальними закладами. Потребують вдосконалення методи навчання з метою підвищення якості підготовки випускників до майбутньої навчальної та трудової діяльності.

Повну загальну середню освіту учні з вадами слуху можуть одержати різними шляхами. Одним із перспективних з-поміж них є організація при денних спеціальних школах старшої школи (III ступеня). Уже є досвід роботи передових шкіл України.

Середню спеціальну освіту учні з вадами слуху одержують, навчаючись у спеціальних групах технікумів, коледжів, ліцеїв. Позитивним є розширення мережі таких закладів. Міністерство освіти та науки затвердило перелік таких спеціальних груп. Важливим завданням є встановлення тісного взаємозв'язку середніх спеціальних закладів і спеціальних загальноосвітніх шкіл.

Важливою складовою неперервної освіти є вищі навчальні заклади. Вища освіта - не просто сфера, яка готує спеціалістів для народного господарства. Вона все більше стає важливим етапом у розвитку людини, особистості. Завдання полягає у збільшенні кількості студентів, котрі хочуть, можуть і отримують вищу освіту. Це важливо не лише для конкретної особи, а й для країни в цілому. Проте, за статистичними даними, кількість нечуючих з вищою освітою в Україні досить незначна.

І, нарешті, останньою складовою неперервної освіти є самопідготовка. Для осіб із вадами слуху це надзвичайно важливо. Адже впродовж усього життя поруч із ними не буде сурдопедагога та перекладача. Для подальшого розвитку, самовизначення, самовдосконалення й успішної соціально-трудової адаптації винятково важливу роль відіграють самоосвіта, вміння працювати самостійно, підвищення свого загального та мовного розвитку.