89. Характеристика сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти.

Сутність навчання грамоті зводиться до заучування графічних образів і співвідношенню їх з поняттями. Навчання грамоті йшло одночасно з розвитком писемного мовлення, тому, говорячи про навчання мови, мали на увазі і навчання грамоти.

Велике значення у розвитку методики навчання читання та письма мали букварі, розроблені Ф.А. Рау і Н.А. Рау, перший з яких був виданий в 1903 році. Працюючи по ньому і дотримуючись звукового синтетичного методу навчання грамоти, вчителі навчали дітей усного мовлення та читання. Читаючи, учні навчалися вимові.

У 20-і роки в школу для глухонімих проник поширений в цей час в масовій школі метод цілих слів. У програмах для шкіл глухонімих вказувалося, що вся робота школи, в тому числі і навчання грамоти, служить завданням розвитку усного мовлення та що матеріалом для читання і письма служать не безглузді поєднання звуків, а слова і фрази. Проте учням пропонувалося засвоювати звуковий склад слова. Тому запам'ятовування графічного образу слів і впізнавання їх при читанні було формальним, мертвим. При письмі діти змальовували одну букву за одною.

У 1939 році з'явився новий «Буквар» Ф.А. і Н.А. Рау, в якому відбився новий етап у розвитку методів навчання грамоти. В основу його ліг звуковий аналітико-синтетичний метод. Стосовно до масової школі даний метод навчання грамоті передбачав розвиток у дітей навички чути і розрізняти звуки мови, виділяти слова, склади, звуки і виробляти їх об'єднання, синтез. Порядок роботи з навчання грамоті, описаний Н.А. Рау і Ф.А. Рау у передмові до «Букваря» 1939 також передбачав починати роботу зі слова, з його проголошення. Але подальшому аналізу піддаються не усне слово, а письмове, тобто його буквений склад. У ході аналізу діти навчалися вимові. Аналіз методики навчання грамоти з цього «Букваря» дозволив С.А. Зикову зробити висновок, що правильніше було б назвати цей метод не звуковим, а літерним аналітико-синтетичним методом, оскільки аналізу і синтезу піддається слово, записане на табличці. С.А. Зиков писав: «Навчання грамоті слідує за розвитком усного мовлення. Як тільки учні навчаться вимовляти звук ізольовано і в слові, можна переходити до показу графічного знака цього звуку - до навчання грамоті ». Діти вчаться читати і писати ті слова, які навчилися вимовляти. Причому, навчання читання та письма йде одночасно.

Оскільки навчання грамоті йшло за розвитком усного мовлення, за постановкою звуків, термін навчання грамоті розтягувався до півтора років. Дана методика навчання грамоті зберігалася до кінця 50-х років, до введення в школах глухих дітей системи навчання мови за принципом формування мовного спілкування.

90. Характеристика сучасної системи навчання глухих учнів мови.

Школи для слч дітей почали відкриватися значно пізніше ніж школи для глухих дітей. На момент їх відкриття не існувало спеціальних навчальних планів, програм, підручників. Тому навчання будувалося на теоретично нерозробленій основі.

У розвязанні цих проблем вчителі намагалися керуватися донауковими уявленнями про слч .дітей. За цими уявленнями про особливості розвитку намагалися визначити шляхом співставлення зовнішніх проявів особливостей розвитку гл.дітей і дітей із нормальним слухом.

Питання, які стосувалися навчання слч дітей намагалися розвязувати комбінуючи дидактичний метод і метод установки спеціальних навчальних програм школи гл та масової школи.

Такий підхід складався під впливом неправильної оцінки статусу слч дітей із урахуванням лише стану слухового спримання і не поставленого у залежність від стану мовлення і перспектив розвитку мовлення.

Починаючи із кінця 40-х - поч 50 р. ХХ ст почали відкриватися і отримати розвиток школи для слч дітей. Ці школи мали особливі завдання, принципи, зміст, методи і засоби навчання. Тим самим розпочався новий період у існуванні спецшкіл для слч дітей, коли педагогічні процеси дидактики школи стали поступово переходити на науково обгрунтовані положення.

Ці всі досягнення стали можливими завдяки успіхам, які були досягн у дефектологіі: творче застосування ідеї розвитку Л. С. Виготського до вивчення дітей із вадами слуху дозволи Боскіс розробити їх психолого-педагогогічну типологію і вперше дати наукову характеристику особливій категорії дітей - слабочуючих.

Центральнм моментом, який визначає принцип, новий у постановці і розвязанні проблем диференціації дітей з вадами слуху було розвязано Боскіс - комплекс взвємоповязаних критеріїв. Найважливіший серед них - рівень розвитку мови і мовлення.

Наукові розробки Боскіс, Коровіна, Зикеєва - принцип нової методичної системи спеціального навчання дітей мови було значним досягненням сурдопедагогіки. Ці вчені розробили документ - методику навч слч дітей мови.

Створення теорії навчання слч дітей мови сприяло виникненню нової основи для навчання слабочуюч дітей.