81. Удосконалення навчання та підвищення освітнього рівня осіб з вадами слуху як фактор компенсації недоліків слухової функції.

82. Фізичне виховання глухих і слабочуючих учнів. Фізичне виховання дітей з порушеннями слуху спрямоване на охорону і зміцнення їхнього здоров’я, гармонійний фізичний розвиток, загартовування дитячого організму, розвиток потреби у руховій активності, формування основних рухів і рухових якостей, корекцію і профілактику порушень фізичного розвитку.

Фізичне виховання – це утвердження здорового способу життя як невідємного елементу загальної культури особистості.

Мета фізичного виховання:

• Виховання фізично досконалих людей;

• Підготовка до трудової діяльності;

• Корекція і компенсація недоліків у рухливій сфері.

Завдання фізичного виховання:

1. Оздоровчі (вдосконалення фізичного розвитку, стійкість організму до хвороб, загартування)

2. Навчальні (формування рухливих умінь та навичок правильної постави, гігієнічних навичок)

3. Корекційні

   • Розвиток мови та мовлення

   • Розвиток слухового сприймання

4. Виховні (виховання організованості, уважності, колективізму, справедливості)

Принципи:

1. Принцип всебічного і гармонійного розвитку особистості.

2. Принцип оздоровчої спрямованості.

3. Принцип систематичності та послідовності.

4. Принцип свідомості, активності, самостійності, свідомого відношення.

5. Принцип поєднання наочних і практичних методів навчання.

6. Принцип доступності.

7. Принцип індивідуального підходу.

8. Принцип єдності та поєднання фронтальних, групових і індивідуальних способів навчання.

Вивченням фізичного виховання займалися: Олександр Колишкін «Використання засобів адаптивної фізичної культури під час корекції рухових порушень дітей із вадами слуху»; Ірина Грибовська «Корекція функціонального стану вестибулярної сенсорної системи в глухих школярів засобами фізичного виховання»; Ольга Форостян «Зміст, методика й організація занять із розвитку точності рухів у глухих школярів» та інші.

83. Формування і розвиток природничих уявлень та понять.

В початковій школі природничонаукові знання складають істотну частину предмету "Навколишній світ", який поєднує у собі елементи як природознавства, так і суспільствознавства.

Через те що пізнання світу відбувається у відносності до таких когнитивних ступенів: відчування, сприйняття, уявлення, поняття, то ступінь відображення образу світу буде виявлятися через оволодіння дитиною такими одиницями змісту освітнього компоненту "Навколишній світ" як уявлення та поняття. Необхідно також відмітити, що програма розвитку та формування уявлень та понять досі є однією із актуальних проблем методики викладання будь-якого предмету, тому що вирішує відношення між змістом навчання та способу керування освітою.

Уявлення - відображення образа предмету у відносності останнього, тобто сукупність суттєвих та другорядних ознак предмета, який визначається, або явища, яке зафіксоване у свідомості у різному вигляді (вербально, графічно, символічно).. поняття - це сукупність суттєвих ознак певного предмету або явища, яка передається різними способами (вербальним, графічним, символічним).

Кожне поняття характеризується за такими критеріями оцінки: 1)зміст поняття - сукупність істотних ознак, які визначають предмет або явище.;

2) обсяг поняття, який характеризується кількістю узагальнених, включеними до нього елементів знань.

3) динаміка розвитку понять, яка здійснюється у напрямках:

а) "по горизонталі": одне і теж поняття може бути по відношенню до іншого або одиничними, або збірним, або загальним, що визначається словосполученням "по відношенню" (поняття "гори низькі" одиничне по відношенню до загального поняття "гори"; "гори" (одиничне) - "поверхня" землі" (загальне); така зміна понять часто використовується в навчанні, спілкуванні та не потребує застосування особливої методики достатньо обмежуватися простими питаннями, які часто вимагають короткої репродукції інформації;

в) "по вертикалі": відбувається якісне удосконалення понять, яке пов'язане з їх переходом на новий ступінь ("якісний"), який вимагає спеціальної методики, тривало (нескінченно) втілюється на практиці, тобто кожне поняття знаходиться у постійному русі;

4) форми (способи) вираження, вони різноманітні на початковому ступені навчання і поступово ускладнюються до четвертого класу.

Розрізняють такі форми:

- вербальну (словесну) - "Земля", "Сонце",

- символічну - О Земля;

- схематичну;

- графічна, яка обов'язково відповідає вимогам яскравості, образності,

змістовності, ступеню конкретизації (залежить від віку учнів) та відповідає

етапу навчання;

- у вигляді формул.

Одним із суттєвих вимог до форм ознайомлення з поняттями у початковій школі є їх різновисловленість, тобто висловлення декількома способами. Процес навчання в початковій школі завершується утворенням.