Мова і стиль наукової роботи

Загальні відомості про науковий стиль

Наукова проза в основному складається з ланцюга роздумів і доказів. У науковій роботі у стрункій системі логічних суджень, що перебувають у причинно-наслідкових зв'язках, розкривається загальне, а не одиничне, закономірне і типове. Об'єктивність як стильова риса наукової мови виходить із специфіки наукового пізнання, яке встановлює об'єктивну наукову істину. Звідси безособовість мовного вираження, відсутність суб'єктивності в наукових текстах, намагання зосередити основну увагу на предметі дослідження.

Можна назвати наступні мовні риси наукового стилю:

• строга нормованість (відповідність усім нормам сучасної української літературної мови);

• точність, ясність і лаконічність у виразі думок;

• термінованість мови;

• використання слів у їх предметно-логічних, конкретних значеннях;

• безособовість;

• монологічних характер висловлювання;

• документування тверджень (цитати, посилання);

• огляд досягнутого попередниками (з відповідними посиланнями) є вихідним пунктом роздумів автора.

Оскільки в науковому стилі естетична функція мови пов'язана з ясністю й точністю викладу, а не із засобами прямого естетичного впливу на читача (як у художньому стилі), то науковий стиль, підпорядковуючись принципу логічного розгортання думки, не повинен застосовувати засобів, що мають відтінки емоційно-експресивного значення.

За способом викладу матеріалу в науковій праці розрізняють такі типи текстів:

1. Повідомлення, послідовність викладу яких диктується ходом процесу мислення (що відповідає логічному типу мовлення судженню).

2. Повідомлення, хід викладу яких визначається структурою зображуваного об'єкта (що відповідає логічному типу мовлення - опису).

3. Повідомлення, де матеріал викладається у логічній послідовності, в якій проводилося дослідження (що відповідає логічному типу мовлення - розповіді).

Робота з джерелами

Враховуючи той факт, що дипломна робота повинна бути значним самостійним художнім твором, доводиться задумуватися над тим, де і як збирати потрібний матеріал і як його обробляти. Основними джерелами є музеї, художні промисли, пам'ятники архітектури, книги. Враховуючи, що різних робіт по темі, що вивчається, опубліковано достатньо багато, необхідно із самого початку добре ознайомитися з публікаціями, що цікавлять, по бібліотечних каталогах. У ряді випадків корисно розглядати списки літератури, розміщені в кінці книг, або підрядкові виноски, які орієнтують у подальших пошуках матеріалів.

З перших днів роботи над темою диплома необхідне привчати себе складати свій список або каталог потрібної літератури, вказуючи в ньому всі необхідні відомості про публікації (автор, назва роботи, місце видання, видавництво, рік). Якщо це стаття у збірці, то потрібно вказати повну назву збірника і під чиєю редакцією він виданий. Якщо виписується цитата, то її слід виділити лапками і вказувати у виносці, додатково до всіх даних про книгу, ще і номер сторінки.

В період роботи з літературними джерелами необхідні записи, позначки і власні зауваження, висновки робляться або в окремому зошиті, або на окремих аркушах паперу, що складаються у спеціальні теки. Такий процес вже є дослідницькбю роботою з літературними джерелами. Деякі студенти, ведуть записи на двох сторонах листа паперу. Так робити не слід. Писати потрібно тільки з одного боку, обов'язково залишаючи чисте поле зліва шириною 4-5 см і достатні проміжки між рядками. Надалі це дасть можливість вносити додаткові відомості, робити позначки і редакційні правки. Розміщення тексту тільки з однієї сторони аркуша забезпечує можливість вмонтовувати рукопис (вирізувати шматки тексту і переставляти у відповідні місця). Із самого початку всі записи потрібно робити розбірливо, а слова писати повністю, без скорочень. Якщо ж все-таки доводиться робити записи швидко, а тому часто нерозбірливо і скорочено, то треба в найближчий день проводити літературну обробку і розшифровку, інакше після закінчення деякого часу виникнуть великі труднощі. Слід привчити себе писати відразу добре, дохідливо висловлювати свої думки і не сподіватися на те, що потім все буде виправлено. Складаючи бібліографію, доцільно виділяти розділи по характеру літератури і вести записи в них про книги роздільно (для кожного розділу виділити окрему сторінку). Розділи можуть бути наступні:

1. Література по історії і теорії мистецтва.

2. Проблемна література по видах і жанрах мистецтва.

3. Технологія виробництва.

4. Економіка і інші розділи по темі.

Великі можливості для збору необхідних матеріалів по темах дипломних робіт розкриваються перед студентами в найбільших книгосховищах, музеях, виставкових залах, на виробництвах тощо.

Спочатку літературу читають швидко, "по діагоналі", щоб відкинути зайве, далі повільно - глибоко вивчають, роблять виписки. Краще записати більше, щоб не повертатися, зазначити питання, які розглядаються. Для кожного розділу роботи доцільно завести окрему папку. Потім систематизувати, вилучити зайве і повтори, скласти у логічній послідовності, з'ясувати перелік періодичних, видань, довідників, потрібних для дослідження. Огляд пишеться не за авторами, а за завданнями дослідження.

Типовий план огляду літератури:

1. Загальна характеристика галузі дослідження, її значення у мистецтвознавстві, актуальність завдань, які стоять перед цією галуззю.

2. Класифікація основних напрямів дослідження у галузі

а) які вже розроблені;

б) які перебувають у стадії опрацювання;

в) не розроблені;

г) відображення різних точок зору на проблему.

3. Детальний виклад результатів досліджень за кожним розділом класифікації.

4. Формування основних напрямів дослідження, які обрав автор, їх актуальність і кінцева мета.

Підготовка ілюстративного матеріалу

При підготовці наочного матеріалу (репродукції, фотографії, зарисовки і т. п.), який увійде до пояснюючої записки як ілюстрації, слід вести строгий відбір, чітку систематизацію і забезпечувати акуратне зберігання. Правильно буде не просто збирати і складати ілюстративні матеріали, а проводити досить повну їх обробку з насичення їх інформацією. Для цього слід кожен малюнок, фотозображення поміщати на лист, на якому вказувати порядковий номер і номер сторінки тексту, до якої відноситься рисунок, поміщати текстовий опис, що розкриває зміст, призначення зображення. Тут же слід вказувати, для яких цілей він призначається, звідки взятий, ким виконаний і тому подібне. Працюючи над наочними посібниками до пояснюючої записки, слід шляхом ескізних проб знайти найбільш вдале вирішення з позицій розкриття задуму художнього зображення і умов його виконання в матеріалі.

Спочатку потрібно визначити основне призначення даних матеріалів, їх зміст, кількість і зміст кожного аркуша окремо і матеріал виконання. Потім треба визначити розмір кожної частини, характер зображень всіх компонентів і їх композиційне вирішення (розміщення) на площині. Разом з цим слід продумати і зміст написів і розмір букв, їх стиль. Склавши пробні ескізи ілюстрацій слід виконати їх у збільшеному розмірі. Зазвичай в ході такої роботи легко розкрити і усунути недоліки, конкретизувати зображення, що розкриває суть дипломної роботи, зміст написів і тому подібне.

І

Дослідницько-експериментальна робота в умовах виробництва

Кожна дипломна робота є експериментальною бо має в собі, як правило, багато новизни, тому її складно виконувати в умовах того або іншого виробництва.

Найбільш сприятливим часом дослідно-експериментальної роботи на виробництві є період переддипломної практики. Тут студент повинен з'ясувати ті або інші питання у практичних умовах, накопичує досвід необхідний йому при виконанні наміченої вже у той час теми дипломної роботи. Робить корективи своїх позицій, якщо це необхідно. Удосконалюється технологія виконання роботи в матеріалі

.Підготовка експозиційного матеріалу

Потрібно привести всі окремі елементи (планшети, зображення на них) до єдиного сталевого вирішення - єдине композиційне розміщення тих чи інших зображень, виконання написів, виставлення номерів тощо.

Підготовка і порядок захисту дипломної роботи

За декілька днів до захисту проводиться кафедральний перегляд допуск дипломних робіт до захисту. Дипломник складає план-текст свого виступу. Як правило на захист, на виклад суті питання відводиться 10-15 хв. Після виступу дипломника, слово надається керівнику, потім виступає рецензент. Далі в обговоренні беруть участь члени ДЕК і всі бажаючі. Після завершення всіх виступів студенту-дипломнику надається слово для заключного виступу, де він може відповісти на всі питання, які виникли в процесі обговорення його роботи.

Після закінчення захисту всіх дипломних робіт, проходить закрите засідання ДЕК, на якому колегіально оцінюється кожна дипломна робота. Оцінки оголошуються у день захисту.