Основна частина

У розділах основної частини розглядаються методика і техніка дослідження, узагальнюються результати, викладаються результати власних досліджень з висвітленням того нового, що він вносить у розробку поставлених завдань. Зміст розділів повинен точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. У розділах треба стисло, логічно й аргументовано викладати матеріал згідно з вимогами до наукових праць. Усі несуттєві для розв'язання наукових завдань матеріали виносяться у додатки. Кожен розділ повинен містити коротку суть на початку, обґрунтування його новизни і практичної цінності, закінчуватися має короткими висновками (щоб не перевантажувати загальні висновки зайвими подробицями). Кожен розділ починається з нової сторінки.

Рекомендовано для випускної роботи текстовий матеріал укладати у два розділи з умовними назвами «З історії виникнення та розвитку досліджуваного питання» та «Практика досліджуваного питання» з поділом їх на підрозділи.

Для дипломної роботи матеріал рекомендовано укладати у три розділи: «З історії виникнення та розвитку досліджуваного питання», «Практика досліджуваного питання» та «Власна творча робота» з поділом їх на підрозділи.

ВИСНОВКИ закінчення наукової роботи, зумовлене логікою проведеного дослідження, синтез наукової інформації основної частини. Виклад послідовний, логічно співвіднесений з метою і конкретними завданнями, поставленими у вступі. Саме висновки виносяться на обговорення під час захисту кваліфікаційної роботи. У висновках визначається наукова новизна, теоретична значущість, практична цінність і перспектива подальших досліджень. У висновках не допускаються цитування і посилання на джерела. Обсяг висновків для випускного (Дипломного) дослідження - 3-5 сторінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Перелік видань подають в алфавітному порядку (спочатку кирилицею, потім - латинкою). Включаються не лише цитовані видання, але й усі використані. Слід посилатися на останні видання, не можна посилатися на енциклопедії та довідники (це можна робити лише у виключних випадках, обґрунтовуючи такі посилання - якщо, наприклад, про той чи інший об'єкт, явище чи особу іншої інформації немає, якщо цитована інформація є предметом критики автора), а також науково- популярні книги і газети (якщо ці газети не є об'єктом дослідження або єдиним бібліографічним джерелом). При оформленні списку використаних джерел слід дотримуватися певних правил бібліографічного опису видань - для оформлення монографій, навчальних посібників, статей з періодики, збірників наукових праць, енциклопедій та архівних матеріалів існують спеціальні форми бібліографічного опису (зразок бібліографічного опису використаних джерел подано у Додатку 4).

Кількість джерел у списку випускної (дипломної) роботи має становити 35-50 позицій.

ДОДАТКИ - окремий том або блок фотодокументів, додаткових ілюстрацій, архівних матеріалів, бібліографічний покажчик, термінологічний словник тощо. В основний обсяг роботи додатки не входять.

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ подається відповідно до спеціальної схеми

Схема розширеного опису твору малярства:

Автор. Назва твору, дата створення (якщо відомо), матеріал (п., о. або папір, олів., чи ін.), розміри у см (40,5 х 25,5), інвентарний № або шифр (Ж-1543), місце зберігання (музей, галерея і т.д.). Зразок списку ілюстрацій подано у Додатку 5.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Фотографії, оригінальна графіка, схеми, таблиці тощо нумеруються послідовно (іл. ..., або рис. ...) і мають відповідати нумерації у "Списку ілюстрацій". Ілюстрації подаються наприкінці наукової роботи і не входять в її обсяг.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ВИПУСКНОЇ (ДИПЛОМНОЇ) РОБОТИ

Робота подається до захисту у вигляді рукопису (комп'ютерний друк) у твердому переплетенні. Текст друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (297 х 210 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до ЗО рядків на сторінці. Висота шрифту -14.

Рекомендований кафедрою основний обсяг рукопису для випускної роботи (IV курс) становить 40 - 50 аркушів машинописного тексту. Для дипломної роботи - відповідно 50 - 60 аркушів.

Текст необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів:

• ліве - 25-30 мм

• праве - 15 мм

• нижнє - 20 мм

• верхнє - 20 мм

Заголовки структурних частин роботи - ЗМІСТ, ВСТУП, назви основних розділів, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ, ІЛЮСТРАЦІЇ - друкують великими літерами симетрично до тексту.

Відстань між заголовками і текстом не повинна перевищувати двох рядків. Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами (без крапки чи будь-яких інших розділових знаків) у правому верхньому куті аркуша. Титульний аркуш та зміст не нумеруються, хоча вони є фактично першою та другою сторінками роботи і враховуються при її наскрізній нумерації.

ДОДАТКОВІ ВІДОМОСТІ, ЯКІ ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ ПРИ ВИКОНАННІ ВИПУСКНОГО (ДИПЛОМНОГО) ПРОЕКТУ

Методи наукового дослідження

Метод - це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв'язанню конкретної задачі. Різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень.

У кожному науковому дослідженні виділяється два рівні:

1. емпіричний процес нагромадження фактів;

2. теоретичний - досягнення синтезу знань у формі наукової теорії.

Відповідно до згаданих рівнів наукового дослідження виділяють три групи

методів, межі між якими визначаються приблизно:

• методи емпіричного дослідження;

• методи, які використовуються на емпіричному та теоретичному рівнях;

• методи теоретичного дослідження.

Методи емпіричного дослідження

Спостереження - це систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єкта. Вимоги:

• завчасний задум (проводиться відповідно до чітко поставленого завдання);

• планомірність (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження);

• цілеспрямованість (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

• активність (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси явища);

• систематичність (спостереження ведеться безперервно або за певною системою).

Порівняння - це процес встановлення подібності або відмінностей предметів та явищ дійсності, а також виявлення загального, притаманного двом або кільком об'єктам.

Вимоги:

• можуть порівнюватися тільки ті явища, між якими можлива деяка об'єктивна спільність;

• порівняння має здійснюватися за найбільш важливими, суттєвими (в плані конкретного завдання) рисами.

Різні об'єкти або явища можуть порівнюватися безпосередньо і опосередковано - через порівняння з будь-яким іншим об'єктом (еталоном).

Вимірювання - це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Вимірювання передбачає наявність об'єкта вимірювання, еталона, вимірювальних приладів, методу вимірювання

.Експеримент - такий метод вивчення об'єкта, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення необхідної властивості. Переваги:

• можна вивчити явище „у чистому вигляді", звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес;

• в експериментальних умовах можна вивчити всі властивості об'єкта;

• повторюваність експерименту — можна повторювати експеримент стільки разів, скільки це потрібно.

Експеримент проводять у таких випадках:

• при спробі виявлення раніше невідомих властивостей об'єкта;

• при перевірці правильності теоретичних припущень;

• при демонструванні явища.

Методи, які застосовуються на теоретичному та емпіричному рівнях досліджень

Абстрагування - відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і виділення декількох рис, котрі цікавлять дослідника. Процес абстрагування має два ступені:

1. Виділення найважливішого в явищах і встановлення факту незалежності чи дуже незначної залежності досліджуваних явищ, на яку можна не зважати.

2. Реалізація можливостей абстрагування - один об'єкт замінюється іншим, простішим, який виступає як „модель" першого.

Аналіз і синтез. Аналіз - метод пізнання, який дає змогу поділяти досліджувані предмети на складові частини (природні елементи об'єкта, його властивості і відношення). Синтез припускає з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов'язані. Аналіз і синтез бувають:

• прямим, або емпіричним (використовується для виокремлення частин об'єкта, виявлення його властивостей);

• зворотнім, або елементарно-теоретичним (ґрунтується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв'язку різних явищ або дії будь-якої закономірності. При цьому виділяються і з'єднуються явища, які здаються суттєвими, а другорядні ігноруються).

• структурно-генетичним (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об'єкта).