Розділ 2. Освальд мослі та бсф у 1937-1940 рр.
Початок 1937 року характерний для БСФ кризовими явищами. Це був рік, коли починається поступове завершення діяльності Британського союзу фашистів. 1 січня 1937 року вступив в силу закон «Закон про суспільний порядок», який був прийнятий в результаті подій 4 жовтня 1936 року та зачіпав різноманітні сфери діяльності БСФ. Було заборонено носити фашистську форму, що для Союзу було досить тяжким ударом, так як члени БСФ велику уваги надавали мітингам, то форма була для них одним із головних атрибутів. Крім того в законі зазначалося, що влада має право відмовляти в оренді приміщень для мітингів Союзу. Таким чином, була значно обмежена пропагандистська діяльність Британського союзу фашистів.
У 1937 році, коли пропагандистські можливості БСФ були дещо обмежені, а діяльність фашистів після антисемітської кампанії в Іст-Енді міцно асоціювалася у багатьох британців з насильством, керівники Союзу намагалися дещо змінити свої методи ведення агітації, і на п'ятому році існування БСФ його кандидати вперше взяли участь у виборах [56, с. 118].
Аналізуючи діяльність БСФ в 1937 році, слід зазначити, що незважаючи на рішучу відсіч, яку фашисти одержали наприкінці 1936 року в Східному Лондоні, керівництво БСФ продовжувало вести антисемітську пропаганду, яка впродовж майже всього 1937 року залишалася фактично центральним напрямком в політиці БСФ. Це було зумовлено рядом обставин. Економічний стан Британії в кінці 30-х рр. (незважаючи на короткочасну кризу наприкінці 1937-початку 1938 рр.) в цілому характеризувався поступальним розвитком економіки, що в першу чергу було викликано зростанням виробництва, орієнтованого на військові потреби. Даний стан економіки не дозволяв лідерам БСФ, як раніше, на початковому етапі існування Союзу, використовувати складну економічну ситуацію для залучення уваги до БСФ як до політичної силі, яка претендувала на роль «рятівника нації» [2, с. 210].
Міжнародна ситуація в Європі в 1937 році, незважаючи на помітну активізацію сил фашизму, не досягла ще тієї гостроти і усвідомлення широкими верствами суспільства реальної небезпеки. Тому лідери БСФ, завжди прагнули використовувати у пропаганді найбільш актуальні для країни проблеми, в 1937 році не приділяли ще першорядної уваги (як в наступні роки) зовнішньополітичним питанням. В подібній ситуації керівництво БСФ продовжило в 1937 році антисемітську кампанію, проте форми і методи її проведення частково змінилися, що було продемонстровано фашистами в ході виборів до Ради Лондонського графства.
Наприкінці 1936-початку 1937 року лідери БСФ публічно оголосили про висунення 80 представників своєї організації в якості майбутніх парламентських кандидатів.
Мослі і його прихильники, готуючись до виборів 4 березня, вели активну пропаганду серед населення східної частині столиці. У кожному з трьох районів Іст-Енду, де були висунуті кандидати від Союзу фашистів, організатори БСФ орендували приміщення, що стали місцевими центрами з ведення виборчої кампанії.
3 лютого, виступаючи на мітингу в Бетнал-Грін вождь БСФ відкрив виборчу кампанію БСФ наступними словами: «Я знаю, що ви готові до боротьби, і це буде велика битва, тому що вперше Британський Союз – новий рух народу кидає виклик силам євреїв. Антисемітизм став головним напрямом усієї передвиборної агітації БСФ в Іст-Енді [49, с. 18]. У брошурі, виданій керівництвом Союзу в допомогу лекторам, говорилося, що єврейське питання буде основним в ході підготовки БСФ до 4 березня. Агітаторам БСФ рекомендувалося звинувачувати євреїв в тому, що вони застосовують на своїх підприємствах потогінну систему, перетворюють житлові приміщення в майстерні, порушують правила торгівлі, а також збивають ціни.
Виборча кампанія БСФ викликала певний інтерес жителів столиці, і за даними поліції, в середньому на мітингах БСФ були присутні по 1400 людині. Характерно також і те, що пропагандистські заходи на підтримку кандидатів від Союзу Мослі, як правило, проходили без зіткнень і опозиції з боку противників БСФ, що стало наслідком зменшення антифашистської активності деяких організацій.
Підрахунок голосів 4 березня показав, що песимістичний прогноз щодо представників Союзу фашистів багато в чому виявився вірним. Незважаючи на активну пропаганду в Іст-Енді, БСФ не добився перемоги ні в одному виборчому районі [5, с. 35]. Результати виборів до Ради Лондонського графства були наступними. У північно-східному Бетнал-Гріні фашисти отримали 23 % голосів, лейбористи-59%, ліберали-18%; в Лаймхаус за БСФ проголосувало 19 % виборців, за лейбористів-64 %, за прихильників муніципальної реформи-27.
Хоча фашисти не змогли домогтися успіху в Іст-Енді, проте за них віддав свій голос майже кожен п'ятий виборець, в середньому близько 18% жителів Східного Лондон, або 8678 осіб. Оцінюючи результати виборів для Союзу фашистів слід враховувати, що, з одного боку, представники БСФ після річної антисемітської кампанії в Іст-Енді не змогли навіть наблизитися за число отриманих голосів до переможених кандидатів-лейбористів, з іншого боку, за фашистів проголосувало набагато більше виборців, ніж очікувалося опонентами організації Мослі [17, с.116].
Поразка фашистів на виборах до Ради Лондонського графства мала серйозні наслідки для організації Мослі. Ця невдача БСФ викликала загострення багатьох проблем, які ще раніше стояли перед Союзом фашистів.
11 березня Мослі скликав всіх вищих офіцерів БСФ із болем у голосі повідомив про те, що положення Союзу вимагає серйозного скорочення витрат.
21 червня міністр внутрішніх справ Великобританії заборонив на 6 неділь всі демонстрації в Іст-Енді. Це було перше застосування закону про суспільний порядок
4 липня Мослі планував провести з Іст-Енду в центр столиці демонстрацію під антисемітськими гаслами. Мослі проголошує свою промову на даху автомобіля. Чорносороченців було 6 тисяч. Більше трьох тисяч поліцейських підтримували порядок та охороняли чорносороченців.
В середині 1937 року фашисти стали зазнавати певних труднощів у своїй діяльності не тільки через загострення фінансових труднощів, а й внаслідок деяких змін у ставленні правлячих кіл країни до БСФ.
На початку 1938 року міжнародна обстановка на Європейському континенті помітно загострилася. В умовах швидкого посилення гітлерівської Німеччини та допустимої політики щодо нацистів з боку провідних західних країн 12 березня 1938 року гітлерівські війська вторглися в Австрію і приєднали її до Німеччини [32, с. 129]. Після цих подій Мослі оголосив про початок пропагандистської кампанії під гаслом «Зупинити війну», основним лейт мотивом якої було твердження, що не слід надавати значення тому, що Німеччина захопила Австрію, оскільки це, на думку лідера БСФ, не зачіпало британських інтересів.
У лютому 1938 року вийшло в світ перше видання роботи Мослі «Ми будемо жити завтра», в якій окремий розділ був присвячений міжнародним відносинам. У цьому розділі були підсумовані основні зовнішньополітичні пропозиції БСФ. Мослі оголошував головним ворогом західної цивілізації Радянський Союз; закликав об'єднати зусилля західних країн проти СРСР; розглядав гітлерівський режим як головний бастіон проти комунізму; пропонував повернути Німеччині її колонії і надати нацистам свободу експансії на схід Європи. Ці пропозиції фактично склали основу пропагандистської кампанії БСЯ напередодні Другої світової війни
19 березня 1938 року керівники Союзу фашистів організували в Лондоні демонстрацію з вимогою не допустити втручання Британії в справи Німеччини та Австрії. У газеті «Екшн», що вийшла в день проведення цієї демонстрації, стверджувалось, що австрійський народ вітає «аншлюс» і навряд чи Британії слід починати війну через те, що «об'єднуються дві великі групи німців».
У червні 1938 вождь БСФ, апелюючи до антивоєнних, пацифістських настроїв жителів країни, а також надіям британців на те, що можна домовитися з Гітлером, декілька активізував свою пропагандистську діяльність, яка проводилась в цей час під гаслом «Британія насамперед», що означало заклик займатися, в першу чергу, справами своєї країни і не перешкоджати нацистським агресивним планам в Європі [41, с. 96]. В рамках цієї кампанії фашистами було організовано кілька нечисленних мітингів у Лондоні і в деяких інших містах країни. Однак прихильники Мослі не зуміли домогтися зі боку населення помітної уваги та підтримки. За повідомленнями Ради представників британських євреїв, стежили за діяльністю БСФ в різних районах країни, кампанія БСФ не мала успіху, і більше того, в другій половині 1938 року був зафіксований відтік з Союзу його членів.
Навесні 1938 року з Союзу вийшов Бегг-Проссер - відомий пропагандист, який представляв в березні 1937 року фашистську організацію на виборах до Ради Лондонського графства. Перед тим як покинути фашистський Союз, Бегг-Проссер направив Освальду Мослі лист, в якому висловив цілий ряд звинувачень на адресу вождя БСФ і проведеної ним політики [33,с.198].
Крім Бегг-Проссера в 1938-1939 рр. Союз покинули редактор газети «Екшн» А. К. Честертон, відповідальний працівник Національного штаба Д. Дорман. З кінця 1938 року газета «Екшн» перестала публікувати імена співробітників центрального штабу БСФ, і більшість статей виходило без підпису. Таким чином керівники Союзу намагалися приховати відхід з організації цілої групи ведучих функціонерів БСФ.
Невдача кандидатів від БСФ на муніципальних виборах викликала розчарування серед керівників Союзу, багато з яких сподівалися, що хоча б один або два представника від БСФ будуть обрані в Бетнал-Гріні, де фашисти мали певну підтримку. У зв'язку із зазначеними оптимістичними очікуваннями лідерами Союзу були навіть заздалегідь зроблені деякі приготування до святкування перемоги [7, с. 8]. Однак, як уже говорилося, фашистам ніде не удалось перемогти, що, за даними поліції, негативно позначилося на моральному дусі офіцерів і рядових членів організації Мослі і підсилило настрій поразки у багатьох столичних відділеннях БСФ. Подібна оцінка в цілому підтверджувалася і в інформації голови КПВ Дж. Шілпса, який у листі від 29 листопада 1937 року, адресованому керівнику Комінтерну Георгію Димитрову, писав, що невдача представників від БСФ 1 листопада викликала пригніченість у фашистів Східного Лондона.
Наприкінці 30-х років лідери БСФ, прагнучи подолати кризові явища в організації і намагаючись знову викликати до свого Союзу інтерес всередині країни, основну увагу приділяли проблемам міждержавних відносин. В умовах загострення міжнародної ситуації в Європі, в обстановці, коли в англійському суспільстві все більший інтерес викликали питання війни і миру, безпеки країни, британські фашисти (і раніше спекулятивно використовували у своє й пропаганді найбільш гостро стояли перед країною проблеми) наприкінці 30-х років особливу увагу звернули на питання, пов'язані з взаємовідносинами між різними державами.
На початку 1939 року лідери Союзу продовжували активізувати пропаганду серед робочих. В лютому 1939 року було організовано в Лондоні пропагандистську компанію для залучення безробітних. Як і раніше керівництво БСФ обіцяло робочим та безробітнім вирішити всі їх проблеми [8, с. 36].
Наприкінці літа-початку осені 1938 року під час міжнародної кризи навколо Чехословаччини, коли нацисти висловили територіальні претензії до цієї країни і почали концентрацію військ біля її кордонів, Мослі висунув гасло «Займатися справами Британії», що означало продовження відстоювання лідерами БСФ політики непротивлення агресивним стремлінням нацистів. Лідери БСФ провели у вересні 1938 року ряд демонстрацій в західній частині Лондона. Мослі виступив на чотирьох мітингах з викладенням позиції Союзу. Члени БСФ змогли трохи збільшити чисельність своїх рядів і дещо частіше, ніж раніше, організовували громадські заходи в північних і західних районах Лондона, а також в окремих містах півночі Англії, у Манчестері та Бірмінгемі.
Весною 1939 року Союз страждав від нестачі коштів, в результаті цього з метою економії, Мослі скоротив число оплачуваних працівників.
В обстановці, коли в Європі збільшувалась загроза Другої світової війні Мослі висловив відношення своєї організації до експансіоністських прагнень нацистів. 1 квітня він опублікував внутрішньополітичну програму, яка складалась із чотирьох пунктів:
1) незацікавленість в Східній Європі;
2) роззброєність в Західній Європі;
3)повернення Німеччині її минулих колоній;
4)інтенсивний розвиток імперії.
Перший пункт даної програми розкривав основну мету фашистів - підштовхнути нацистів до розв’язання агресії проти СРСР [50, с. 22].
Незадовго до початку Другої світової війни Освальду Мослі знову вдалося привернути увагу британського населення до своєї організації. 16 липня 1939 року в одному із лондонських залів Ерлс Корт відбувся мітинг Союзу, який був кульмінацією так званої 428 «кампанії миру». Кількість присутніх було від 11 до 20 тисяч, за спостереженням журналістів це був переважно середній клас. Довіра населення до БСФ була зумовлена тим, що в умовах наростання загрози війни, британці сподівалися на доброзичливі відносини Мослі та Гітлера.
У цей час у діяльності БСФ спостерігалося певне зниження активності, що відзначали представники поліції, а також сформовані Радою представників британських євреїв Комітети пильності. Ці організації були створені в різних районах та містах країни з метою спостереження за роботою місцевих відділень БСФ. За повідомленнями представників Комітетів пильності в 1937-1939 рр.
Як і раніше, основним центром ведення пропаганди для фашистів був Лондон, в першу чергу його східні райони, де в 1937-1938 рр. проводилися мітинги БСФ.
23 серпня 1939 року відбулося підписання радянсько-німецького пакту про ненапад. Ця подія привернула увагу всього британського суспільства. За словами Чемберлена зіткнення Британії з Німеччиною було б страшною загрозою для обох країн [32, с. 111].
В результаті підписання пакту лідери британських фашистів вирішили змінити свою пропагандистську діяльність. Вони вирішили характеризувати Радянську Росію як націонал-соціалістичну державу. Але Мослі вирішив, що фашистам буде складно так швидко змінити напрям діяльності і було вирішено відмовитися від задуманих планів.
1 вересня німецькі війська перейшли кордон Польщі, що ознаменувало початок Другої світової війни. Чемберлен, з надією уникнення воєнного конфлікту 1 вересня передає нацистам повідомлення, що Британія згодна виконати гарантії дані нею Польщі. Не дочекавшись відповіді направив 3 вересня ультиматум з вимогою вивести німецькі війська з території Польщі.
Гітлер не відповів на звернення Чемберлена, а нацистські війська продовжили наступ в Польщі. В цих умовах прем’єр-міністр Великобританії об 11 годині ранку 3 вересня оголосив Німеччині війну.
Фашисти в Англії наполягали на продовженні колишньої європейської політики консерваторів і після того, як останні (після вступу Гітлера до Праги у 1939 р.) були змушені відмовитися від своєї колишньої лінії. О. Мослі явно і демонстративно висловлював ідею відмови від політики європейського балансу сил і зосередження на заморському імперіалізмі. А його Британський союз фашистів відстоював думку, що «умиротворення» Європи Гітлером здатний був здійснити тільки Чемберлен [26, с. 25]. Англійські фашисти славлять останнього і донині. Англія обіцяла надати військову підтримку не Чехословаччині, єдиній демократичній країні в тогочасній Східній Європі (державі, в якій етнічні меншини мали більше прав, ніж у якомусь із створених в 1919 році держав, країні, а Польщі - країні з авторитарним, навіть напів-диктаторським режимом, мілітаристській Польщі, що відняла силою (чи погрозою застосування сили) землі у всіх сусідніх народів - як у німців, так і в українців з білорусами, як у литовців, так і у чехів.
Таким чином, заява посланника Великобританії в Берліні сера Невіла Гендерсона його польському колезі: «Німці мають рацію, стверджуючи, що через негнучкості чехів єдиним ефективним засобом залишається застосування сили» - цілком послідовно в своєму цинізмі [8, с. 194].
БСФ після початку Другої світової війни мав змогу продовжити свою діяльність. Освальд Мослі у 1939 року звертається до членів Союзу з проханням не чинити дій, які могли б нашкодити Британії та іншим державам, вони повинні виконувати, що від них вимагає закон. Подібними закликами Мослі намагався не допустити заборони владою його організації.
Початок воєнного конфлікту здійснив досить значний вплив на діяльність БСФ. Фашисти боялися приймати участь в різноманітних суспільних акціях, так як були занепокоєні ворожими настроями до них багатьох британців.
Після початку Другої світової війни значна кількість фашистів вийшли із БСФ. Але все ж таки в цих умовах Союз продовжував діяти. Все частіше члени БСФ виступали з лозунгами: «Мослі та мир», «Британці воюють лише за Британію». У проведенні мітингів керівництво Союзу відчувало все більші труднощі. Досить багато власників великих залів відмовляли Мослі, так як не хотіли мати справи з фашистами. Це звичайно ж ускладнювало і без того складну ситуацію в середині Британського союзу фашистів [56, с. 153].
Все ж таки поставало питання чому Союз продовжував свою діяльність після того, як Британія знаходилась у стані війни з Німеччиною. А все це було зумовлено тим, що з вересня 1939 року-по квітень 1940 року Німеччина вела «дивну війну», коли активних дій не відбувалося. Більшість загиблих було в автокатастрофах чим на Західному фронті. Правління Британії, не вступаючи в активні дії з Німеччиною, намагалося направити фашистську агресію на схід проти СРСР. У подібній обстановці пропаганда БСФ, яка закликала укласти з нацистами мир і надати свободу дій Німеччини у Східній Європі, до деякого ступеня збігалася з урядовою лінією. Враховуючи це і прагнучи продемонструвати відсутність ворожості по відношенню до фашизму, представники Уайтхоллу не забороняли діяльності фашистського Союзу, незважаючи на те, що в їх розпорядженні були Закон про надзвичайні повноваження від 24 серпня 1939 року і Оборонний припис, виданий 1 вересня, за яким організація, подібна БСФ, могла бути поставлена поза законом [37, с. 218]. Цей закон дозволяв з метою оборони забезпечити ізоляцію тих осіб, чиє ув'язнення в інтересах громадської безпеки та оборони королівства представляється для Міністерства внутрішніх справ доцільним. Враховуючи всі наведені вище факти, можна говорити про те, що «дивна війна» визначила і дивне ставлення влади до БСФ.
Наприкінці 1939-початку 1940 рр. Освальд Мослі розуміючи складність ситуації, намагався підготувати БСФ до різноманітних подій. Розуміючи те, що Союз може найближчим часом бути заборонений владою, Мослі проводить роботи для підготовки діяльності БСФ в підпіллі. На конфеденційній зустрічі вищих офіцерів Союзу, що відбулася 3-4 червня в Манчестері, один з представників лейнаціонального штабу БСФ проінформував присутніх про те, що у разі, якщо фашистське об'єднання буде оголошене поза законом, в кожному районі країни передбачалося призначити відповідального члена БСФ, який буде здійснювати зв'язок між керівництвом Союза та місцевими членами організації, а фонди БСФ лідери фашистів планували зосередити таким чином, щоб поліція не змогла б їх реквізувати [33, с. 300]. У вересні цього ж року головний адміністратор БСФ по Лондону Маккечні був призначений відповідальним за документи Союзу йому були надані грошові кошти та конспіративна квартира, що дозволило б зберегти конфіденційні матеріали організаціїї відновити діяльність БСФ в разі несподіваного захоплення владою Національного штабу фашистів.
30 січня 1940 року в Лондоні була скликана конференція районних офіцерів фашистської організації, на якій Мослі натякнув, що Союз буде досягати влади використовуючи збройну силу. В квітні 1940 року на загально- лондонській конференції районних офіцерів БСФ вождь Союзу дав зрозуміти присутнім, про те що його рух готовий до будь-якої можливості захопити владу до своїх рук. Освальд Мослі стверджував, що йому допоможуть воєнно-повітряні сили і можливо, армія. Але поліція ці заяви сприймала як фантастичні. І знаючи про становище БСФ можна з цим погодитися.
Якщо до початку 19З9 року Мослі розраховував прийти до влади, головним чином, на хвилі економічної кризи, то в умовах війни ці надії стали часом проектуватися на складну міжнародну і внутрішньополітичну ситуацію в Британії, коли прем'єр-міністр не користувався повною довірою політичної еліти країни і не можна було виключати, що Британія та її колоніальна імперія можуть піддатися нападу. Наведені вище судження лідера БСФ відбили важливу особливість тактики керівництва Союзу, яка полягала в прагненні використовувати будь-яку нестабільну або кризову ситуацію в країні для того, щоб заявити про себе і спробувати наблизитися до влади [42, с. 135].
9 квітня 1940 року фашистська Німеччина нанесла удар не на схід, а на захід, проти Данії та Норвегії. Це послаблювало позиції Великобританії та призвело до закінчення «дивної війни». Надії на те, що без дії Великобританії на західному фронті підштовхне німецьку агресію на схід, не виправдались.
На початку травня Чемберлен подає у відставку, 10 травня був сформований кабінет міністрів на чолі з Вінстоном Черчиллем. Коли була розпочата справжня війна з нацистською Німеччиною, правлячі кола Німеччини більше не потребували в демонстрації доброзичливого відношення до фашистської організації в країні, і влада вирішила за необхідність змінити свою позицію відношеня до БСФ.
23-24 травня 1940 року було заарештовано більше 30 вищих керівників Союзу фашистів. Була заарештована і дружина Мослі Діана. Контррозвідка доповіла, що вона не менш небезпечна, ніж її чоловік. 740 активістів БСФ були поміщені під варту як небезпечна «п'ята колона». Була заборонена діяльність БСФ. Вождя британських фашистів помістили у в'язницю Брікстон, де незабаром після арешту був підданий багатогодинному допиту [53, с. 165]. Вождь британських фашистів заперечував отримання грошей з-за кордону, казав, що не прагнув до поразки Британії в конфлікті з Німеччиною, а його виступи проти ведення війни завжди були в рамках конституції. Комісія, яка допитувала Освальда Мослі не змогла пред'явити йому конкретних звинувачень. Офіцери МІБ, які аналізували діяльність Союзу фашистів не виявили фактів того, що члени БСФ порушували закон.
У в’язниці Мослі мав можливість багато читати, він вивчав німецьку мову та історію стародавньої Греції. Через півтора року після арешту подружжю Мослі дозволили спільне проживання в одній з камер в'язниці Холлоуей. Так що британська юстиція до баронету Освальду Мослі поставилася досить м’яко.
У якийсь момент у Мослі загострилася стара хвороба вен. У результаті клопотання впливових друзів, зокрема, міністра Г.Моррісона, в листопаді 1943 року колишній вождь британських фашистів за станом здоров'я був звільнений з ув'язнення. Це викликало масове обурення в британському суспільстві.
У період кінця 1945-початку 1946 року в Великобританії створюється ряд ультраправих і профашистських угруповань - «Союз Британської Свободи», «Сини святого Георга», «Ліга Захисту Імперії», «Британська Ліга Колишніх Військовослужбовців». Вони проводять демонстрації в Лондоні, які нагадують виступ «Британського Союзу Фашистів » в 30-ті рр. [40, с. 117].
Після Другої світової війни Мослі повернувся до активної політичної діяльності. 7 лютого 1947 року він заснував Юніоністський рух, куди увійшли понад 50 невеликих вкрай правих організацій і груп. У післявоєнні роки Мослі активно відстоював ідею об'єднання західноєвропейських країн. Мослі вважав, що це необхідно для протидії агресивним устремлінням СРСР в Європі. Лідер юніоністського руху виступав за нарощування військової потужності Великобританії і єдиної Європи. Остання в поданні Мослі мала бути озброєна до рівня США і СРСР. Мослі пропонував сформувати загальноєвропейський уряд для вирішення міжнародних проблем, питань оборони, економічної політики, фінансів та національного розвитку. Він вважав, що подібний наднаціональний орган дозволить уникнути економічних криз і безробіття та регулюватиме ціни і заробітну плату, що дозволить підвищити рівень життя європейців. В якості необхідної умови процвітання єдиної Європи Мослі вважав за необхідне надати їй третину Африки, яка повинна була стати аграрно-сировинним придатком Європи. Засновник Юніоністського руху також виступав за збереження британської колоніальної імперії. Зазначені плани об'єднання Європи Мослі пропагував на сторінках видаваного їм з 1953 по 1959 роки журналу «Європеєць» і в західнонімецькому журналі «Нація Європа» [54, с. 311].
Для вирішення внутрішньополітичних проблем Великобританії Мослі пропонував репатріювати з країни всіх іммігрантів. Він також висловлював незгоду з результатами Нюрнберзького трибуналу над нацистськими злочинцями. Відстоюючи подібні ідеї, Мослі в 1959 року вперше після закінчення Другої світової війни взяв участь у загальних виборах до парламенту. Британські виборці не підтримали його погляди, і Мослі не вдалося стати членом палати громад. Згодом, на початку 60-х рр. він спробував створити Національну партію Європи, яка повинна була об'єднати провідні вкрай праві організації західноєвропейських країн. Однак дане починання Мослі не отримало розвитку. Після цього колишній вождь БСФ зрозумів, що його минуле назавжди закрило йому дорогу в британську політику. Надто вже у нього підмочена репутація. Англійці не хочуть фашистів. Мослі розлучився з політичною діяльністю і поїхав до Франції, де і помер у грудні 1980 року у віці 84 років.
Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що виборча активність фашистів не дала лідерам БСФ бажаного результату. Представники Союзу Мослі не тільки не змогли ніде перемогти, а й, судячи зі стану організації Мослі наприкінці 1937 року, не добилися збільшення підтримки як з боку простих британців, так і з боку заможних представників англійського суспільства, що призвело до наростання кризових явищ і подальшого ослаблення БСФ.
Плани Мослі надати Німеччині свободу дій в східній Європі фактично лягли в основу головного напряму пропагандистської діяльності фашистів наредодні війні. В той же час, необхідно відмітити, що по мірі зростання напруженості в Європі та відсутності реальних перспектив швидкої перемоги фашистів у Британії та Франції, вождь БСФ в другій половині 1938 року не акцентував уваги на планах взаємних дій фашистських держав.
На завершення слід зазначити, що заборона офіційною владою влітку 1940 року Британського союзу фашистів не означала, що його лідери в наступні роки відмовилися від участі в суспільно-політичному житті країни. Ще в ході війни на початку 1941 року, коли загроза вторгнення нацистів на Британські острови минула, значна частина заарештованих членів БСФ була випущена на свободу, а в листопаді 1943 року через погіршення здоров'я з в'язниці був звільнений Мослі, який незабаром після 1945 року повернувся до активної політичної діяльності. Протягом наступних 14 років Мослі був одним з визнаних лідерів вкрай правих сил Британії і всієї Західної Європи. Його післявоєнні погляди в основному розвивалися в руслі тих ідей і уявлень, які він відстоював у 30-ті роки. Мослі був прихильником сильної влади і жорсткої ієрархічної структури управління, відстоював ідею активного державного втручання в економіку країни.